49.Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків та їх правовий імунітет

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 184 Цивільного процесуального кодексу України

1. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників є засобом доказування лише тоді, коли вони стосуються фактичних обставин справи, відомі цим особам особисто (а не зі слів інших осіб) і одержані та досліджені в порядку, встановленому для допиту показань свідка. В цьому випадку довіра до пояснень сторони посилюється у зв'язку можливістю настання кримінальної відповідальності за неправдиві показання.

Сторона, третя особа, їх представник, заявляючи, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто можуть бути допитані як свідки за їх згодою. Клопотання про допит як свідка може подати сама ця особа або інша особа, яка бере участь у справі. Згода на допит може бути усною.

2. Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків проводиться за тими правилами, які передбачені для допиту свідків, тобто ці особи попереджаються про кримінальну відповідальність, присягають, однак не видаляються із залу судового засідання.

На наш погляд, клопотання про допит сторони як свідка можна заявити до надання нею особистих пояснень. Після того, як пояснення та покази нададуть інші сторони та свідки, доказове значення та довіра до здобутої таким чином інформації істотно зменшується.

Імунітет свідка - це надане свідкові право відмовитися від дачі показань через родинні відносини або службові обов'язки або нездатності особи через його фізичні або психічні недоліки правильно сприймати факти або давати про їх правильне показання.

50.Показання свідків, порядок їх дослідження. Імунітет свідка.

Показання свідка - це повідомлення особою суду відомих їй обставин, які мають значення для справи. Пояснення особи розцінюватиметься як доказ, а саме - як показання свідка, за дотримання таких умов:

-                     свідком може бути лише фізична особа, яка не зацікавле­на у справі;

-                     особа, яка є носієм відомостей про факти;

-                     особа, яка може назвати джерело своєї обізнаності щодо певної обставини;

-                     особа має допитуватися лише судом, який безпосередньо слухає справу, або іншим судом у порядку окремого доручен­ня;

-                     допит здійснюється лише у порядку, передбаченому ЦПК для допиту свідків;

-                     особа, яка допитується як свідок має бути приведена до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань або відмову від даван­ня показань без поважних причин;

-                     відмова від давання особою показань може бути зумовлена лише імунітетом свідка;

-                     щодо неповнолітніх свідків, вони зобов'язані говорити ли­ше правду.

Слід зазначити, що показання свідків трансформуються з усних у письмові або аудіозаписи. Така трансформація може відбуватися без пошкодження змісту показань, коли здійсню­ється аудіозапис, але іноді в протоколі судового засідання від­ображаються показання свідків не зовсім адекватно усній інформації. За цим мають спостерігати сторони та їх представ­ники.

Більше того, необхідно розрізняти усні показання свідка, які здійснюються ним у вільній формі про відомі йому обста­вини, і відповіді на запитання осіб, які беруть участь у справі. Друга частина істотно відрізняється від першої тим, що заці­кавлені особи намагаються пересвідчитися в достовірності по­казань свідків, які можуть плутатися в датах, подробицях обс­тавин тощо. Всі ці неточності у судових дебатах піддаються аналізу сторонами, які просять не брати до уваги обставини, які є сумнівними навіть у показаннях свідків.

Імунітет свідка - це надане свідкові право відмовитися від дачі показань через родинні відносини або службові обов'язки або нездатності особи через його фізичні або психічні недоліки правильно сприймати факти або давати про їх правильне показання.