РОЗДІЛ IV сімейно-правових відносин

§ 1 . Римська сім'я. Агнатское і когнатское спорідненість. § 2 . Шлюб . § 3 . Особисті та майнові відносини між подружжям . § 4 . Батьківська влада

§ 1 . Римська сім'я . Агнатское і когнатского спорідненість

1 . Сім'я в найдавніший відомий нам період рим ¬ ської історії представляє тип проміжної , патріарха - хальне сім'ї , що об'єднувала під владою глави сім'ї , pateriamilias , дружину , дітей , інших родичів , кабаль ¬ них , а також рабів. Терміном familia позначалися пер ¬ воначально раби в даному господарстві , а потім все відно ¬ сящіеся до складу домашнього господарства : і майно , і робоча сила (дружина , підвладні діти , раби) . Глава се ¬ мьі і володар найдавнішої сім'ї - домовладика , єдиний повноправний громадянин , квирит ( тер ¬ мін , вироблений багатьма дослідниками від грече ¬ ського kueros , влада , тобто що має владу ) .

2 . Строй найдавнішої сім'ї , так само як і інститут права власності , в ту пору ще несе на собі риси перших , додержавної , формації - первобитнооб ¬ щінного ладу , що характеризується громадської соб ¬ ственностью на засоби виробництва та продукти про ¬ ництва . У догосударственную пору такою громадою в Римі був рід , gens .

З утворенням держави всередині роду походить майнова диференціація ; владу всередині роду по- падає в руки найбільш багатих сімей , на чолі кожної з яких стояв домовладика .

Домовладика спочатку мав однакову владу ( manus ) над дружиною , дітьми , рабами , речами ; всіх їх - і дружину, і дітей і майно - домовладика міг винищити ¬ вати за допомогою однакового (так званого ВІНДІКО -

76

ційного ) позову. Лише поступово ця влада дифферен ¬ царювати і отримала різні найменування : manus mariti ( над дружиною ) , patria potestas ( над дітьми ) і т.д.

3 . Підпорядкуванням влади одного і того ж paterfamilias визначалося і початкове спорідненість , так зване агнатское спорідненість. Тому дочка , яка виходила заміж і надходила під владу нового домовладики , переставивши ¬ ла бути агнатской родичкою свого батька , братів і т.д.; і навпаки , стороння особа , усиновлена ​​домо- владикою , ставало його агнатом .

4 . У найдавніше час влада домовладики була безмежна і тому супроводжувалася повним безправ'ям ¬ ем підвладних . Поступово , однак , ця влада стала приймати більш певні межі ; одночасно особистість підвладних стала поступово отримувати при ¬ знання в приватному праві . Ослаблення влади домовладики стало наслідком зміни виробничих відно ¬ шений , розкладання патріархальної сім'ї , розвитку тор ¬ гівлі , що припускали відому самостійність дорослих членів сім'ї.

У міру розвитку господарства і ослаблення патріарха ¬ хальне підвалин отримувало все більшого значення спорідненість по крові , так зване когнатское спорідненість , зрештою повністю витіснило агнатское спорідненість.

§ 2 . Брак

1 . Поняття шлюбу . Сім'я утворюється за допомогою шлюбу . Шлюб визначається римським юристом Модестін як «союз чоловіка і дружини , з'єднання усього життя , спільність бо ¬ жественного і людського права» ( D.23 . 2.1.) . Це идеа ¬ лістіческое визначення шлюбу не відповідало дейст ¬ вительностью положенню : навіть у класичну епоху , коли римське право досягло найвищого розвитку , жінка далеко не була рівноправним товаришем свого чоловіка.

Римське право розрізняло (аж до Юстиніана ) matrimonium iustum , або matrimonium iuris civilis , закон ¬ ний римський шлюб ( між особами, які мали ius conubii , див. вище , розд. Ill , § 2 , п. 2 ) , і matrimonium iuris

77

 

gentium ( шлюб між особами , що не мали ius conubii ) . Від шлюбу відрізняється конкубінат , дозволене законом постійне ( а не випадкове ) співжиття чоловіка і жінки , проте не відповідає вимогам законного шлюбу . Конкубина не розділяла соціального стану чоловіка , діти від конкубіни не підлягали батьківської вла- сти . Незважаючи на моногамний характер римської сім'ї , для чоловіка в республіканську епоху вважалося допус ¬ тімим поряд з matnmonium з однією жінкою відбутися у ¬ ять в конкубінаті з іншого (навпаки, всяке співмешканець ¬ ство жінки з іншим чоловіком , крім чоловіка , давало в древнереспубліканском праві чоловікові вбити дружину ) .

У доюстініановом праві розрізняли шлюб cum manu mariti , тобто шлюб з чоловікової владою , в силу якої дружина надходила під владу чоловіка (або домовладики , якщо чоловік сам був підвладним особою) , і шлюб sine manu , при ко ¬ тором дружина залишалася підвладної раніше домовлено - дике або була самостійною особою . Шлюб sine manu по зовнішності був схожий на конкубінат , але відрізнявся від нього спеціальної affectio maritalis , наміром осно ¬ вати римську сім'ю , мати і виховувати дітей ( libero - rum quaerendorum causa ) .

2 . Умови вступу в шлюб. ( 1 ) Необхідно було згода нареченого і нареченої , а якщо вони перебували під владою домовладики , то також згода домовладики (втім , якщо домовладика відмовляв у згоді без достатньої підстави , його можна було примусити че ¬ рез магістрат) .

( 2 ) Було потрібно досягнення шлюбного совершенноле ¬ ку ( 14 років - для чоловіків , 12 років - для жінок).

( 3 ) Чи не допускався шлюб особи, яка мала ( неперервним ¬ ​​нення ) шлюбі.

( 4 ) Необхідно було , щоб вступають у шлюб чи ¬ ца мали ius conubii (див. вище , розд. III , § 2 , п. 2). До Юстиніана на цій підставі не могли укласти за ¬ кінного римського шлюбу деякі категорії чужезем ¬ ців ( шлюб між римським громадянином і чужоземкою вважався неприпустимим з політичних міркувань ;

78

метою цієї заборони було перешкодити чужинці пу ¬ тем вступу у зв'язку з браком в сім'ю римського грома -данина отримати права римського громадянства) .

За законодавством Юстиніана , коли права рим ¬ ського громадянства мали майже всі піддані Римської держави , відсутність conubium могло бути наслідком близької спорідненості ІЛЦ властивості ( властивістю називається відношення між одним з подружжя та родичами іншого чоловіка ) .

3 . Спорідненість визначається по лініях і ступенях . Лі ¬ ца , що відбуваються одне від іншого (наприклад , батько і дочка , онук і баба ) , називаються родичами по прямій лінії. Родичі по прямій лінії , проис ¬ ходять від даної особи , називаються його спадними (син , онук , правнук ) ; навпаки , прямі родичі , від яких відбулося дана особа , називаються його вос ¬ ходять (батько , дід , прадід ) . Особи , що відбуваються не одне від іншого , а від загального предка , називаються родст ¬ Венніков по бічній лінії : наприклад , брати , дядько і племінник і т.д. Ступінь споріднення визначається числом народжень , що встановлюють спорідненість двох даних осіб ;

наприклад , дід і онук - родичі другого ступеня , двоюрідні брати - четвертого ступеня (їх загальний ко- рень - дід , від якого відбулися , припустимо , А і В , а від них - С і Д , всього чотири народження).

4 . Шлюб визнавався нікчемним : між родственни ¬ ками по прямій лінії , а також між тими бічними родичами , з яких хоча б один коштує до загально ¬ му предку в першого ступеня споріднення (так , неприпустимий шлюб між братом і сестрою , між тіткою і племяни ¬ ком і т.п.). Аналогічні правила застосовувалися і до свій - родичам ; так , що не допускався шлюб між одним з братів і дружиною іншого брата (померлого ) і т.п.

5 . Крім викладених умов законності шлюбу пред'являлися ще деякі специфічні римські вимоги : наприклад , провінційний магістрат не міг вступати в шлюб з громадянкою даної провінції ( цією забороною малося на увазі , з одного боку , перед -

79

зраджу можливий тиск на волю вступають у шлюб , а з іншого боку , перешкоджати посиленню впливу магістрату допомогою сімейних зв'язків) .

6 . Укладення шлюбу . Шлюб в Римі полягав не ¬ формально : достатньо було висловлення згоди встуила ¬ пающіх в шлюб ( звичайно , в припущенні , що всі ус ¬ ловия законного шлюбу очевидна) і відведення нареченої в будинок нареченого. Якщо шлюб полягав cum manu mariti (з чоловікової владою) , то для встановлення влади чоловіка тре ¬ Бова вчинення певних формальних актів.

7 . Шлюбний союз припинявся : а) смертю одного з подружжя , б) втратою свободи одним із подружжя , в) раз - водом .

Розлучення в класичну епоху був вільним і до ¬ пускався як з обопільної згоди подружжя ( divor - tium ) , так і по односторонньому заяві відмови від шлюбного життя ( repudium ) . У період абсолютної Монар ¬ хии були встановлені істотні обмеження роз ¬ да . Розлучення з обопільної згоди подружжя був запре ¬ щен Юстиніан. Односторонні заяви про розлучення були допущені у разі , якщо інший чоловік порушив вірність , робив замах на життя першого чоловіка або до ¬ пустив якесь інше винна дію . Допускався розлучення і без вини іншого чоловіка , але з поважної причини ( наприклад , нездатність до статевого життя ;

бажання вступити в монастир , в чому позначилося вплив церкви). Односторонній розлучення без поважної при ¬ чини супроводжувався накладенням штрафу ( але шлюб все ж вважався припиненим ) .