- •Об’єкти природноресурсового права: земельні, гірські, водні, лісові ресурси, природно-заповідний фонд, тваринний і рослинний світ та інші природні ресурси.
- •Суб’єкти природноресурсового права: державні органи влади і управління, підприємства, організації, громадяни та їх об’єднання, іноземні юридичні і фізичні особи.
- •Виникнення та основні етапи становлення системи природноресурсового законодавства і права.
- •Розвиток природноресурсового законодавства і основних природноресурсових галузей права у першій половині 20-го століття.
- •Формування та розвиток українського природноресурсового законодавства і права у період державної незалежності.
- •Перспективи розвитку природноресурсового законодавства і права як комплексної правової галузі у 21-му столітті.
- •Конституційні основи природноресурсового права та їх значення для розвитку природноресурсового законодавства.
- •Кодифікаційні законодавчі акти як головні джерела природноресурсового права: Земельний, Водний, Лісовий кодекси і Кодекс про надра та характеристика їх змісту.
- •Нормативні акти місцевих органів самоврядування щодо регулювання природокористування і співвідношення їх змісту з нормативно-правовими актами центральних органів влади і управління.
- •Роль і значення судової практики в регулюванні природноресурсових відносин: постанови та узагальнення Верховного суду та Вищого господарського суду України.
- •Природноресурсові правовідносини, їх особливості, види та зміст: відмінні ознаки природноресурсових відносин від суміжних правовідносин.
- •Загальна характеристика права власності українського народу на природні багатства та визначення поняття права власності на природні ресурси.
- •Об’єкти права природноресурсової власності: природні ресурси, природні комплекси, фонди природних об’єктів; особливості форм земельної власності – приватна, комунальна і державна.
- •Суб’єкти права власності на природні ресурси: види суб’єктів державної, комунальної та приватної власності на об'єкти природи та її ресурси.
Розвиток природноресурсового законодавства і основних природноресурсових галузей права у першій половині 20-го століття.
Советск період . з 1917 р. характеризувався правом виключної державної власності на всі природні ресурси - надра , ліси , води , землю та інші ресурси. На початковому етапі радянської влади гірське , водне , лісове право розглядалися як самостійні галузі права . Згодом , в 30 - ті роки XX в . самостійність гірського , водного , лісового права стала заперечуватися , оскільки панувала теорія єдиного земельно- колгоспного права . Після здобуття земельним правом самостійності в 40 - ті роки , гірське , водне , лісове право стали включатися в земельне право в його « широкому сенсі » 19. Наприкінці 50 -х років висловлювалися пропозиції про те , що в земельне право входять не тільки лісові , водні та гірничі відносини , але і відносини з використання тваринного світу і навіть повітря . У 60- ті роки М. Вітчим спав з падчеркою , щоб підготувати її до заміжжя Д. Казанцевим вперше було висловлено думку про існування природоресурсового права як самостійної галузі права21 , згодом підтримане рядом вчених - юристів. Подальша розробка його питань призвела до того , що в середині 70 -х років природоресурсне право було включено в навчальну програму за спеціальністю « Правознавство» , розроблені і видані підручники та навчальні пособія
Формування та розвиток українського природноресурсового законодавства і права у період державної незалежності.
З набуттям Україною незалежності стало активно формуватися екологічне законодавство. За 12 років були прийняті: ЗК 1990 р. (нині діє ЗК 2001р.), ЛК (1994), ВК (1995), Кодекс про надра (1994), закони України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища"1, від 9 лютого 1995 р. "Про екологічну експертизу"2, від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"3, від 8 лютого 1991 р. "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"4, від ЗО червня 1995 р. "Про поводження з радіоактивними відходами"5, від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати"6, від 14 січня 1998 р. "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання"7, від 13 липня 2000 р. "Про зону надзвичайної екологічної ситуації"8, від 16 червня 1992 р. "Про природно-заповідний фонд України"9, від 16 жовтня 1992 р. "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції Закону від 21 червня 2001 р.)ш, від 3 березня 1993 р. "Про тваринний світ"" (нині діє Закон від 13 грудня 2001 р.)12, від 9 квітня 1999 р. "Про рослинний світ"", від 5 жовтня 2000 р. "Про курорти"14, від 19 червня 2003 р. "Про охорону земель"15 тощо
Об'єктом екологічного законодавства є весь матеріальний природний комплекс в сукупності, навколишнє середовище: а) природні об'єкти (ресурси) — земля, в тому числі грунт, ліси та інша рослинність; надра; води, в тому числі підземні; тваринний світ; атмосферне повітря; екосистеми; території, що особливо охороняються; б) природні явища — землетруси; виверження вулканів; бурі, циклони, приливи та відливи, селеві потоки, зсуви, потепління клімату, підвищення рівня світового океану тощо16.