Класифікація шоку

Ступінь шоку	Артеріальний тиск, мм.рт.ст.	Пульс за хвилину
1 ступінь	90-100	90-100
2 ступінь	90-75	110-120
3 ступінь	75 та нижче	Понад 130

 

Невідкладні заходи та принципи інтенсивної терапії при політравмі:

♦  Необхідно насамперед зупинити артеріальну кровотечу притисканням артерії до кістки вище місця травми, накладанням артеріального джгута чи закрутки вище місця поранення. При цьому слід зафіксувати час, коли було накладено джгут.

♦  Оцінити стан життєдіяльності організму (визначити наявність та характер пульсу над периферичними і центральними артеріями, ступінь пригнічення притомності, прохідність дихальних шляхів, ефективність функції зовнішнього  дихання).

♦  Забезпечити правильне положення тіла потерпілого. У непритомному стані його слід повернути набік, закинути половину тулуба. Окремого положення вимагають хворі з переломами хребта (на твердій поверхні) та кісток таза (із зігнутими в суглобах та розведеними ногами). Протипоказано закидати голову хворим з травмою шийного відділу хребта!

♦  Дотримуватися правила "чотирьох катетерів" (введення носового катетера для подачі кисню, зонда в шлунок для евакуації його вмісті у непритомних пацієнтів, внутрішньовенного катетера для інфузійної терапії та катетера в сечовий міхур для виведення сечі та вимірювання погодинного діурезу).

♦Інфузійно-трансфузійна терапія

♦ Знеболення:

а) наркотичні анальгетики - морфіно-гідрохлорид 10-20мг, омнопон 10-20мг, промедол 20-40мг, фентаніл 0,05-0,1 мг, довенно або дом'язово 3-4 рази на добу під контролем зовнішнього дихання;

б) агоністи-антагоністи опіоїдних рецепторів - трамал 50-100мг, стадол 2-4мг, нубаїн 0,15-0,Змг / кг , пентазоцин 30-45мг, бупренорфін 0,3-0,6мг  довенно або дом'язово 3-4 рази на добу;

в) нестероїдні протизапальні середники - кетанов 30-бОмг, диклоберл 75мг дом'язово 2-3 рази на добу;

♦ Глюкокортекостероїди в дозах, як при геморагічному шоку.

♦ Іммобілізація переломів – стандартні та імпровізовані шини, протишокова одежа.

♦ Антибактеріальна терапія спочатку антибіотиками широко спектру дії (Цифран, Заноцин, цефалоспорини).

♦ Профілактика переохолодження організму - теплі покривала (термо-покривало), оптимальна температура оточуючого середовища, тепле пиття (крім потерпілих з травмами органів черевної порожнини), підігріті до температури 35-40° С інфузійні розчини.

♦ Симптоматична посиндромна та коригуюча терапія.

Всі   постраждалі   з   політравмою   мають   бути    госпіталізовані   в протишокову палату або відділення реанімації та інтенсивної терапії.

Техніка зупинки зовнішньої кровотечі

Однією із основних ознак механічних пошкоджень є кровотеча. Кровотеча буває зовнішньою, при якій кров із рани виливається назовні, й внутрішньою, коли кров із кровоносних судин та пошкоджених органів потрапляє в порожнину тіла.

Розрізняють кровотечу артеріальну, венозну і змішану.

Артеріальна кровотеча виникає при порушенні цілісності артерій. Особливо небезпечна кровотеча із великих артерій: стегнової, підключичної, сонної, плечової, підколінної. Смерть при їх пораненнях може настати через 3-5 хв. Кровотечі із дрібніших артерій також небезпечні.

П

Місця притискання пальцями великих артерій

ри артеріальній кровотечі кров яскраво-червоного кольору, витікає із рани сильним пульсуючим струменем. Венозна кровотеча характеризується повільнішим витіканням крові із рани. Кров темно-червоного кольору. Для припинення зовнішньої артеріальної кровотечі існує чотири основних методи:

• притискання пальцями великих артерій в місцях, де вони проходять близько до поверхні тіла;

• накладання стискальної пов’язки;

• накладання кровоспинного еластичного джгута або закрутки;

• максимальне згинання кінцівки у розміщеному вище суглобі (при відсутності переломів кісток).

Пальцеве притискання пошкодженої судини вище (центральніше) від місця поранення дозволяє тимчасово припинити кровотечу. Притискання артерії може бути виконано кінцями зведених разом пальців або кулаком. Зусилля, яке використовується для притискання артерії, повинно забезпечити припинення кровотечі. На поверхні тіла людини існує до 25 точок, в місцях яких артерії можуть бути притиснуті пальцями до кісток у випадку виникнення кровотечі при їх пораненні.

Загальна сонна артерія (права або ліва) притискається при кровотечі із ран ділянки шиї, язика і волосистої частини голови. Притискання проводиться по ходу судини великим пальцем або одночасно іншими чотирма пальцями разом. Артерія притискається до хребта, при цьому обличчя повинно бути дещо повернутим у протилежний бік.

Підключична артерія притискається великим пальцем у ділянці плечового суглоба в надключичній ямці в напрямку знизу догори до повного припинення кровотечі (а). Застосувати цей метод можна після звільнення місця притискання від одягу. Плечова артерія притискається при кровотечі із середніх і нижніх відділів плеча, передпліччя, кисті по ходу судини до плечової кістки на внутрішній поверхні плеча зведеними разом пальцями (б). У поранених, одягнутих у зимовий одяг, притискання артерії повинно проводитись після вивільнення пораненої кінцівки від верхнього одягу і білизни. Стегнова артерія при кровотечі з ран нижньої кінцівки притискається пальцями обох рук або кулаком (в). В обох випадках стискання артерії виконується в напрямку спереду назад в точці, що розміщена нижче або на рівні пахової складки. Артерія притискається до кісток таза. При цьому показником правильного притискання артерії пальцями або кулаком є припинення або значне ослаблення кровотечі із рани. Враховуючи необхідність докладання великих зусиль для притискання артерії, цей спосіб припинення кровотечі може бути виконаний тільки в порядку взаємодопомоги.

Після тимчасового припинення артеріальної кровотечі шляхом пальцевого притискання великої судини центральніше місця її поранення необхідно накласти гумовий джгут або закрутку.

Гумовий джгут має вигляд гумової стрічки, в якої на одному кінці прикріплений металевий гачок, а на іншому — металевий ланцюжок із фіксуючим кінцем.

Методика накладання джгута

Г

Накладання джгута

умовий джгут просовують під кінцівкою і обертають навколо неї два-три рази так, щоб наступний тур лягав на третину попереднього. Після того, як наклали перших 2-3 тури, кровотеча повинна припинитись. Наступні тури трохи ослаблюють, але так, щоб не допустити розслаблення перших турів, завдяки цьому зменшується тиск на м’які тканини кінцівки. При накладанні джгута треба стежити, щоб між його сусідніми турами не защемилась шкіра, тому що це призведе до її омертвіння. Вільні кінці джгута фіксують гачком за кільце ланцюжка. Не р

Тимчасове припинення кровотечі гумовим джгутом при відриві кінцівки

екомендується накладати джгут у ділянці середньої третини плеча, де можливе травмування променевого нерва з наступним паралічем кінцівки, а також на зап’ястку і над щиколоткою, де стискання артерій накладеним джгутом буде недостатнім, а лише надмірно травмуватиметься шкіра. Сила стискання кінцівки джгутом повинна бути такою, щоб тільки зупинилась кровотеча. Джгут не можна накладати безпосередньо на шкіру, необхідно підкласти під нього яку-небудь м’яку прокладку або накласти зверху на одяг. Потрібно обов’язково вказати час накладання джгута, для цього на видному місці робиться відповідний запис, наприклад, чорнильним олівцем на пов’язці чи на шкірі або на папері, який вкладається між турами джгута.

При кровотечах у верхній третині стегна і плеча після перетискання артерії кінці джгута виводяться на зовнішню поверхню кінцівки і закріплюються: при пораненні плеча — на протилежному надпліччі, а при пораненні стегна — на протилежній частині тулуба. Для накладання джгута-закрутки використовуються підручні засоби: смужки тканини, поясні паски, носові хустинки тощо, а як закрутки — палиці, гілки, металеві стержні, ш

Підручні засоби для накладання джгута-закрутки

матки товстого дроту.

На підведеному під кінцівку матеріалі, що використовується як джгут, роблять вузол таким чином, щоб між поверхнею кінцівки і вузлом можна було ввести закрутку і зробити нею декілька витків закручування (до припинення кровотечі). Для запобігання розкручуванню закрутку фіксують до кінцівки. Необхідно враховувати можливість травмування м’яких тканин при використанні як закрутки тонких шнурків, а також при тугому закручуванні закрутки. Тому забороняється застосовувати різні дроти, кабелі, тонкі шнурки та мотузки.

При кровотечах з артерій у верхній третині плеча чи стегна джгут-закрутка повинен бути зафіксованим, як і гумовий джгут, відповідно на протилежному надпліччі чи протилежній частині тулуба. Після накладання джгута на рану накладають асептичну пов’язку; для запобігання сповзанню джгута і виникненню повторної кровотечі проводиться іммобілізація кінцівки; взимку кінцівку з накладеним джгутом за можливістю утеплюють; термін перетискання кінцівки не повинен перевищувати двох годин в теплу та однієї години в холодну пору року. Через кожні півгодини взимку і годину влітку потрібно на декілька хвилин послаблювати джгут, водночас притискаючи пальцями пошкоджену артерію. Якщо після закінчення максимально можливого терміну перебування джгута немає можливості його зняти, то він повторно накладається дещо вище попереднього місця накладання. Поранені з накладеним джгутом або закруткою потребують особливого догляду, джгут повинен бути добре помітним. У холодну пору року, коли для зігрівання пораненого вкривають ковдрою (шинелею, курткою), на них необхідно прикріпити мітку — клаптик бинта або білої тканини, змоченого червоною фарбою (кров’ю). Припинення кровотечі шляхом максимального згинання кінцівки в розміщеному вище рани суглобі використовується при сильних кровотечах з ран, коли накладання джгута утруднене або неможливе. У таких випадках при кровотечах з артерій верхньої к інцівки руку відводять якнайдалі за спину і фіксують, а при кровотечі з нижньої кінцівки — ногу фіксують зігнутою і приведеною до живота.

Максимальне згинання кінцівки (у ліктьовому чи колінному суглобі) з наступною фіксацією в зігнутому положенні при пораненнях передпліччя, гомілки, ступні інколи буває настільки ефективним, що виключає необхідність накладання джгута. Обов’язково в такому випадку на поверхню ліктьового чи колінного суглоба накладають ватно-марлевий валик. Недоліком цього методу є досить сильний біль від згинання та неможливість його виконання при ушкодженнях кісток кінцівки. Припинення кровотечі із ран у ділянці шиї здійснюється за рахунок стискання артерії бинтом через підняту з протилежного боку догори руку. Така пов’язка може бути накладена при кровотечі із загальної сонної артерії.

НАКЛАДАННЯ АСЕПТИЧНОЇ ТА ОКЛЮЗІЙНОЇ ПОВ'ЯЗОК

Одним із основних засобів надання медичної допомоги при пораненні є накладання пов’язки за допомогою пакета перев’язувального індивідуального (ППІ). Правильно і швидко накладена пов’язка в більшості випадків дозволяє зупинити невелику кровотечу, запобігти вторинному забрудненню рани, захистити її від дії несприятливих факторів довкілля (вітер, волога, сонячні промені), а також створити спокій пошкодженим тканинам і органам.

Відкривати пакет перев’язувальний індивідуальний потрібно після того, як місце поранення (опіку) буде підготовлене для накладання пов’язки. У тих випадках, коли доступу до рани перешкоджає одяг або взуття, їх треба розрізати (краще по швах), також можна зробити й інші розрізи. При відкриванні пакета необхідно розірвати гумову оболонку у місці її надрізу. З паперової оболонки вийняти шпильку, зафіксувати її на одязі того, хто надає допомогу. Лівою рукою притримувати кінець бинта, правою — розгорнути пакет і дістати бинт. Подушечки накладають на рану і фіксують їх круговими рухами бинта. Подушечки можуть бути використані в складеному стані (при невеликих розмірах рани) і розгорнутому (при великих ранах і опіках). Щоб не порушити стерильність подушечок, торкатися руками можна тільки їх зовнішньої поверхні, яка не буде накладатися на рану (опік).

Б интування за допомогою ППІ необхідно робити за годинниковою стрілкою з тоншої частини і поступово переходити на товстішу (на кінцівках переважно від кисті чи від ступні в напрямку до тулуба). Пов’язка повинна щільно закривати рану, але не стискати м’які тканини. З метою попередження зсування пов’язки її закріплюють шпилькою до одягу або спеціальними турами бинта.

При пораненнях голови після накладання подушечок на рани їх закріплюють круговими ходами бинта.

Якщо ушкоджене одне око, то подушечки накладають на обидва ока і закріплюють круговими і восьмиподібними турами бинта, які проходять через чоло і потилицю. Аналогічно накладають пов’язки при пораненнях шиї.

П ри проникаючих пораненнях грудної клітки, коли пошкоджуються легені й плевра, виникає загроза проникнення в грудну порожнину повітря і розвитку відкритого пневмотораксу, який перешкоджає процесу дихання. У таких випадках отвір у грудній клітці повинен бути закритий прогумованою оболонкою індивідуального перев’язувального пакета. Після зняття одягу через праве чи ліве надпліччя перекидають окремий бинт, кінець якого проходить через передню і задню поверхні грудної клітки. Прогумована оболонка, накладена на рановий отвір, закривається подушечками пакета і міцно закріплюється круговими ходами бинта, кінець якого пришпилюється (колосоподібна пов’язка). Вільні кінці бинта, попередньо перекинуті по передній і задній поверхнях грудної клітки і розташовані під пов’язкою, піднімаються і зав’язуються на протилежному надпліччі. Такий спосіб попереджує зміщення пов’язки. Знеболювання і напівсидяче положення значно покращують дихальну функцію і стан пораненого.

При пораненнях живота, які супроводжуються випаданням внутрішніх органів, їх закривають розгорнутими ватно-марлевими подушечками пакета і нетуго закріплюють круговими ходами бинта. Давати воду чи їжу пораненим з проникними пораненнями живота і грудної клітки не можна.

При пораненні таза і тазостегнового суглоба можуть пошкоджуватися органи малого таза (сечовий міхур, пряма кишка), тому рани, як правило, забруднені сечею і калом. У таких випадках потрібно, за можливістю, очистити рану. Після закриття рани подушечками ППІ закріплювальні тури бинта накладаються по черзі навколо стегна і живота. При опіках обличчя пов’язку не накладають.