Дії бригади швидкої медичної допомоги на місці пригоди

Бригада швидкої медичної допомоги, яка прибула на місце пригоди, повинна:

1. Ретельно оглянути місце події.

2. Визначити "що сталося?" 

3. Визначити “коли це сталося? "

4.Встановити кількість постраждалих та при необхідності  провести медичне сортування.

Послідовність дій бригади швидкої медичної допомоги на місці пригоди

Перевірка безпечності місця пригоди. У разі необхідності зверніться за допомогою до фахівців рятувальної служби або міліції. Визначення кількості постраждалих, механізму травмування, джерел небезпеки в оточуючому середовищі тощо. Визначення потреби, і у випадку її необхідності зробити виклик додаткових бригад швидкої медичної допомоги.

Невідкладна медична допомога.

На догоспітальному етапі пріоритетами надання невідкладної медичної допомоги є виявлення станів, які загрожують життю постраждалого:

 ♦ Шоку.

 ♦ Обструкції верхніх дихальних шляхів.

 ♦ Масивній кровотечі.

 ♦ Тяжкій   травмі   грудної   клітки,    що   може    призвести до розвитку респіраторного дистрес-синдрому.

 ♦ Тяжкій черепно-мозковій травмі та травмі шийного відділу хребта.

 ♦ Травмі,яка призвела до клінічної смерті.

Обсяг допомоги на догоспітальному етапі обмежують екстреними заходами по відновленню та підтримці основних життєвих функцій організму (дихання, кровообігу), а також протишокові заходи.

Програма допомоги постраждалим із політравмою на догоспітальному етапі складається із наступних кроків:

♦ Оцінка тяжкості стану та виявлення порушень  дихання та кровообігу, що загрожують життю.

♦ Проведення  екстрених реанімаційних заходів  при  гострих  розладах життєвих функцій.

♦Проведення знеболювання та іммобілізації.

♦ Швидка госпіталізація в спеціалізований стаціонар.

 Складові надання екстреної медичної допомоги травмованим на догоспітальному етапі.

 

1. Первинний огляд (АВСС’).

А  (airways) - прохідність дихальних шляхів.

В  (breathing) - дихання.   

С  (circulation) - кровообіг.        

С’ (cervical spine)  -  спостереження  за  шийним  відділом хребта  та накладання шийного коміру.

2. Медичне сортування.       

3. Інтенсивна терапія.

4. Вторинний огляд.       

5. Постійне спостереження за травмованим.

6. Транспортна іммобілізація.

7. Транспортування в медичний заклад для надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги.

Механічні пошкодження голови

Забій головного мозку легкого ступеня

•                    У 10-15% хворих з ЧМТ

•                    14 – 15 б за шкалою ком Глазго (ШКГ).

Клініка:

•                    Втрата свідомості 30 хв. – 1 год. Амнезія до 1 год.

•                    Загальномозкова та менінгеальна симптоматика

•                    Незначновиражена вогнищева симптоматика (анізокорія, зниження рогівкових рефлексів, слабкість конвергенції, підвищення або зниження сухожилкових рефлексів) ‏

•                    Відсутність стовбурових розладів.

Лікування:  

•                    Анальгетики, седація, ноотропи;

•                    Дегідратація за показами.

Забій головного мозкусередньогоступеня

•                    У 8 – 10%  потерпілих з ЧМТ;

Клініка:

•                    Виключення свідомості (10хв.- декілька годин, амнезія > 1 год.);

Виражена ретроградна та антеградна амнезія, розлади життєвих функції (брадикардія, тахікардія, підвищення АТ, тахіпное,  субфебрилітет).‏

•                   Стовбурові с - ми: ністагм, двобічні пірамідні знаки;

•                    Чітка вогнищева симптоматика.

Лікування:

•                    Ненаркотичні анальгетики;

•                    Метоклопрамід 20мг 3 р/д, ректально;

•                    Дегідратація за показами, ноотропи;

•                    Обмеження введення рідини.

   

Забій головного мозку важкого ступеня

•                    У 5 – 7%  потерпілих з ЧМТ;

Клініка:

•                    Загрозливе порушення вітальних функцій;

•                    Домінування первинно – стовбурової симптоматики (плавання очних яблук, парез погляду, конвергенція очних яблук, децеребраційна ригідність, двобічні патологічні знаки);

•                    Парези, паралічі;

•                    Судоми;

•                    Вегетативні розлади (зниження АТ, підв.t тіла, гіперсалівація);

Летальність 30 – 40%

Стиснення головного мозку:

•                    У 2 – 10% ЧМТ

•                    Характеризується життєво небезпечним наростанням загальномозкових, вогнищевих і стовбурових симптомів.

Причини:

•                    Епідуральні гематоми;

•                    Субдуральні гематоми;

•                    Внутрішньомозкові гематоми;

•                    Втиснуті переломи кісток черепа;

•                    Вогнище розчавлення з перифокальним набряком;

•                    Субдуральні гігроми;

•                    Пневмоцефалія.  

Характерніознаки:

•                    Симптоми дислокації :

•                    погіршення розладу свідомості, вогнищевої та загальномозкової симптоматики;

•                    Світлий проміжок;

•                    Епінапади;

•                    Симптом Кушинга (підв. АТ, брадикардія)‏

Травматичний шок - це тяжкий патологічний процес, що виникає в організмі як загальна реакція на тяжке механічне пошкодження тканин і органів та проявляється порушенням системного кровообігу, мікроциркуляції, а також метаболічних процесів у тканинах.

Симптомокомплекс шоку визначається видом травми, об'ємом механічного пошкодження тканин та органів, величиною крововтрати та гіповолемією, інтенсивністю болю та реакцією-відповіддю організму на агресію, тривалістю патологічного стану.

Всі травмовані з політравмою перебувають в стані шоку, важкість якого залежить від:

♦ Важкості травми.

♦ Наявності та ступеню впливу шокогених факторів - переохолодження, крововтрати, тощо.

♦ Локалізації  травми   (декілька   літрів   крові   можуть акумулюватись  у ретроперітонеальну гематому    внаслідок перелому кісток тазу)

При травматичному (гіповолемічному) шоку розрізняють еректильну та торпідну фази. Еректильна фаза виникає далеко не завжди. Вона виявляється на догоспітальному етапі, триває короткий період (до кільканадцяти хвилин) та проявляється надмірним збудженням хворого. Торпідна фаза проявляється пригніченням життєво забезпечуючих систем організму.