46. Нові явища в соціально-економічному житті провідних країн світу на початку XX ст. Економічні наслідки першої світової війни.

Остання третина XIX - початок XX ст. характеризувалися подальшим розвитком індустріального суспільства у провідних країнах світу. За цей період промислове виробництво виросло майже втричі. Особливо швидкими темпами розвивалась Німеччина, яка потіснила навіть світового лідера Англію. Між цими країнами розгорілось суперництво як в економіці, так і політичній сфері.Розгортання індустріалізації потребувало нових форм організації виробництва і великих фінансових вкладень. Фінансові та матеріальні ресурси зосередились у руках вузького прошарку банкірів і промисловців, який отримав назву "фінансова олігархія". Користуючись своїм становищем, вони монополізували промисловість і відігравали вирішальну роль у політичному житті. Стрімке зростання промисловості зумовило, з одного боку, розширення внутрішнього ринку, а з іншого - сприяло зростанню зовнішньої торгівлі, яка спираючись на вдосконалення транспорту, стала вагомим чинником економічного життя. Національним виробникам робилося затісно на внутрішньому ринку, і вони прагнули завоювати нові ринки. Це призводило до загострення міждержавних відносин. Обмеження в торгівлі, прагнення товаровиробників зменшити собівартість товарів зумовило появу нового явища - вивезення капіталу. Це сприяло остаточному формуванню світового ринку, домінуючу роль в якому посіли європейські країни, зокрема, Англія, Франція, Бельгія, Німеччина.

Формування світової системи господарювання на основі експансії європейського капіталу нерідко здійснювалося насильницькими методами. На зламі XIX - XX ст. завершився процес створення колоніальних імперій. Найбільшою і найбагатшою з яких була британська. Важливою передумовою такого становища Англії стало її панування на морях. Жодна держава світу не могла навіть зрівнятися з її воєнно-морською могутністю. Проте таке становище Англії викликало незадоволення Німеччини, яка швидкими темпами наганяла "володарку морів" і вимагала своєї частини колоніальних володінь.

НАСЛІДКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: Перша світова війна мала значні політичні, економічні та соціальні наслідки. Вона змінила співвідношення сил на світовій арені. Поразка у війні на певний період відсунула Німеччину від активної ролі у світовій та європейській політиці. Значно були послаблені Великобританія та Франція. Виграли від війни США, що фактично перетворилися в економічний і фінансовій центр капіталістичного світу. Зріс і їхній політичний вплив. результаті війни та соціальних революцій з політичної карти світу зникли імперії: Російська, Німецька, Австро-Угорська та Османська. Виникли нові держави — Австрія, Угорщина, Чехословаччина та Королівство сербів, хорватів і словенців на колишніх землях Австро-Угорщини, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія вийшли із складу Росії і стали незалежними державами. Після 125 років поневолення завоювала державну самостійність Польща. Неймовірні труднощі, що лягли на населення воюючих країн у період війни та в перші післявоєнні роки, породжували масове невдоволення. І якщо в роки війни воно тамувалося патріотичними настроями, то після неї наступило спочатку розчарування, а в подальшому — наростання масових рухів проти тих політичних сил, які втягли держави у війну. Вимоги змін — більшої рівності, справедливості, демократії — проявлялися скрізь. Однак були і відмінності. В тих країнах, що залишалися нейтральними, тягар війни був незмірно меншим, відповідно меншим було і невдоволення. Навпаки, в країнах Четвертного союзу, які пережили блокаду і зазнали поразки, падіння життєвого рівня населення досягло такої риски, коли воно вилилося у революції. Прагнення до змін реалізувалося у двох основних варіантах післявоєнного розвитку. Перший — це докорінна, насильницька зміна існуючої системи шляхом революції. Другий ~ поступове оновлення її шляхом реформ.У ході і після Першої світової війни революції відбулися у Росії Фінляндії, Німеччині, Австрії та Угорщини. В процесі революцій домінувало прагнення створити демократичні республіки із більш справедливим соціальним ладом. Але в деяких країнах — Угорщині, Німеччині, Болгарії — під впливом Жовтневої революції в Росії були спроби соціалістичних революцій і встановлення диктатур пролетаріату у формі Радянської влади, які врешті-решт зазнали поразки. Економічне піднесення, яке змінило післявоєнну економічну кризу, давало можливість для збільшення зайнятості трудящих, зменшення кількості безробітних, підвищення заробітної плати, що звичайно привело до спаду страйкового руху й інших виступів трудящих. Але стабілізація була хиткою, частковою і в багатьох країнах не привела до значних позитивних змін. Серед них посилюються фашистські та інші радикальні рухи, встановлюються диктаторські режими.Короткий період відносної економічної стабілізації змінився світовою економічною кризою (1929-1933 pp.). Ця криза, відмінно від попередніх, які час від часу виникали в капіталістичних країнах, мала свої особливості. По-перше, промислове виробництво не просто скоротилося, а було відкинуто до рівня початку XX ст. По-друге, криза стала глобальною, тобто охопила весь капіталістичний світ. Третя особливість кризи — її тривалість.