2.7. Функція мовної характеристики персонажа

Мовно-інтелектуальна, дещо незграбна правничо-канцелярська душа пана Возного з "Наталки Полтавки" І.Котляревського втілюється в беззмістовній формулі теє-то як його, яка ще й відтінюється таким самим беззмістовним буки-барабан-башта. На противагу йому Наталка послуговується глибоко народними зрозумілими ідіомами, як-от: на думку спало, на роду написано, серце моє не лежить, як горох при дорозі, вивести в люди, що й розказати не можна, "Ви знаєте, хто за мене сватався. Чи уже ж ви хочете спхнути мене із мосту та в воду?". Андрій Волик з повісті "Fata morgana" М. Коцюбинського десь підслуханим "пане добродзею", котре він вставляє мало не в кожну репліку, хоч словами "пнеться у вчені", прагне стати "ближче до панства". Ним Маланка іронічно замінює навіть Андрійове ім'я: "Годі тобі рибку ловити... Хоч-не-хоч, а йди, "пане добродзею", до плуга...". Хома Гудзь постає весь у викривальних фразеосполученнях (" — Ти собі думаєш — фабрику ставлять, фільварок будують. А вони пута кують  на людей, ставлять сільце, щоб людську силу спіймати в нього, кров людську сточити, бодай вас сточило, як шашіль сволок") та в прокльонах: пропади воно прахом; бодай би взялося вогнем та розвіялось попелом; бодай йому так легко здихати...

Фразеологізми виступають своєрідними "міченими атомами" мовлення того чи іншого персонажа. Їх кількість, групування, авторські акценти вирізьблюють і сам літературно-художній образ.

Розділ 3. Типи стійких словосполучень

3.1. Загальні різновиди

В якості відтворюваних мовних одиниць, фразеологічні звороти завжди являють собою єдине смислове ціле, проте співвідношення значення фразеологізму в цілому і значень складових його компонентів може бути різним. Ще раніше було відзначено, що у вітчизняному мовознавстві класифікацію фразеологізмів за ступенем семантичної злитості (залежно сенсу всього обороту від суми значень що входять до нього слів).

Розробив академік В.В. Виноградов, який виділив три типи стійких словосполучень:

1. фразеологічні зрощення

2. фразеологічні єдності

3. фразеологічні сполучення

3.2. Фразеологічні зрощення

Фразеологічне зрощення (ідіоми) – (фразеологічні зрощення називаються також ідіомами (від грец. Idios – власний, властивий)) це семантично неподільний фразеологічний зворот, в якому цілісне значення зовсім не пов'язане зі значеннями його компонентів.

Найвищий ступінь семантичної злитості, яка характерна для цих фразеологічних зворотів, обумовлена:

По-перше, наявністю у фразеологічному зрощенні застарілих і тому незрозумілих слів (бити байдики, точити ляси),

По-друге, наявністю граматичних архаїзмів (абияк, стрімголов);

По-третє, відсутністю живої синтаксичного зв'язку між компонентами фразеологічного зрощення (хоч куди, була, не була).

  Ле­сичне значення фразеологічного зрощення: у нього і кози в золоті,і цап у наисті, — тобто він багатий, абсолютно не збігається із лек­сичним значенням кожного із складових слів. Аналогічно:

-     п яниця — у горілці кисне; заглядає у пляшку; лика не в яже; йде під мухою;

-     багато — кури не клюють; ніде курці ступити;

-     пропало — котові під хвіст; ні за цапову душу;

-    не потрібний — як корові сідло; як голому пояс; як зайцеві бубон;

-   робити щось спроквола — тягти Сірка за хвіст;

-    залицятися — пускати бісики;

-     нічого не одержати — дуля з маком;

-     бідна — як церковна миша; як чумацька воша;

-     повільно — як сонна муха; як мокре горить;

Найчастіше граматичні форми і значення ідіом не обумовлені нормами і реаліями сучасної мови.