Лекційний матеріал підготовлений викладачем фізіології НМКБДМУ – Кречун В.П.

Лекція №26

Виділення, водно-сольовий обмін. Функції нирок .

Виділення — частина обміну речовин, здійснювана шляхом виведення з організму кінцевих і проміжних продуктів метаболізму, чужорідних і зайвих речовин для забезпечення оптимального складу внутрішнього середовища й нормальної життєдіяльності. Процеси виділення є невід'ємною ознакою життя, тому їхнє порушення неминуче приводить до порушень гомеостазису, обміну речовин і функцій організму, аж до його загибелі. Виділення нерозривно пов'язане з обміном води, оскільки основна частина призначених для виведення з організму речовин виділяється розчиненими у воді. Основним органом виділення є нирки, що утворюють і виділяють сечу й разом з нею підлягаючі видаленню з організму речовини. Нирки є також основним органом забезпечення водно-сольового обміну.

Органи й процеси виділення

Функція виділення речовин із внутрішнього середовища організму здійснюється нирками, шлунково-кишковим трактом, легенями, шкірою й слизовими оболонками, слинними залозами. Реалізовані ними процеси виділення перебувають у координованому взаємозв'язку й тому функціонально ці органи можуть бути об'єднані поняттям "видільна система організму". Між органами виділення існують функціональні й регуляторні взаємозв'язки, в результаті чого зрушення функціонального стану одного з органів виділення міняє активність іншого в межах єдиної видільної системи. Так, наприклад, при надлишковому виведенні рідини через шкіру шляхом потовидІлення при високій температурі - знижується обʼєм сечоутворення, при зменшенні екскреції азотистих з'єднань із сечею - збільшується їхнє виведення через шлунково-кишковий тракт, легені й шкіру.

Видільна функція шкіри. Видільна функція шкіри переважно забезпечується діяльністю потових залоз й, в меншому ступені, сальних залоз. У середньому в людини за добу виділяється від 300 до 1000 мл поту. Кількість поту залежить від температури навколишнього середовища й інтенсивності енергетичного метаболізму. В умовах великого фізичного навантаження й високої температури повітря потовиділення може зростати до 10 л у добу. Склад поту й плазми крові відрізняються, отже, піт є не простим фільтратом плазми, а секретом потових залоз. З потім з організму виводиться в спокої до 1/3 загальної кількості екскретуємої води, 5-10% всієї сечовини, сечова кислота, креатин, хлориди, натрій, калій, кальцій, органічні речовини, ліпіди, мікроелементи. Через шкіру може виділятися навіть більше кальцію, чим виводиться із сечею. При недостатності функції нирок або печінки зростає виділення через шкіру речовин, звичайно екскретуємих із сечею - сечовини, ацетону, жовчних пігментів й ін. З потом виділяються пепсиноген, амілаза й лужна фосфатаза, відбиваючи тим самим функціональний стан органів травлення.

Регуляція потовидІлення здійснюється нейрогенно симпатичними холінергічними впливами, а також гормонами —вазопресином, альдостероном, гормонами щитоподібної залози й статаевих стероїдів.

Секрет сальних залоз на 2/3 складається з води, а 1/3 становлять неомиляємі з'єднання — холестерин, сквален (аліфатичний вуглеводень), аналоги казеїну, продукти обміну статевих гормонів, кортикостероїдів, вітамінів і ферментів. У видільній системі сальні залози не мають великої значимості, тому що за добу виділяється всього лише близько 20 гр секрету. Регуляція сальних залоз забезпечується в основному статевими й наднирниковими стероїдами.

Видільна функція печінки й травного тракту. Видільна функція печінки реалізується за рахунок утворення в ній секреції жовчі. За добу печінка секретує від 500 до 2000 мл жовчі, але більша частина її обсягу потім реабсорбується в жовчному міхурі й кишечнику. З жовчю з організму екскретуються кінцеві продукти обміну гемоглобіну й інших порфиринів у вигляді жовчних пігментів, кінцеві продукти обміну холестерину — у вигляді жовчних кислот. Незважаючи на зворотне всмоктування в кишечнику, частина цих речовин залишає організм із фекальними масами. У складі жовчі з організму виділяються тироксин, сечовина, кальцій і фосфор, а також речовини, що надходять в організм: лікарські препарати, отрутохімікати й ін. У жовчному міхурі відбувається зворотне всмоктування в кров частини води й розчинених у ній речовин, насамперед електролітів. Цей процес приводить до концентрування жовчі і регулюється гормоном вазопресином, що підвищує проникність стінки жовчного міхура.

Видільна функція шлунка забезпечує виведення в складі шлункового соку продуктів метаболізму (сечовини, сечової кислоти), лікарських й отруйних речовин (ртуть, йод, салицілати, хінін).

Видільна функція кишечнику складається, по-перше, у виділенні продуктів розпаду харчових речовин,які не піддалися всмоктуванню в кров, і представляють собою зайві або шкідливі для організму з'єднання. По-друге, кишечник екскретує речовини, що надійшли в його порожнину із травними соками (шлунковим, підшлунковим) і жовчю. При цьому багато хто з них у кишечнику піддаються метаболізму й з калом виділяються не самі речовини, а їхні метаболіти, наприклад, метаболіти білірубіна жовчі. У третіх, стінка кишечнику здатна екскретувати із крові ряд речовин, серед яких особливе значення має екскреція плазменних білків. При надмірності цього процесу виникає надлишкова втрата організмом білка, що веде до патології. Із крові кишковий епітелій екскретує солі важких металів, магній, майже половину всього виділюваного організмом кальцію. Разом з екскрементами виділяється й деяка кількість води (у середньому близько 100 мл/добу).