Хід роботи

Студенти та курсанти діляться на групи, кожна з яких розглядає певний вид рослин у природі і складають опис виду за схемою.

1. Систематичне положення. Дають повну назву і характеризують систематичне положення виду. Наводять найближчі за систематичним положенням види, що трапляються в цьому регіоні. Порівнюють їх морфологічні особливості.

2. Біологічні особливості виду:

• тип і розвиток кореневої системи;

• форма і розміри стебла, надземних і підземних пагонів, листків, наявність чи відсутність ворсинок, воскового покриву, колючок та інших специфічних морфологічних ознак;

• форма, розміри і колір квіток;

• характер цвітіння рослини, спосіб запилення;

• особливості плодів чи насіння рослини, способи їх поширення;

• особливості життєвого циклу, співвідношення між фазами вегетації, цвітіння та утворення плодів;

• стадія, на якій перебуває рослина на момент досліджень.

3. Екологічні особливості виду стосовно абіотичних факторів:

• едафічні чинники (тип грунту, ступінь зволоження, рН грунту);

• кліматичні чинники (денні та нічні температури, середня вологість повітря, освітленість);

• орографічні чинники (на схилах якої експозиції трапляється вид, на відкритих чи затінених місцях, чи впливає висота над рівнем моря на поширеність виду);

4. Ценотичні особливості виду:

• рослини ростуть окремо чи групами; тип ценозу, в якому трапляється вид; характер популяції;

• набір видів, що ростуть пору;

• характер конкуренції з іншими видами, чи є рослина хазяїном, паразитом чи симбіонтом;

• як рослина пов’язана з тваринами у трофічних ланцюгах.

5. Антропогенний вплив на вид :

• прямий (випас худоби, косіння, збирання та ін.);

• непрямий (розорення територій, вирубування лісів, висушування, зволоження, знищення комах, забруднення середовища та ін.).

Після проведення опису роблять висновок про особливості пристосування виду до умов навколишнього середовища.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3

Тема:. Аналіз видової та просторової вертикальної структури фітоценозу.

Мета: набути практичних навичок та засвоїти методи дослідження вікової та просторової вертикальної структури фітоценозу

Завдання:

1) проаналізувати видову структуру фітоценозу та оцінити його стійкість;

2) описати просторову вертикальну структуру фітоценозу.

Місце проведення: ліс, сад, лука, поле.

Матеріали: лупи, лінійки, визначник рослин.

Теоретичні відомості.

Видова структура фітоценозу – це все видове різноманіття рослин, яке є у даному біоценозі. Для кожного фітоценозу характерний свій набір видів, їх певна кількість та співвідношення. Серед видової структури виділяють такі групи видів:

а) домінантні види, які переважають та творять зовнішній вигляд фітоценозу.

б) субдомінатні види, які хоч і не виділяються так виразно, як перша група, але, як правило, їх присутність говорить про умови місцезростання.

Стійкість фітоценозу визначається різноманіттям видів, що входять до нього.

Просторова вертикальна структура фітоценозу – це територіальне розміщення рослин по відношенню одне до одного. Як правило, рослини розміщуються в просторі у відповідності до кількості сонячної енергії, яка їм необхідна для повноцінного функціонування. Яскравим прикладом просторового розміщення складових угруповання є ярусність лісу.

Надземна ярусність - це результат добору видів, спроможних проростати спільно, використовуючи горизонти надземного середовища з різною інтенсивністю світла.

Ярусність добре помітна в лісах помірного поясу. Наприклад, у широколистяному лісі виділяється 5-6 ярусів: перший (верхній) ярус утворюють дерева першого розміру (дуб, липа, береза); другий - дерева другого розміру (горобина, дикі яблуні і груша); третій ярус складає підлісок (ліщина, шипшина, жимолость); четвертий і п’ятий яруси, утворені відповідно високими (чистець лісовий, багно) і низькими (яглиця, журавлина) травами і чагарниками; у шостому ярусі - низькі приземні трав'янисті рослини (мохи, копитень).