72. Бюджетний дефіцит та методи його усунення.

Дефіцит бюджету буває двох видів: циклічний і структурний. Циклічний дефіцит – це дефіцит бюджету, який утворюється у зв’язку зі спадом економіки. Структурний дефіцит – виникає внаслідок розривів у формуванні доходів і виконані видатків бюджету. Основними причинами виникнення бюджетного дефіциту є:— зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;— збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління й економічно необґрунтовані соціальні програми;— падіння доходів в умовах кризового стану економіки та зменшення надходжень до держбюджету; — циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі; — неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання, коли завищений податковий тиск зумовлює поступове зниження ділової активності та тінізацію економіки — не правильно визначені орієнтири та непослідовність фінансово-економічної політики;— слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;— збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення капіталу у сфери нематеріального виробництва (торговельно-посередницьку та фінансово-кредитну); — зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу; Особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють дефіцит бюджету є: наявність нерентабельних підприємств, що отримують дотації; наявність тіньового сектора економіки; неефективний механізм оподаткування суб’єктів господарювання; нецільове і неефективне використання бюджетних коштів; та інші причини.

Шляхи подолання і збалансування доходів і витрат бюджету: запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів; удосконалити податкову систему; посилити відповідальність суб’єктів господарювання та їхніх керівників; забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу; удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення. Державний бюджетний дефіцит може мати як позитивне так і негативне значення. Якщо виникає Державний бюджетний дефіцит з негативним значенням тоді потрібно знайти правильні джерела його фінансування щоб уникнути наслідків. Якщо бюджетний дефіцит виникає внаслідок вкладання коштів у розвиток економіки – це призводить до прогресивних зрушень в суспільному виробництві та забезпечує економічний розвиток країни.

73. Державний кредит та держ борг.

Державний кредит— це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами — з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом. Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави. Державний кредит є зворотним, терміновим і платним. Разом з тим між державним та банківським кредитом, як класичною формою кредитних відносин, існують суттєві відмінності. Державний кредит — це відносини вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту. У сферу державно-кредитних відносин надходять частина прибутків і грошових фондів, сформованих на стадії первинного розподілу. Звичайно ними є тимчасово вільні кошти населення і підприємств, проте за певних умов населення та трудові колективи можуть свідомо йти на обмеження споживання. У цих випадках джерелом державного кредиту стають засоби, призначені для поточного споживання чи фінансування необхідних виробничих або соціальних витрат підприємств. В умовах тоталітарної системи управління подібне обмеження поточних потреб може відбуватися і з примусу держави. Доцільність використання державного кредиту для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу країни порівняно з валютними прийомами (наприклад, емісії грошей) балансування доходів і витрат уряду. Це досягається на основі переміщення попиту від фізичних і юридичних осіб до урядових структур без збільшення сукупного попиту і кількості грошей в обігу. Ф-ії державного кредиту: Розподільна, Регулююча, Контрольна. Через розподільну функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави, або їх використання на принципах строковості, платності, поверненості. Сутність регулюючої функції проявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок на ринку грошей і капіталів на виробництво і зайнятість. Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Державний борг — це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Величина державного бор­гу, динаміка й темпи його зміни відображають стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування державних структур.Економічна суть державного боргу виявляється через такі дві його функції: 1) фіскальну — залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків; 2) регулюючу — коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни. Державний борг складається з двох частин залежно від сфе­ри розміщення: внутрішнього і зовнішнього боргу. Державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гаранту­ється всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. До складу державного внутрішнього боргу України входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає знову за борговими зобов'язаннями уряду.Державний зовнішній борг — це боргові зобов'язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) та відсотків за ними. У разі зростання зовнішнього боргу країна може потрапити не тільки в економічну, а й у політичну залежність від країни-кредитора. Тому в розвинутих країнах парламенти встановлюють різні обмеження для зовнішніх запозичень уряду. Крім того, зов­нішні запозичення беруть одні уряди, а віддаватимуть інші, що може негативно позначитися на їх політичному майбутньому.