9. Перспективи розвитку природноресурсового законодавства і права як комплексної правової галузі у 21-му столітті.

10. Конституційні основи природноресурсового права та їх значення для розвитку природноресурсового законодавства.

Роль Конституції як основного джерела права визначається на­самперед тим, що в ній встановлюються правові норми, які є ос­новними для всіх інших нормативно-правових актів різних галузей права, у тому числі і природноресурсового, що виходять з консти­туційних норм і забезпечують їх деталізацію.

Усі конституційні норми, що регулюють відносини, пов'язані з використанням і охороною природних ресурсів, можна поділити на такі основні групи:

положення, які встановлюють основи правового режиму вико­ристання та охорони природних ресурсів. Зокрема земля, її надра, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності укра­їнського народу (ст. 13).

положення, що закріплюють право громадян на природні ресур­си. Наприклад, ніхто не може бути протиправно позбавлений пра­ва власності, громадяни мають рівні конститу­ційні права і свободи та є рівними перед законом (ст. 24);

положення, які визначають компетенцію органів державної вла­ди і місцевого самоврядування щодо використання та охорони природних ресурсів.

11. Кодифікаційні законодавчі акти як головні джерела природноресурсового права: Земельний, Водний, Лісовий кодекси і Кодекс про надра та характеристика їх змісту.

Важливою особливістю природноресурсового права є наявність кодифікованих законодавчих актів — ЗК, Кодексу про надра, ВК, ЛК. Основне завдання цих актів полягає у встановленні принципо­вих положень правового регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення еко­логічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу на природні ресурси.

Особливістю кодексів як джерел права є те, що вони покликані стати інтегруючою основою для розвитку природноресурсового за­конодавства. Так, наприклад, зі змісту ч. 1 ст. З ЗК та ч. 1 ст. З Ко­дексу про надра випливає, що ці кодекси мають переважну силу в регулюванні земельних та гірничих відносин перед іншими норма­тивно-правовими актами, за винятком лише Конституції, яка має найвищу правову силу.

Крім того, регламентації природноресурсових відносин присвя­чені також інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до Конституції та природноресурсових кодексів. їх головне призна­чення — конкретизація та деталізація природноресурсово- правових положень, закріплених Основним Законом та поресурсовими ко­дексами. Ці нормативно-правові акти можуть бути різними за фор­мою (закони й підзаконні акти), але об'єднує їх те, що всі вони присвячені регламентації природноресурсових відносин.

За своєю структурою природноресурсові кодекси є законодав­чими актами, покликаними конкретизувати основні положення Конституції щодо регулювання земельних, гірничих, лісових, вод­них відносин та визначати основні положення всіх інститутів при­родноресурсового права.

12. Значення спеціальних законів як джерел природноресурсового та екологічного права: Закони "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про виключну (морську) економічну зону України" та інших законодавчих актів у регулюванні природноресурсових суспільних відносин.

До джерел природноресурсового права належать спеціальні за­кони, переважна більшість норм яких спрямована на регулювання тих чи інших природноресурсових відносин. Прикладом вказаних актів можуть бути закони України від 16 червня 1992 р. "Про природно-заповідний фонд України"¹, від 16 травня 1995 р. "Про вик­лючну (морську) економічну зону України"², від 9 квітня 1999 р. "Про рослинний світ"³, від 5 жовтня 2000 р. "Про курорти"⁴, від 13 грудня 2001 р. "Про тваринний світ"⁵ та ін..

Важливим джерелом природноресурсового права є Закон "Про природно-заповідний фонд України", який визначає правові осно­ви організації, охорони, ефективного використання природно-за­повідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.

Джерелом природноресурсового права є також Закон України "Про рослинний світ", яким врегулюванні суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподіб­них, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцез­ростань.

13. Нормативно-правові акти загальних та спеціальних органів виконавчої влади як джерела природноресурсового права: укази Президента, декрети і постанови Кабінету Міністрів, положення та інструкції, накази, розпорядження, правила і методики міністерств і відомств України.

До під-законних нормативно-правових актів як джерел природноресурсо­вого права України належать укази Президента України, постано­ви Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти мініс­терств і відомств, рішення місцевих державних адміністрацій та ор­ганів місцевого самоврядування.

Укази і розпорядження Президента України, пов'язані з системою джерел природноресурсового права, стосуються певних відносин або об'єктів. Вони обов'язкові для виконання на всій території нашої країни. Ці укази і розпорядження не повинні суперечити Конститу­ції і законам, а також один одному. Необхідно приділити увагу таким указам Президента України, а саме: від 18 березня 1998 р. № 199/98 "Про економічний експеримент "Курортополіс Трускавець"

Основний обсяг земельно-правових норм міститься у постано­вах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України — вищого орга­ну в системі органів виконавчої влади. Відповідно до ст. 117 Кон­ституції він приймає нормативно-правові акти на підставі й на ви­конання Конституції, законів, указів і розпоряджень Президента України, що є обов'язковими до виконання. "Про порядок видачі доз­волів на спеціальне використання природних ресурсів і встанов­лення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значен­ня"⁵, від 21 жовтня 1993 р. № 867 "Про заходи щодо зниження заб­руднення північно-західної частини Чорного моря в районі м. Оде­си"

Джерелами природноресурсового права є також акти відповідних міністерств, державних комітетів, відомств, органів господарського управління й контролю, на які законодавством покладено функції організації раціонального природокористування, а також охорони навколишнього природного середовища. До таких органів належать Міністерство охорони навколишнього природного середовища Ук­раїни та Державний комітет природних ресурсів України⁹, Держав