2.3. Емоційно-експресивна функція фразеологізмів

Емоційні мовні одиниці також містять компонент оцінки, виражають позитивні чи негативні почуття, характеризують психічний стан мовця, передбачаючи існування додаткового стилістичного колориту. Емоційне завжди експресивне. В основі експресивних мовних одиниць лежать соціопсихологічні та власне мовні критерії оцінки виражальних засобів. Експресія з'являється там, де є можливість зіставлення, посилення певних ознак на основі протиставлення (С. Єрмоленко).

Навіть окремі фразеологізми різних типів досить часто використовуються як один з найважливіших засобів емоційного зображення та відсвіження експресії. Звичайно в художньому тексті переважають ФО з відчутним емоційно-експресивним, оцінним значенням, а тому все оточення, контекст окремого речення, періоду експресивно фонує. Наприклад, відтінок фамільярності вносить до контексту В. Івановича вже рідковживане  діло в шляпі, яке до того ж відтінюється заштампованою сполукою "на даному етапі": "Лисицю з курника Осел до себе кличе: — Ну як справи на даному етапі? Лисиця каже: — Діло в шляпі!".

Емоційно-експресивна функція легко усвідомлюється при ідентифікації слова й синонімічного фразеологізму, наприклад побитии і втерти маку: "Ванько-о-о! Вилазь, зараз же! Бо такого втру маку — тиждень чухатимешся! Вилазь, чуєш!" (В. Нестайко).

ФО рефлексує фоновими національними побутовими обертонами ("терти мак", "терти у макітрі", "макітра" — як реалії повсякденного життя; "протертий", "тертий", "багряний", "терпкий" — деякі з асоціативних означень до іменника — стимулу мак; мак — як символ плодючості, сну, надійного оберега, що сприймається як концепт — максимум). ФО передати куті меду усвідомлюється нами не просто як "перевищити міру в чому-небудь" ("І ми розуміємо: тепер уже все. Передали куті меду. Вчителі не люблять, щоб їх учили", В. Нестайко), ай сприймається з неповторним ореолом безеквівалентної, належної тільки українській етнокультурні фраземи. Нейтральна словосполука поводитися чванливо явно програє стилістично зневажливому пиндючити ніс, пор.: "Пиндючить ніс Остапова Горпина І, знай, все мацає на шиї свій дукач" (П. Гулак-Артемовський).

Насичення ж короткого відрізку тексту багатьма ФО створює враження неперервного стану емоційного збудження: "Сьогодні, як на духу, розкажу вам, як мене підвела преса, друковане тобто слово, як воно, оте слово, поклало мене на обидві лопатки, як я витріщив очі, довго кліпав віями, а потім плюнув і вилаявся..." (Остап Вишня).

2.4. Прагматична функція

Основне завдання прагмалінгвістики полягає у вивченні мови як засобу впливу. Прагмалінгвістичний аспект мовних одиниць піддається ґрунтовному дослідному напрацюванню у сучасній лінгвістичній науці, що й зумовлює інтерес до вивчення фразеологізмів у плані їх функціонально-семантичної організації на комунікативно-прагматичному рівні. Журналісти звертаються до фразеологічних багатств мови як до невичерпного джерела мовної експресії. Виразною стає мова сучасних газет та журналів завдяки використанню фразеологізмів, а також приказок та прислів’їв. У газетних статтях фразеологізми часто вживаються в їх звичайній мовній формі з притаманним їм значенням з метою посилити експресивне забарвлення та привернути увагу читачів до самої статті. Так, наприклад, вигукові фразеологізми вказують на почуття, емоції у сучасній україномовній пресі і використовуються нарівні зі звичайними вигуками. Відзначаючи експресивний характер вигукових фразеологізмів, слід зазначити, що вони, на відміну від інших розрядів, не мають чіткої номінативної співвіднесеності.