22. Вексельна форма розрахунків

Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель — це письмове безумовне зобов’язання, боргова роз­писка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

В розрахунках векселями беруть участь такі суб'єкти:

• векселедавець (трасант);

• векселеодержувач (ремітент);

• платник (трасат - той, кому платник дає наказ платити). Відповідно до ст. 9 Закону України "Про обіг векселів в Україні"

Розрізняє два основних види векселів: прості та переказні.

Схеми документообігу переказного векселя:

1. товари, послуги, грошові кошти;

2. перекладний вексель;

3. вексель для акцепту;

4. акцептований вексель;

5. наказ векселедавця (трасанта) сплатити переказний вексель.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи:

— оформлення та облік платіжних документів;

— проведення заліку взаємної заборгованості;

— вексельне оформлення прострочених заборгованостей;

— дальші операції з векселями.

За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов’язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений поперед­нім виконанням будь-яких договірних зобов’язань.

23. Управління дебіторською заборгованістю підприємства

Політика управління дебіторською заборгованістю являє собою частину загальної політики управління необоротними активами та маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг). Її значення полягає в оптимізації загального розміру заборгованості та забезпечення її своєчасної інкасації.

Управління дебіторською заборгованістю включає:

- аналіз дебіторів та кредиторів підприємства;

- аналіз реальної вартості дебіторської заборгованості та зобов’язань;

- контроль за реальним співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості;

- розробку політики авансових розрахунків з клієнтами підприємства й надання комерційних кредитів;

- оцінку і реалізацію факторингу.

Дебіторська заборгованість - елемент оборотних коштів, її зменшення знижує коефіцієнт покриття. Тому фінансові менеджери вирішують не тільки задачу зниження дебіторської заборгованості, але також її збалансованості з кредиторської. При аналізі співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованостями необхідний аналіз умов комерційного кредиту, що надається фірмі постачальниками сировини і матеріалів.

На рівень дебіторської заборгованості впливають наступні основні чинники:

- оцінка і класифікація покупців залежно від виду продукції, об’єму закупівель, платоспроможності клієнтів, історії кредитних відносин і передбачуваних умов оплати;

- контроль розрахунків з дебіторами, оцінка реального стану дебіторської заборгованості;

- аналіз і планування грошових потоків з урахуванням коефіцієнтів інкасації.

Для визначення інвестиції в дебіторську заборгованість застосовується розрахунок, який враховує річні обсяги продажів в кредит і термін несплати дебіторської заборгованості. Роблячи узагальнення можна зробити висновок що в основі управління дебіторською заборгованістю лежить два підходи:

- порівняння додаткового прибутку, пов’язаного з тією або іншою схемою спонтанного фінансування, з витратами і втратами, що виникають при зміні політики реалізації продукції;

- порівняння і оптимізація величини й термінів сплати дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Як відомо, для зовнішніх користувачів інформації також дуже важливий стан дебіторської заборгованості підприємства, бо зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність.