4. Європейські валютно-кредитні і фінансові організації: Європейський інвестиційний банк, Європейський центральний банк, Європейський банк реконструкції і розвитку.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), створений у 1958 р., — це фінансова організація ЄС, яка забезпечує довгострокові позики для капітальних інвестицій з метою зміцнення збалансованого економіч­ного розвитку Союзу та інтеграції. ЄІБ також сприяє виконанню фінан­сових аспектів політики співробітництва з країнами, які не є членами ЄС. Пріоритетне завдання банку — підтримання регіонального роз­питку. Більше ніж половина загальної суми позик виділяється для Інвестицій у виробництво в регіонах, які відстають у індустріальному розвитку чи переживають занепад промисловості, для покращання систем зв'язку та охорони довкілля. Проекти, підтримані позикою ЄІБ, мають найнижчу з можливих відсоткових ставок. Кредити нада­ються на 20—25 років.

Європейська система центральних банків і Європейський центральний банк

Статутний капітал ЄЦБ становить 5 млрд евро. Єдиними акціонерами ЄЦБ є національні центральні банки (НЦБ) Європейського валютного союзу. Квоти країн-учасниць залежать від обсягу ВВП і чисельності населення. Найбільшу частку в капіталі ЄЦБ з країн єврозони має Німеччина (24,5 %), на другому місці з великим відривом стоїть Франція (16,8 %). Найменша квота припадає на Фінляндію (1,4 %), Ірландію (0,85 %) і Люксембург (0,15 %).

Європейська система центральних банків не є юридичною особою і не має власних керівних органів. Керівна рада (Governing Council) складається з членів Виконавчого комітету і керівників національних центральних банків країн — учасниць ЄВС. Основні обов'язки Керівної ради:

• прийняття рішень щодо кредитно-грошової політики ЄВС;

• розробка заходів і визначення інструментів монетарної політики.

Керівна рада не підпорядковується національним органам і органам ЄС. Рішення ухвалюються простою більшістю голосів, кожен член ради має один голос. У спірних ситуаціях право вирішального голосу надається президентові.

Голоси країн у Керівній раді розподіляються пропорційно до часток їхнього капіталу в статутному капіталі ЄЦБ. До виконавчого комітету (Executive Board) входять президент, віце-президент ЄЦБ і чотири члени, які компетентні у сфері валютних відносин і банківської справи й обираються главами держав і урядів ЄС за рекомендацією міністрів економіки і фінансів.

Основні завдання Виконавчого комітету:

• • здійснення кредитно-грошової політики згідно з рішеннями Керівної ради;

• • розробка директив для центральних банків країн-членів згідно з повноваженнями, делегованими Виконавчому комітету Керівною радою;

• • координація монетарної політики країн — членів ЄВС.

Усі члени Виконавчого комітету призначаються на строк 8 років без права поновлення. Виконавчий комітет підпорядковується Європейському парламенту і Раді міністрів країн — членів ЄС.

До організаційної структури ЄСЦБ входить також Генеральна рада (General Council), яка складається з президента, віце-президента ЄЦБ і представників національних центральних банків усіх 27 країн ЄС. Генеральна рада успадкувала повноваження Європейського монетарного інституту і до її обов'язків належать:

• збирання і надання статистичної інформації;

• встановлення обмінних курсів валют країн ЄС, що не входять до зони евро;

• підготовка річних звітів ЄЦБ;

• розробка правил стандартизації банківських операцій національних центральних банків ЄС;

• взаємодія країн ЄВС з іншими країнами ЄС.

Генеральна рада існуватиме доти, доки всі країни ЄС не увійдуть до валютного союзу.

Центральні банки країн, що не приєднались до зони євро, є асоційованими членами ЄСЦБ з правом дорадчого голосу. Вони не беруть участі в розробці кредитно-грошової політики і втіленні її в життя, а також зберігають певну автономію, сприятливу для дотримання національних інтересів. Окремі винятки для НЦБ Великобританії і Данії були зафіксовані ще статтями Маастрихтської угоди.

Основною метою ЄСЦБ, проголошеною у ст. 2 статуту, є підтримування цінової стабільності. Це передбачає створення такої економічної ситуації, коли рівень інфляції не перевищує 2 %.

Орієнтиром кредитно-грошової політики взято саме показник інфляції, а не зміни грошової маси, оскільки в ЄВС існують єдині стандарти вимірювання інфляційних процесів, що збільшує достовірність і полегшує аналіз отриманих даних.

У ст. З статуту ЄСЦБ визначено основні завдання Європейської системи центральних банків:

• розробка і втілення кредитно-грошової політики ЄВС;

• емісія євробанкнот;

• збереження й управління офіційними резервами в іноземній валюті країн — членів ЄВС;

• здійснення операцій з іноземною валютою;

• забезпечення чіткого функціонування розрахункових систем.

Також ЄЦБ допомагатиме компетентним відомствам здійснювати контроль над кредитними інститутами, сприятиме підвищенню зайнятості, стійкому економічному зростанню, високому ступеню конвергенції національних економічних систем ЄС. Банк намагатиметься підтримувати фінансову стабільність і загальну економічну політику ЄС.

Отже, Європейський центральний банк покликаний здійснювати незалежну централізовану грошово-кредитну політику. Національні центральні банки при цьому втрачають свою автономію й отримують уніфіковані статути. Вони не мають права надавати фінансових кредитів національним установам і інститутам ЄС, а також готівкових кредитів і овердрафтів. Остаточно усувається можливість покривати дефіцити держбюджетів за рахунок емісії або позик центральних банків. Вони перетворюються на філії ЄЦБ.

Проте не всі функції центральних банків країн ЄВС перейдуть до ЄЦБ. Національні банки збиратимуть і оброблятимуть статистичні дані, здійснюватимуть моніторинг, аналіз динаміки цін, заробітної плати, валютних курсів, курсів цінних паперів, кривої дохідності; НЦБ зможуть купувати і продавати на фінансовому ринку біржові цінні папери, благородні метали за готівку, укладати кредитні угоди, дозволені статутом ЄСЦБ, та ін.

Європейський банк реконструкції та розвитку

Ідея створення європейського банку для фінансування економічних реформ у країнах Східної Європи з метою їх переходу до ринкової економіки вперше була висловлена у жовтні 1989 року президентом Франції Франсуа Міттераном та знайшла широку підтримку серед європейських країн та інших держав світу.

Засновниками нового міжнародного кредитного інституту - Європейського банку реконструкції та розвитку (the European Bank for Reconstruction and Development) стали країни Європи, а також США, Мексика, Венесуела, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Австралія, Нова Зеландія разом з двома інституціональними членами - Європейським економічним співтовариством (ЄЕС) та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). На даний час членами Банку є 61 країна, ЄЕС та ЄІБ.

Угоду про створення ЄБРР було підписано 29 травня 1990 року, яка набула чинності 28 березня 1991 року. Угодою передбачається встановлення тісних контактів Банку з Всесвітнім банком та Міжнародним валютним фондом. Перше засідання Ради керуючих ЄБРР відбулось 15 квітня 1991 року.

ЄБРР має статус міжнародної фінансової організації з найвищим кредитним рейтингом (ААА). В штаб квартирі ЄБРР (знаходиться у м. Лондон) працюють близько 900 працівників, 240 у представництвах банку.

З метою забезпечення правового поля для вступу України в ЄБРР, Президентом України підписано відповідний Указ „Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку ” від 14 липня 1992 року N 379/92, завдяки чому, вже 13 серпня 1992 року Україна набула статусу країни-члена ЄБРР.

В Україні працює представництво ЄБРР в Києві.

Відповідно до установчих документів банк має такі цілі й функції:

- підтримка економічного розвитку і реконструкції країн Центральної та Східної Європи з метою сприяння переходу їх до відкритої ринкової економіки і приватного підприємництва;

- підтримка країн - отримувачів допомоги в проведенні структурних економічних реформ, включаючи усунення монополізму, децентралізацію і приватизацію з метою інтеграції їхніх економік у світову економіку;

- сприяння інвестиціям у виробництво, а також у сферу послуг і фінансових сектор та пов’язану з ним інфраструктуру;

- стимулювання ключових і економічно обґрунтованих проектів, надання технічної допомоги для підготовки, фінансування і реалізації проектів;

- фінансування приватних підприємств, а також підприємств, що приватизуються і роблять внесок у розвиток приватного сектору;

- сприяння екологічному розвиткові без негативних наслідків у довгостроковій перспективі.

Організаційна структура ЄБРР

Керівництво діяльністю ЄБРР здійснюється Правлінням - Радою керуючих (Board of Governors), в якому представлені всі країни-члени Банку. Правління збирається один раз на рік для прийняття рішень щодо стратегічних питань розвитку ЄБРР, обрання Директорів, призначення Президента тощо.

Виконавчий орган ЄБРР представлений Директоратом - Радою директорів (Board of Directors), та складається з 23 членів. Рада керує операційною діяльністю Банку, виконує повноваження, делеговані їй Радою керуючих, приймає рішення щодо розгляду та затвердження проектів, ухвалює бюджет.

Президент Банку (з травня 2008 року Томас Мірров) призначається Радою керуючих. Головує на засіданнях Ради директорів. Здійснює загальне керівництво над діяльністю Банку. Призначає та звільняє посадових осіб. За рекомендацією Президента Рада директорів призначає Генерального секретаря та 4 віце-президентів.

Статутний капітал ЄБРР

З моменту заснування у 1991 році початковий капітал ЄБРР складав 10 млрд. ЕКЮ, проте у 1996 році його було збільшено до 20 млрд. євро. Країни-члени відповідно до встановлених квот передплачують акції Банку, причому обов'язковій сплаті підлягають 30 % акцій, решта 70% являють собою частину гарантійного капіталу, тобто акції, які повинні сплачуватися на вимогу Банку.

Квоти в капіталі ЄБРР розподіляються в таких пропорціях: 51 % для країн-членів ЄС та його двох інститутів; 13,5 % для країн Центральної та Східної Європи; 11,3% для інших європейських країн; 24,2% для неєвропейських країн.

Найбільші частки в капіталі Банку мають США - 10%; Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Японія - по 8,5 %. Частка України в статутному капіталі ЄБРР складає 0,8 %, Росії – 4%.

У травні 2010 року було здійснено Четвертий перегляд стану ресурсів Банку, результатом якого стало збільшення дозволеного до випуску капіталу на 10 млрд. євро.

За результатами Четвертого перегляду стану ресурсів Банку, Україна отримала 808 оплачених акцій.

Внесення додаткового сплаченого капіталу у розмірі 1 млрд. євро надасть змогу збільшити обсяг фінансування у 2010–2015 роках на 20 млрд. євро.

Умови, види, напрями фінансування

В рамках прийнятої стратегії ЄБРР працює у двох напрямках: надання міжнародних кредитів на пільгових умовах під гарантії Уряду (40%) та кредитування приватних підприємств України на комерційних умовах (60%). У 2010 році в Україні 65% проектів спрямовувались у приватний сектор, решта - у державний.

Банк фінансує різні галузі, окрім оборонної та тютюнової промисловості, а також проектів ігорного бізнесу.

ЄБРР здійснює такі види фінансування :

- кредити для комерційних підприємств;

- кредити для проектів у галузі розвитку інфраструктури;

- інвестиції в статутні фонди підприємств, гарантії.

Процентна ставка по кредитах ЄБРР встановлюється з певною маржею над базовою ринковою ставкою (LIBOR чи EURIBOR). Для кредитів, які надаються під гарантію уряду країни-позичальника, ця ставка дорівнює LIBOR/ EURIBOR +1% (маржа Банку). Кредити надаються під плаваючу або фіксовану ставку, а також із застосуванням цілого ряду інструментів хеджування, якщо операції здійснюються на ринку цінних паперів. Для кредитів у приватній сфері розмір маржі відображає як політичні ризики, що притаманні даній країні, так і комерційні ризики та відповідає кон`юнктурі ринку синдикованих кредитів.

Термін повернення кредиту становить 5-10 років в залежності від умов проекту. При наданні кредитів на реалізацію крупних проектів розвитку інфраструктури строк погашення позики може становити до 15 років. Розмір пільгового періоду, коли сплачується лише процентна ставка та плата за резервування коштів позики (так званий grace period), підлягає узгодженню, для крупних проектів від досягає до 4 років.