1.2. Історія виникнення фразеологізмів

На сьогоднішній день актуальним залишається питання про походження фразеологізмів. Термін фразеологізм походить від давньогрецьких слів «phrasis» - вислів та «logos» - слово.

Одні дослідники розглядають фразеологізми як !уламки» текстів – казок, байок, пісень – які згодом були скорочені до прислів’їв, приповідок чи до слів. Ця точка зору склалася під впливом мовознавчих робіт О.О. Потебні і має багато своїх прихильників і сьогодні. Б.Ларін відстоював протилежну точку зору і на його думку, давні стиснені формули ідіоматичного плану розгортаються, розкриваються у більш повний та зрозумілий образ.

Найбільш часто вживані фразеологічні одиниці фіксуються у фразеологічних словниках. Укладанням тлумачних, етимологічних фразеологічних словників, словників фразеологічних синонімів, регіональних синонімів займається окрема галузь лексикографії – фразеографія. Фразеологічні словники різних типів мають велике значення для вивчення рідної та засвоєння іноземної мови.

1.3. Джерела української фразеології

Фразеологічний склад української мови, як і лексичний, має кілька груп: питомо українські фразеологічні одиниці, запозичені фразеологічні одиниці і фразеологічні кальки й напівкальки.

До питомо українських належать такі фразеологічні одиниці, що виникли в українській мові, так і ті, що були свого часу успадковані з давнього мовного джерела.

У їх складі прийнято виділяти:

а) Спільнослов'янські фразеологізми, що зайшли в українську мову із спільнослов'янської і досі відомі, як правило, усім слов'янським мовам. Ця спільність особливо виразна в колі фразеологізмів, що групуються навколо назв частин людського тіла, а також у компаративних зворотах;

б) Східнослов’янські фразеологізми, що виникли в епоху давньоукраїнської мови і є здобутком мовної спільності предків росіян, українців та білорусів. Вони і тепер побутують у мовах усіх східних слов'ян, але не мають дослівних еквівалентів в інших слов'янських мовах (напр.: укр. під гарячу руку; рос. под горячую руку; білор. под гарачую руку). Таким спіль-ним східнослов'янським надбанням є, зокрема, фонд крилатих слів, що походять із давньоукраїнського джерела;

в) Власне українські фразеологічні одиниці типу передати куті меду; облизня піймати; на руку ковінька; не до шмиги тощо.

Запозичені фразеологізми являють собою стійкі сполуки слів, що як готові відтворювані одиниці склалися в іншій мові і були перенесені на український мовний грунт без перекладу — в транслітерованому чи нетранслітерованому вигляді. У сучасній літературній мові такі запозичення або супроводяться перекладом, або взагалі заступаються відповідними кальками. Найбільше запозичень в українську мову зайшло із старосло-в'янської, російської, латинської, німецької та французької мов.

Фразеологічні одиниці, що з'явилися в мові внаслідок дослівного перекладу іншомовного звороту, складають фонд фразеологічних кальок: синя панчоха (англ. Blue stocking); боротьба за існування (англ. Struggle for life).

Крім точних кальок, поширені й неточні, тобто такі, в яких є окремі лексико-граматичні відступи від мови-джерела, зумовлені нормами української мови, що засвоює зворот. Саме як кальки увійшли в нашу мову фразеологічні одиниці, що мають назву крилаті слова та фрази .

Розділ 2. Функції фразеологізмів