Стійкі сполучення слів.

Фразеологізми – це нерозкладні цілісні словосполучення, що виражають одне поняття. Наприклад: пекти раки – червоніти,

Фразеологізми характеризуються такими ознаками:

– мають постійний лексичний склад;

– як і слова, відтворюються у процесі спілкування;

– мають цілісне значення;

– можуть мати синоніми, антоніми, омоніми;

– у реченні виконують одну синтаксичну функцію.

Близькими до фразеологізмів є прислів’я, приказки й крилаті слова.

Наша мова є надзвичайно багата на фразеологізми. Так, зі словом рука зафіксовано близько 70 фразеологізмів: дві ліві руки – про незграбну людину; з руками відірвати – охоче щось купити; кипить у руках – робить швидко; махнути рукою – не звертати уваги; не з руки – незручно, неначе рукою зняло – перестало турбувати та інші.

Причини порушення фразеологічної точності:

1) надмірне використання фразеологізмів обтяжує мову, зокрема ділове, професійне мовлення. Туристи хвилюються, їм здають нерви (одне є зайве).

2) дослівний переклад чужомовних висловів, які в укр. мові мають свої відповідники. Наприклад, терпіння луснуло – калька з російської мови – потрібно вжити фразеологізм увірвався терпець; вішати лапшу – замилювати очі, напускати туману, пошити в дурні; не в своїй тарілці – а треба ні в сих ні в тих; вбити собі в голову – а треба узяти собі до голови; зоряним часом – зоряна година;

3) незнання точного значення фразеологізму, сфери вживання, стилістичних особливостей. Наприклад, зі студентських висловів: У майбутньому я хочу загрібати жар чужими руками. Нарешті розрубав ахіллесову п’яту (має бути гордіїв вузол, тут немає логіки).

4) розширення складу фразеологізму: складний гордіїв вузол, важка сізіфова праця

Для місцевих жителів цей бізнес –– багате золоте дно (без багате).

5) спотворення складу фраземи: їх уже могила виправить – горбатого могила виправить

Інформативна та нормативна функції словників

Словник – це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому, тематичному тощо). Словники виконують дві функції: інформативну (прилучають до знань) і нормативну (допомагають оволодіти мовними нормами).

Залежно від призначення, лексичного матеріалу і способів його опрацювання словники поділяються на енциклопедичні та філологічні (загальномовні). Предметом опису в енциклопедичних словників є поняття, філологічних – слово. Енциклопедичні словник поділяються на загальні та спеціальні (тематичні).

Слово може характеризуватися з різних позицій, тому філологічні словники поділяються на тлумачні, перекладні, орфографічні, орфоепічні, словник наголосів, словник іншомовних слів, омонімів, синонімів, паронімів тощо.

Термінологічна лексика.

Терміни – це назви наукових понять. Кожна галузь науки, тех­ні­ки, ви­роб­ниц­тва, мистецтва має свою термінологію – сукупність властивих для неї тер­мінів. Існує термінологія по­лі­тич­на, економічна, фінансова, філо­соф­ська, ма­тематична, фі­зич­на, електротехнічна, раді­о­технічна, хі­міч­на, біологічна, медична, лінгвіс­тич­на, лі­те­ратурознавча, військова, морсь­ка, музична, спор­тивна тощо. Діловий стиль, який обслуговує управління, різні га­лу­зі про­мис­ло­вості, торгівлю, науку, ос­ві­ту, також має свою термінологію.

Ці термінології не ізольовані, а взаємодіють між собою, відбувається пе­ре­хід, за­по­зи­чення термінів з однієї галузі в іншу. Крім того, існує загаль­но­на­у­ко­ва термінологія, яку використовують у всіх галузях науки, вироб­ниц­тва, сус­пільного життя: аналіз, синтез, про­блема, аналогія, аргумент, класи­фі­кація, фор­мула, експеримент тощо. З плином часу терміни поступово пе­ре­ходять до за­галь­новживаної лексики: апарат, мотор, прес, гальмо, конструкція, ізоляція тощо.

Значення термінів пояснюють термінологічні тлумачні словники, а термінологічні перекладні словники здійснюють їх переклад.

Терміни мають певні особливості, які відрізняють їх від інших слів мо­ви. Ос­кільки терміни по­винні забезпечувати зручне оперування науковими понят­тя­ми і однозначне ро­зу­міння складного наукового тексту, вони повинні відпо­ві­дати певним вимогам:

1) Термін має бути однозначним (гідро­ізо­ля­ція, корозія), не може вживатися в пе­ре­нос­но­му зна­чен­ні. Однозначність для терміна обов’язкова хоча б у ме­жах од­нієї на­у­ки. Натомість ба­га­то­знач­ність тер­мінів із різних галузей є по­ши­реним яви­щем. Наприклад, термін корінь вжи­вають у ма­те­матиці, лінг­віс­ти­ці, біології в різних значеннях. Термін елемент означає частину цілого в загаль­но­на­у­ковій термінології, прилад для отримання струму у фізиці та вид атомів у хімії. У та­ких випадках тлу­мачний словник подає ці слова із позначками мед., біол., хім., лінгв. тощо.

Уникнути багатозначності терміна у різних галузях доволі складно, адже в багатьох випадках вона склалася історично або внаслідок переходу слова з од­нієї термінології в іншу. Наприклад, від хімічного терміна валентність (здатність атома до ут­во­рен­ня хімічних зв’язків) виник мовознавчий термін валент­ність (здатність слова до поєднання з іншими словами). Навіть саме слово термін багатозначне: термін – назва на­у­кового поняття і термін (лат. terminus) – давньоримське божество меж, кор­до­нів, а в сучасній мові – відтинок часу, часова межа.

2) Термін не може мати емоційного забарвлення. Саме тому в мові не прижилися слова на зразок шкраб (рос. школьный работник), штрикалка (шприц).

3) Термін має бути зручним для утворення похідних. Так слово ком­п’ютер, від якого легко утворити похідні комп’ютерний, ком­п’ю­терник, комп’ютеризація, швидко витіснило з ужитку негнучке слово ЕОМ.

4) Ідеальний термін повинен не лише називати поняття, а й пояснювати його: омографи (від грец. homos – однаковий і grafo – пишу) – слова, які ма­ють однакове написання; орфографія (від грец. orthos – правильний і grafo – пишу) – правопис; неологізм (від грец. neos – новий і logos – слово) – нове слово.

5) Термін має бути коротким, зрозумілим на міжнародному рівні. Порів­няй­мо зро­зу­мі­лі для всіх міжнародні спортивні терміни футбол, баскетбол і поль­ські piłka nożna, koszykówka. До речі, українська мова також мала подібні спроби, які, однак, не прижилися: копаний м’яч, кошиківка.

Проте ця вимога не є абсолютною. Справді, більшість тер­мінів, особливо в галузі при­ро­дознавства, меди­ци­ни, мово­знав­ства, мате­ма­тики, фізики, хімії, мистецтва, виробництва, права – це слова іншо­мовні, ду­же часто з латинськими або грецькими коренями. Частина з них є інтерна­ці­о­наль­ними словами, і користуватися ними доволі зручно через їхню універсальність та зрозумілість для широких кіл науковців різних країн. Однак поруч з такими термінами існують і суто українські за походженням терміни – позивач, прав­ник, діє­сло­во, іменник, займенник, прикметник, пра­во­пис. Часто українське та іншомовне слово функціонують у мові паралельно, і науковці охоче вико­рис­то­вують такі синонімічні одиниці, щоб уникати повторів, а також для пояснення понять, особливо з навчальною та популяризаційною метою: лінгвістика – мовознавство, гандбол – ручний м’яч, парламентар – законодавець, голкіпер – воротар, біографія – життєпис, процент – відсоток тощо.

Термінологія до певної міри може мати своє національне обличчя. Мож­на навіть говорити про невиправдане вживання іншомовних синонімів до деяких ук­раїнських термінів: квантитативний – кількісний, ко­реляція – взаємоза­леж­ність, субординація – підпорядкування, евентуальний – мож­ли­вий, ймовірний. Дуже часто вживання іншомов­ного сло­ва, для якого існує зрозумілий український відповідник, надмірно ускладнює, затуманює текст. Вживання таких термінів притаманно для текстів, написаних “псевдонауковим” стилем. Ним пишуть автори, які не вміють ясно і лаконічно висловити свою думку або намагаються при­хо­вати своє незнання, не­ро­зу­мін­ня про­блеми за великою кіль­кіс­тю термінів. Вони вигадують но­ві назви для вже наз­ваних явищ, залучають тер­мі­ни з ін­ших, зовсім не пов’я­за­них наук: Інте­лектуалізація постає як цивілізаційна динаміка, що в ній мова є мар­кером, за допомогою якого можна стратифікувати місце особис­тості в культурній ієрархії замість За мовленням можна визначити культурний рівень людини.

У такому разі можна казати про зловживання термінами внаслі­док низької термінологічної куль­тури. Не варто також надмірно „пересипати” тер­мінами тексти роз­мовно-побутового, художнього стилю: терміни вживають здебіль­шого в мові наукового і ділового стилів.

Реальні терміни не завжди відпо­ві­да­ють наведеним вище вимогам. До­волі часто різні автори мають своє бачення змісту одного і того ж поняття, тому вводять в обіг нові терміни. Науковці постійно ук­ла­дають термінологічні словники, вдосконалюють і збагачують систему термінів. Наука розвивається, з’являються нові поняття, зростає кількість термінів, так що про­цес їхнього внормування, очевидно, без­ко­неч­ний.