Гомеостатична функція нирок

Роль нирок в осморегуляції й волюморегуляції. Нирки є основним органом в осморегуляції. При надлишковому вмісті води в організмі (гіпергідратації) відбувається зниження осмотичного тиску крові. Це приводить до зменшення активності центральних осморецепторів, розташованих в області супраоптичного ядра гіпоталамуса, а також периферичних, локалізованих у судинах , печінці, нирках , селезінці й ряді інших органів. Це супроводжується зниженням виділення АДГ із нейрогіпофізу в кров, що приводить до збільшення виділення гіпотонічної сечі. Так, нирки сприяють звільненню організму від надлишку води.

При зневоднюванні організму (дегідратації) осмотичний тиск крові підвищується, збуджуються осморецептори, що супроводжується посиленням секреції АДГ. Це приводить до збільшення реабсорбції води, діурез зменшується, причому, виділяється осмотично концентрована сеча.

Секреція АДГ зростає не тільки при подразненні осморецепторів, але й специфічних натріорецепторів.

Рівень секреції АДГ залежить не тільки від подразнення, що йдуть від осмо- і натріорецепторів, але й від активності волюморецепторів, що реагують на зміну обʼєму внутрісудинної й позаклітинної рідини. Провідна роль у регуляції секреції АДГ належить волюморецепторам, що реагують на зміну напруги судинної стінки. Наприклад, імпульси від волюморецепторів лівого передсердя надходять у ЦНС по аферентних волокнах блукаючого нерва. При збільшенні кровонаповнення лівого передсердя волюморецептори активуються, що приводить до пригнічення секреції АДГ і сечовиділення підсилюється.

Збільшення обʼєму позаклітинної рідини й кількості циркулюючої крові приводять до зростання припливу крові до серця. Це супроводжується розтяганням стінки передсердя й стимуляцією волюмррецепторов, що приводить до секреції із клітин передсердя атріального натрійуретичного пептиду. Цей гормон підсилює виділення іонів натрію й води ниркою.

Роль нирок у регуляції іонного складу крові

Експериментальні дослідження свідчать про те, що в організмі існують системи регуляції балансу кожного іона. Відомий ряд гормонів, що регулюють реабсорбцію й секрецію іонів у ниркових канальцях. Так, наприклад, під впливом гормону кори наднирників альдостерону зростає реабсорбція іонів натрію в дистальних відділах нефрона й у збірних трубках. Цей гормон виділяється в кров при зниженні концентрації іонів натрію в плазмі крові й при зменшенні обʼєму циркулюючої крові.

При збільшенні обʼєму циркулюючої крові й підвищенні обʼєму позаклітинної рідини в організмі різко збільшується вироблення натрійуретичного гормону, що приводить до пригнічення реабсорбції натрію й, отже, посиленому його виведенню.

Виділення калію тісно пов'язане з кислотно-основною рівновагою. Алкалоз супроводжується посиленням виділення калію із сечею, а ацидоз - його зменшенням. Гормон альдостерон підсилює виділення калію із сечею, а гормон інсулін - зменшує.

Паратгормон прищитоподібних залоз збільшує реабсорбцію кальцію в ниркових канальцях і сприяє вилученню кальцію з кісток, що приводить до підвищення концентрації кальцію в крові. Гормон щитоподібної залози тирокальцитонін сприяє екскреції кальцію нирками й переходу іонів кальцію в кістки, що приводить до зниження концентрації кальцію в крові.

У ниркових канальцях регулюється також рівень реабсорбції магнію, хлору, сульфатів й ін.

Участь нирок в регуляції кислотно-основної рівноваги. В підтримці кислотно-основної рівноваги крові нирки відіграють важливу роль, екскретуючи кислі продукти обміну й реабсорбуючи лужні. Активна реакція сечі в людини може змінюватися від 4,5 до 8,0. Це й забезпечує участь нирок у підтримці рН плазми крові на рівні 7,36. Механізм закисления сечі заснований на секреції клітинами канальців у їхній просвіт іонів водню.

При білковому харчуванні, коли утвориться багато кислот, сеча стає кислою, а при споживанні рослинної їжі рН сечі зрушується в лужну сторону. При інтенсивній м'язовій роботі в кров надходить велика кількість молочної й фосфорної кислот і нирки в цих умовах різко збільшують виділення кислих продуктів.