63. Економічна сутність, склад і структура оборотних коштів підприємства.

Оборотні кошти підприємства – це частина активів підприємства, які безпосередньо приймають участь у процесі виробництва та повністю переносять свою вартість на готову продукцію упродовж одного виробничого циклу або 1 року.

Оборотні кошти підприємства приймають участь у 3 стадіях виробництва:

1. Фінансова;

2. Виробнича;

3. Товарна;

Фінансовий етап виробництва – це та частина активів, яка приймає участь у виробничому циклі, перебуває у монетарній формі і розпочинає новий операційний процес.

Виробнича частина оборотних коштів – це та частина оборотних активів, яка обслуговує процес виробництва і є матеріальною складовою готової продукції підприємства.

Товарна – це частина оборотних активів підприємства, яка перебуває у товарній формі і є реальним результатом діяльності підприємства.

Оборотні активи – це матеріальна частина оборотних коштів, яка приймає участь у процесах відтворення і визначає ефективність виробничого циклу.

Всі оборотні кошти підприємства поділяються на 2 складові:

1. Оборотні фонди;

2. Фонди обігу;

Оборотні фонди – це та частина оборотних активів, яка знаходиться в матеріальному стані, слугує матеріальною основою готової продукції.

Фонди обігу – це та частина оборотних коштів, яка обслуговує процеси обміну і знаходиться у монетарній або товарній формі.

Оборотні фонди містять 3 складові:

- Виробничі

- Незавершене

- Витрати майбутніх періодів

Фонди обігу містять 3 складові:

- Готова продукція, буває двох видів готова продукція на складі підприємства і готова продукція відвантажена споживачу термін оплати за яку ще не наступив.

Особливість готової продукції на складі: с кожним днем стає все дорожчою;

- Кошти в розрахунках

- Гроші та їх замінники, бувають 2 видів: кошти в монетарній формі і кошти у фінансовій формі;

64. Нормування оборотних коштів прямим методом.

Існує 2 основних методи визначення загальної потреби в оборотних коштах підприємства:

1. Простий (метод прямого підрахунку);

2. Економічний ;

Метод прямого розрахунку –це метод за яким загальна вартість оборотних активів розраховується як вартість виробничих запасів, що інвестовані у виробничий цикл + щоденні витрати на приведення незавершеного виробництва у готову продукцію.

Метод прямого рахунку передбачає розрахунок, що ґрунтується на конкретних умовах і планах виробництва. Фінансова індивідуальна норма як відносна величина виражається в днях, відсотках чи гривнях. Знаючи одноденні витрати товарно-матеріальних цінностей, шляхом множення їх на норму визначають норматив оборотних активів. За прямого розрахунку норми оборотних активів із сировини, матеріалів і куплених напівфабрикатів беруть до уваги транспортний, технологічний, поточний (складський), страховий запаси.

Метод прямого рахунку використовується під час нормування оборотних активів, розміри яких визначаються в основному умовами конкретного підприємства:

- розмірами незавершеного виробництва;

- потребою в сировині і матеріалах;

- витратами майбутніх періодів.