
- •Органи й процеси виділення
- •Видільна функція легень і верхніх дихальних шляхів.
- •Функції нирок
- •Участь органів виділення в підтримці водно-сольового балансу
- •Гомеостатична функція нирок
- •Роль нирок у регуляції іонного складу крові
- •Інкреторна функція нирок
- •Метаболічна функція нирок
- •Регуляція діяльності нирок
Інкреторна функція нирок
Нирки розглядають як важливий інкреторний орган, тому що в них виробляються фізіологічно активні речовини, які впливають на інші органи й тканини, а також мають виражений вплив у самих нирках.
Здійснення інкреторної функції нирок пов'язане з юкстагломерулярним апаратом. В нього входять гранулярні клітини приносої артеріоли, клітини щільної плями дистального канальця й спеціальні клітини, які контактують із обома групами клітин. Гранулярні клітини юкстагломерулярного апарату секретують ренін, що є протеолітичним ферментом. Надходячи в кров, він відщеплює від ангіотензіногену (α2-глобуліну) неактивний пептид – ангіотензин-I, потім від ангіотензину-I відщеплюються дві амінокислоти й він перетворюється в активну судинозвужувальну речовину – ангіотензин-II. Ангіотензин II впливає на тонус судин, швидкість реабсорбції клітинами канальців іонів натрію, стимулює секрецію альдостерону клітинами кори наднирників.
Швидкість секреції реніну залежить від багатьох факторів Одним зі стимуляторів його секреції є підвищення концентрації хлористого натрію в дистальному канальці нефрона. Це сприяє секреції реніну в юкстагломерулярним апаратом даного клубочка, у ньому відбувається зниження фільтрації, що запобігає можливісті надлишкової втрати хлористого натрію.
Важливим стимулом секреції реніну служить подразнення рецепторів розтягання, локалізованих у стінці приносної артеріоли. Зменшення її кровонаповнення активує виділення реніну.
Описані вище реакції, що виникають під дією реніну, мають гомеостатичне значення: зниження клубочкової фільтрації, викликане секрецією реніну, приводить до збереження обʼєму позаклітинної рідини й крові, і запобігає втраті надлишкової кількості солей натрію.
Анатомічна локалізація юкстагломерулярного апарату дає можливість сприймати зміни в складі канальцієвої рідини в тому ж самому нефроні, де здійснюється клубочкова фільтрація й реабсорбція фільтрату.
Виділення реніну й утворення ангіотензину-II має значення для циркуляторного гомеостазу: звуження судин приводить у відповідність із потребами організму гемодинаміку нирки, а під впливом альдостерону підсилюється реабсорбція солей натрію, що сприяє збереженню обʼєму позаклітинної рідини в організмі.
Клітини нирки витягають із плазми крові, що утворюється в печінці прогормон - вітамін D3 і перетворює його у фізіологічно активний гормон - вітамін D3. Цей активний стероїдний гормон стимулює утворення кальційзвʼязуючого білку в клітках кишечнику, що необхідно для всмоктування іонів кальцію. Він сприяє вивільненню кальцію з кісток, регулює його реабсорбцію в ниркових канальцях.
У нирках утворюються еритропоетини, які стимулюють утворення еритроцитів, а також киніни, які є сильними вазодилятаторами, що беруть участь у регуляції ниркового кровотоку й виділення натрію.
У мозковій речовині нирки синтезуються простагландини, у тому числі простагландин А2 (медулін), під впливом якого збільшується нирковий кровоток і виділення іонів натрію без зміни клубочкової фільтрації. Він також зменшує чутливість клітин канальців до АДГ.
Нирки відіграють певну роль у процесах згортання крові. У них синтезується активатор плазміногену - урокіназа. Фібринолітична активність крові, взятої в нирковій вені, значно вище, ніж у нирковій артерії.