Тема 7. Особливості роботи соціального працівника з соціальних питань праці та забезпечення зайнятості молоді.

1.       Проблема зайнятості молоді в умовах ринкових трансформацій.

2.       Напрямки  реалізації державної політики зайнятості молоді

3.       Форми і методи роботи соціального працівника з питань праці та забезпечення зайнятості молоді

1.

В умовах формування ринкового середовища вітчизняна молодь вимагає особливої соціальної підтримки та соціального захисту як така, що перебуває в стані формування і утвердження життєвих позицій, складає більше половини працездатного населення держави, має свої орієнтації, інтереси і потреби, болісно відчуває на собі тягар економічної кризи та недостатність державних асигнувань на соціальні потреби. Зазначимо, що ефективність функціонування систем зайнятості молоді залежить насамперед від ряду чинників, а саме:

- законодавчо-нормативної бази формування й реалізації молодіжної політики зайнятості та соціального захисту;

- повноцінного фінансового забезпечення загальнонаціональних та регіональних молодіжних програм;

- широкої інфраструктурної мережі соціальних інституцій, що забезпечують виконання молодіжних програм та їх заходів;

- децентралізації функцій молодіжної соціальної політики; розвитку культури й самосвідомості самої молоді.

Професійне навчання молоді включає три основні самостійні види: професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації. Система професійного навчання включає навчальні заклади професійної освіти різних типів; контингент слухачів; процес навчання, в тому числі форми, методи, тривалість та зміст навчання; перелік професій та спеціальностей, за якими здійснюється професійне навчання; педагогічні кадри та матеріально-технічну базу, на якій реалізується процес навчання.

Як активний чинник людського розвитку система освіти та професійної підготовки вирішує такі надважливі завдання:

-    нагромадження людського капіталу, що збільшує доходи та розширює економічні можливості як окремої людини, так і країни в цілому;

-     сприяння поширенню культури, духовності, демократії тощо, а значить розширенню можливості вибору в усіх сферах людського життя;

-    пом'якшення нерівності на ринку праці і в економічній діяльності загалом;

-     розширення можливостей зайнятості і зростання її продуктивності;

-    перенавчання і трудова реабілітація працівників, які залишилися без роботи у зв'язку із структурною перебудовою економіки і науково-технічним прогресом;

-    акумуляція потенційно незайнятої молоді в системі стаціонарної освіти.

Сьогодні взаємозв'язок системи професійного навчання молоді із ринком освітніх послуг потребує розробки спеціальних заходів щодо стимулювання роботодавців у проведенні професійного навчання кадрів на виробництві, реформування всієї системи професійної освіти в Україні відповідно до потреб ринку праці, що передбачає:

- створення ефективної системи безперервної освіти;

- проведення моніторингу та прогнозування обсягів та структури підготовки молоді в системі професійної освіти;

- створення в усіх навчальних закладах відділів працевлаштування своїх випускників;

- налагодження стосунків між навчальними закладами, підприємствами та центрами зайнятості з метою підвищення рівня працевлаштування випускників навчальних закладів різних типів, коригування обсягів і напрямів професійної підготовки молоді в навчальних закладах різних типів тощо.

Кінцева мета професійної підготовки молоді — працевлаштування. Соціологічне опитування засвідчило, що процеси трансформації зайнятості у молодіжному середовищі відбуваються дуже інтенсивно. Молодь, на відміну від інших вікових груп населення, в пошуку доходного місця праці більш мобільна як у територіальному, так і в професійному відношенні Початок роботи над розробленням і втіленням нової цілісної молодіжної політики, що базується на усвідомленні позитивної ролі молодого покоління в процесах розвитку суспільства та необхідності створення умов та гарантій для соціального становлення молоді та найповнішої її реалізації, став можливим на початку 90-х рр. із здобуттям Україною незалежності. Першим кроком було прийняття Верховною Радою України в 1992 році Декларації «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні», в якій були визначені головні завдання держави у цьому напрямку:

-    вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;

-    допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив;

-    надання державою кожній молодій людині соціальних послуг з навчання, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної підготовки;

-    координація зусиль всіх організацій та соціальних інституцій, що працюють з молоддю.

У ході реалізації державної молодіжної політики успішно формується система інформаційного забезпечення молоді, соціальне призначення якої пояснюється розширенням можливостей молоді для самостійних і свідомих дій щодо захисту своїх законних інтересів, вибору професії і видів навчання, працевлаштування, організації відпочинку, вирішення побутових питань і т. д.

Молодь – ключовий ресурс розвитку країни і потенційний партнер у здійсненні реформ, розв’язанні суспільних проблем і суперечностей, тому політика держави щодо сприяння зайнятості молодих людей реалізується у комплексі з іншими заходами, котрі спрямовані на оптимізацію становища у молодіжному середовищі.

Здійснення такого підходу до реалізації державної політики зайнятості молоді проводиться за наступними напрямками:

Напрямок 1. Розвиток соціальної ініціативи в молодіжному середовищі.

Напрямок передбачає участь у створенні Фонду розвитку молодіжного та сімейного підприємництва, соціально і учбових інфраструктур, розвитку конкурентоспроможності молоді на ринку праці “Фонд ділової молоді України”, участь у розробці нормативно-правової бази.

Основні задачі: створення системи різнобічної підтримки (фінансової, кадрової, правовий, інформаційної) молодіжних об'єднань; кількісний ріст об'єднань, розширення чисельного складу учасників, підвищення кваліфікації лідерів і активізації діяльності об'єднань за рішенням соціально-значимих державних задач, сприяння працевлаштуванню молоді.

Основні заходи:

-                Залучення громадян до політичних процесів, спираючись на прийнятні форми участі таких громадян в політичному житті своїх регіонів та республіки в цілому.(проведення відкритих засідань регіональних «ділових клубів»).

-                 здійснення організаційної, правової, методичної, інформаційної підтримки дитячих і молодіжних об'єднань (створення видавництва “Українське молодіжне ділове видавництво);

-                підвищення професіоналізму лідерів (навчальні семінари, тематичні семінари, суспільні слухання, круглі столи, курси), сприяння в одержанні знань по пошуку нових каналів позабюджетного фінансування (проведення конференції “Шляхи формування, пошуку позабюджетного фінансування молодіжних проектів, державна підтримка”;

-                підтримка молодіжних соціально-значимих проектів і контроль за їхнім виконанням;

-                участь у створенні суспільних "підсил" (громадські організації, конгреси, центри, інші структури), що об’єднують окремі прошарки населення навколо порівняно вузьких задач;

-                 участь у  створенні нової економічної еліти в регіонах з числа молодих і перспективних політиків, суспільних діячів, ґрунтуючись на спільній реалізації нижче викладених технологій, приміром, через ділові клуби, проекту «кадровий реєстр України».

-                проведення заходів, що пропагують ідеї ініціативної соціальної дії молоді;

-                створення нових соціальних технологій, ґрунтуючись на  необхідності ефективної взаємодії з регіонами на рівні  різноманітних об'єднань – з громадянами України, за допомогою таких проектів, приміром, проект «вуличний референдум».

Напрямок 2. Інформаційне забезпечення молоді.

Основні задачі: створення бази даних про діяльності молодіжних суспільних об'єднань держави, регіональних структур, що здійснюють свою діяльність в області молодіжної політики; розробка і відновлення різної аналітичної інформації про стан молодіжного середовища України.

Основні заходи :

-                збір інформації співробітниками Фонду розвитку молодіжного та сімейного підприємництва, соціально і учбових інфраструктур, розвитку конкурентоспроможності молоді на ринку праці “Фонд ділової молоді України” про організації і проекти, розробка і розсилання прес-релізів;

-                створення інтернет-сайту, розміщення і відновлення інформації;

-                надання різної інформації всім бажаючим, що звернулися до робочої групи програми;

-                освітленні взаємодії молоді із владою, виконання обіцянок влади, моніторинг  діяльності влади в галузі молодіжної політики. Таке видання має об’єктивно та широко формувати ставлення молоді до влади, акцентуючи основну увагу на прагненні влади до рівного діалогу з владою чи навпаки (газета “Молодь та влада: рівний діалог”);

-                формування інструментів для принципового діалогу виборців із своїми обранцями, шляхом “Книги скарг та пропозицій виборців до Президента”. Наші організації мають забезпечити можливість повсякчасної підтримки виборців у боротьбі за свої законні права. Ми повинні  надати можливість нашим співгромадянам не тільки обурюватися на дії  чиновників та депутатів, але й, відповідним чином, у зручній для них формі, реагувати, висловлюючи своє невдоволення. Це дозволить врахувати недоліки у роботі державного апарату та сприяти їх усуненню.

Напрямок 3. Сприяння зайнятості молоді, підвищення конкурентноздатності молоді на ринку праці в Україні.

Основні задачі: посилення позицій молоді на ринку праці, апробація проектів підтримки молодіжного підприємництва і бізнес – утворення.

Основні заходи :

-                Створення професійно-кваліфікаційного центру в для моніторингу та послідуючої адаптації молоді в умовах високої конкуренції на ринку праці в Україні;

-                Ініціювання створення відкритих інститутів пошуку вільного робочого місця, як молодіжна біржа праці, чітко інтегрованих з механізмами правового захисту молоді, забезпечення перепідготовки, додаткового навчання чи адаптації кваліфікації молоді вимогам зацікавлених роботодавців;

-                посередництво у співпраці навчальних закладів з роботодавцями, відпрацювання єдиних стандартів та методології визначення ступеню кваліфікації, механізмів сприяння її підвищення;

-                сприяння створенню умов  для розвитку приватної ініціативи молоді в т.ч. організація відповідно бізнес-інкубаторів, трудових загонів в рамках Фонду розвитку молодіжного та сімейного підприємництва, соціально і учбових інфраструктур, розвитку конкурентоспроможності молоді на ринку праці “Фонд ділової молоді України”, підготовка відповідних програм та їх нормативно-правового забезпечення;

-                проведення науково-дослідницької роботи в галузі забезпечення росту конкурентноздатності молоді на ринку праці, шляхом організації відповідних семінарів та конференцій на базі крупних підприємств, державних установ, ринків, мережевих структур в галузі виробництва, торгівлі, сфері послуг.

Напрямок 4. Оптимізація роботи з молоддю за місцем проживання.

Основні задачі: створення в підліткових клубах системи цілеспрямованої роботи з "первинної профілактики" негативних явищ, об'єднання зусиль громадськості по соціально-моральному оздоровленню молодіжного середовища.

Основні заходи :

-                          збереження і розвиток діяльності підліткових клубів за місцем проживання як центрів по соціально - моральному оздоровленню молодіжного середовища ,

-                          залученню громадськості мікрорайонів до роботі з профілактики правопорушень,

-                          формування суспільних і піклувальних Рад клубів;

-                          проведення державних оглядів підліткових клубів і їхньої діяльності.

Напрямок 5. Профілактика наркоманії, правопорушень і бездоглядності в молодіжному середовищі.

Основні задачі: об'єднання зусиль регіональних структур і суспільних груп, зацікавлених у вирішенні проблем профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, початок спільної роботи зі зміни суспільного клімату, формуванню зацікавленості громадян у рішенні даних проблем і готовності робити посильне сприяння.

Основні заходи:

o        Реалізація на конкурсній основі через Фонд розвитку молодіжного та сімейного підприємництва, соціально і навчальних інформаційних проектів по профілактиці негативних явищ;

o        здійснення публічних кампаній, інформування громадськості;

o        видання спеціалізованих друкованих матеріалів;

o        проведення круглих столів;

o        організація антикризової групи з питань профілактики негативних соціальних явищ за участі представників вузів, громадських організацій та державних органів влади.

Напрямок 6. Виховання патріотизму серед української молоді.

Основні задачі : формування поваги до національних традицій, країни, народу; любові до держави і людей, знання державної символіки.

Основні заходи:

- проведення державних заходів, що пропагують ідеї патріотизму (Фестивалі патріотичної пісні);

- підтримка проектів і програм патріотичної спрямованості Фонду розвитку молодіжного та сімейного підприємництва, соціально і учбових інфраструктур, розвитку конкурентоспроможності молоді на ринку праці “Фонд ділової молоді України” ;

- поетапна й системна підтримка приватної ініціативи серед молоді, організація передумов для об'єднання молодих людей, ведення пропаганди. Проект створення «Освітньо-спортивних центрів».

Напрямок 7. Розвиток художньої творчості, підтримка талановитої молоді.

Основні задачі: підтримка молодіжних творчих колективів як однієї з форм зайнятості молоді; розширення творчих зв'язків з колективами інших міст і регіонів України, інших країни.

Основні заходи :

За підтримки Фонду розвитку молодіжного та сімейного підприємництва, соціально і учбових інфраструктур, розвитку конкурентоспроможності молоді на ринку праці “Фонд ділової молоді України”:

- фінансова підтримка проектів творчої спрямованості, здійснюється на конкурсній основі;

- організація і проведення заходів за участю талановитої молоді.

Напрямок 8. Організація співпраці молоді з центральними та регіональними органами державної влади, шляхом утвореної коаліції громадських організацій “Молодь і влада: Рівний діалог”.

Основні заходи:

- сприяння ініціативам Президента України у боротьбі проти корупції (створення Книги скарг та пропозицій виборців  до президента України) ;

- розвиток співпраці та обміну досвідом, взаємній координації молодих державних службовців (створення Клубу молодих державних службовців,  проведення семінарів та конференцій, міжнародна співпраця, обмін досвідом);

- пропагувати введення єдиної системи тестування під час вступу до вузів (участь у розробці відповідної нормативно-правової бази, проведення круглих столів);

- створення загальнонаціональної системи пошуку, відбору й держпідтримки обдарованої молоді у тому числі дітей-членів Малої академії наук;

- створення умов для повноцінної життєдіяльності інвалідів, безкоштовне забезпечення дітей-інвалідів ліками, спец харчуванням, створення умов для їхнього повноцінного життя у суспільстві (реалізація проекту суспільних благодійних кошиків (кас) в закладах торгівлі та сфери послуг “Духовенство, ділова молодь дітям сиротам та інвалідам”;

- збільшення в 10 разів грошової допомоги при народженні дитини (участь у розробці нормативно-правових актів);

- збереження й активну пропаганду історико-культурної спадщини; державну підтримку культури, вітчизняного книговидання і теле-  і радіомовлення (створення видавництва  “Українське молодіжне ділове видавництво);

- будівництво житла для малозабезпечених за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів (створення Фонду розвитку молодіжного та сімейного підприємництва, соціально і учбових інфраструктур, розвитку конкурентоспроможності молоді на ринку праці “Фонд ділової молоді України”, участь у розробці нормативно-правової бази);

- введення гарантійних і компенсаційних програм кредитування суб'єктів малого й середнього бізнесу, молодіжного та сімейного підприємництва (створення Фонду розвитку молодіжного та сімейного підприємництва, соціально і учбових інфраструктур, розвитку конкурентоспроможності молоді на ринку праці “Фонд ділової молоді України”, участь у розробці нормативно-правової бази);

- збільшення розміру матеріальної допомоги на виховання дітей; надання цілеспрямованої підтримки установам позашкільної освіти та виховання, досягнення належного рівня фізичного здоров'я молоді, всебічне сприяння розвитку молодіжного житлового будівництва (створення Фонду розвитку молодіжного та сімейного підприємництва, соціально і учбових інфраструктур, розвитку конкурентоспроможності молоді на ринку праці “Фонд ділової молоді України”, участь у розробці нормативно-правової бази);

- забезпечення доступної високоякісної середньої й вищої освіти; ввести систему держпідтримки для одержання вищої й середньої фахової освіти (створення Фонду розвитку молодіжного та сімейного підприємництва, соціально і учбових інфраструктур, розвитку конкурентоспроможності молоді на ринку праці “Фонд ділової молоді України”, участь у розробці нормативно-правової бази);

- встановлення принципів автономії і самоврядування у вузах всіх форм власності;

- розробці й впровадженню нового покоління вітчизняних, у тому числі електронних, підручників (створення видавництва “Українське молодіжне ділове видавництво, участь у розробці нормативно-правової бази);

- створення умов для використання в школах інтернету (створення Фонду розвитку молодіжного та сімейного підприємництва, соціально і учбових інфраструктур, розвитку конкурентоспроможності молоді на ринку праці “Фонд ділової молоді України”, участь у розробці нормативно-правової бази).

Напрямок 9. Боротьба молоді проти корупції.

Основні заходи:

- посилення громадського контролю та моніторингу за зловживаннями посадовими особами службового становища, шляхом підтримки відповідних звернень та самостійних громадських ініціатив громадян України (реалізація проекту “Книга скарг та пропозицій виборців до Президента України), участь в формуванні нормативно-правової бази в питаннях антикорупційного регулювання;

- системне налагодження діалогу виборців - громадян України та представниками центральних органів державної влади з точки зору моніторингу причин корумпованості влади, пошуку шляхів викорінення цього явища в українському суспільстві, шляхом реалізації проекту “Книга скарг та пропозицій виборців до Президента”;

- проведення науково-дослідних конференцій та круглих столів на вказану тематику, пропагандистська та інша діяльність спрямована на формування відповідного антикорупційного суспільного клімату у державі.

Напрямок 10. Сприяння створенню необхідної інфраструктури для розвитку  сільської молоді.

Основні заходи:

- проведення конференції “Сільська молодь в Україні – опора українського економічного дива”;

- створення міжрегіональної опікунської ради підтримки програм допомоги сільській молоді “Ділова та професійна еліта України – сільській молоді”.

- проведення семінарів в районних центрах.

Створення відповідної інфраструктури через Фонд розвитку молодіжного та сімейного підприємництва, соціально і учбових інфраструктур, розвитку конкурентоспроможності молоді на ринку праці “Фонд ділової молоді України”, участь у розробці нормативно-правової бази для забезпечення:

- можливостей формування та реалізації приватної ініціативи молоді на селі;

- можливостей інформаційного забезпечення;

- можливостей додаткової освіти;

- можливостей розвитку культурно-просвітницьких ініціатив.

Найбільші труднощі в працевлаштуванні відчуває молодь, яка найменше конкурентноздатна на ринку праці в зв'язку з недостатньою профорієнтацією, низьким рівнем професійної підготовки і відсутністю досвіду практичної роботи. Цю проблему передусім відчуває молодь, яка вперше вибирає професію і вступає в трудову діяльність після закінчення навчання. Процес вибору професії і включення молоді в трудову діяльність займає в її житті важливий і відповідальний період пошуку самовираження особистості і формування умов реалізації своїх потреб і інтересів. Тому розробка програм входження цих категорій в економічно-активну частину населення має актуальне значення для розширення із зайнятості і підвищення конкурентноздатності на ринку робочої сили.

Основними завданнями програм є стримування росту молодіжного безробіття через механізми збереження існуючих та створення нових робочих місць, підвищення конкурентноздатності молоді на ринку праці через розширення можливостей її освітньої, профорієнтаційної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, збереження трудового та інтелектуального потенціалу молоді, підвищення її трудової активності й підприємницької ініціативи.

Форми і методи роботи соціального працівника з питань праці та забезпечення зайнятості молоді.

Головним принципом роботи з безробітною молоддю має бути індивідуальний підхід до клієнта. Кожен спеціаліст повинен володіти необхідним обсягом знань з психології, педагогіки, права, соціальної роботи, форм та методів надання соціально-психологічної допомоги.

Соціально-психологічна допомога є добровільною і надається за бажанням клієнта.

Складається певна ситуація надання соціально-психологічної допомоги молодим людям, які втратили роботу чи не можуть знайти її.

Як свідчить досвід роботи і результати наукових досліджень, найефективнішим засобом роботи з безробітною молоддю є тренінги і, насамперед, тренінг «особистого росту», спрямований на формування адекватної самооцінки та рівня домагань, позитивної життєвої орієнтації, відпрацювання навичок спілкування, само презентації, зняття негативних емоційних станів. Добре зарекомендували себе також тренінги спілкування, групи зустрічі.

Одним з важливих заходів щодо сприяння працевлаштуванню молоді є організація та проведення оплачуваних громадських робіт, які є загально доступними, не потребують спеціальної професійної підготовки і дають можливість надати тимчасову роботу незайнятій безробітній молоді, юнакам до призову у Збройні сили України, учнівській і студентській молоді у вільний від навчання час, особам, які мали значну перерву в трудовій діяльності через хворобу, виховання дітей, з метою трудової реабілітації. Організовуючи громадські роботи, соціальний працівник має брати участь в укладанні угод між молодими людьми та організаціями підприємствами. Завдання соціального працівника полягає не тільки в тому, щоб допомогти працевлаштуватися молодій людині, а й протягом певного періоду здійснювати соціальний патронаж над нею, допомагати пристосовуватись до психологічних та організаційно-технічних особливостей професійної діяльності, представляти права молоді у взаєминах з роботодавцем на етапі становлення.

Соціально-психологічну адаптацію молодої людини, яка втратила або не може знайти роботу, до статусу безробітного слід здійснювати в комплексі з іншими соціально-культурними заходами, спрямованими на зниження соціальної напруги в молодіжному середовищі. Це, насамперед, проведення широкомасштабної кампанії з пропаганди соціальної значущості праці, організація дозвілля, надання інформаційних послуг з питань життєдіяльності молодої людини, її відносин із соціальним середовищем.

Соціальний працівник у роботі з сприяння працевлаштуванню молоді може також надавати правову допомогу, яка полягає у проведенні з молодими безробітними консультацій про їх обов’язки під час влаштування на роботу. Соціальний працівник, крім інформаційних послуг, може представляти інтереси молодої людини в її відносинах з громадськими і державними організаціями та установами.

Найефективніші форми і методи роботи соціальної роботи з молоддю щодо сприяння її працевлаштуванню:

-    надання молодим людям інформації про можливості здобуття професії, підвищення кваліфікації, працевлаштування, про діяльність центрів зайнятості, а також про права, які надає держава молодій людині у період її становлення;

-    профорієнтація. Мета цієї форми роботи – дати повний обсяг знань про професії та можливості їх здобуття, допомогти молоді визначити свої інтереси, нахили та індивідуальні особливості, сприяти підвищенню працівника на ринку праці. Нею займаються у школі, у центрах зайнятості, центрах профорієнтації, соціальних службах для молоді та інших організаціях. Робота спрямована на формування інтересу до певної професії або групи професій.

Професійна орієнтація – це комплексне науково обґрунтована система форм, методів та засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного індивіда та попиту ринку праці. Вона спрямована на досягнення збалансованості між професійними інтересами, нахилами, здібностями і станом здоров’я людини та потребами суспільства в конкретних видах професійної діяльності.

Профпридатність виражає відповідність психофізіологічних особливостей особи вимогам професії, , відповідність людини вимогам професії щодо стану її здоров’я та фізичного розвитку, ступінь відповідності оволодіння громадянином професійними знаннями, вміннями і навичками, належну психологічну, моральну та економічну готовність громадянина до продуктивної праці.

Під роботою з профорієнтації слід розуміти цілісну систему науково практичної діяльності з підготовки молоді до свідомого та вільного вибору або зміни професії відповідно до професійних інтересів, нахилів, здібностей, стану здоров’я людини з однієї сторони та попиту ринку праці в робочій силі в професійному та кваліфікаційному розрізах – з другої сторони.

Профорієнтаційна робота сприяє цілеспрямованому розвитку здібностей і талантів людини, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров’я і виступає одним з найважливіших елементів державної політики в сфері соціального захисту та ефективної зайнятості як усього населення, так і молодих людей зокрема.

В Україні при розробці Концепції державної системи професійної орієнтації населення в основу був покладений підхід, згідно з яким профорієнтація включає такі складові елементи:

-                          професійна інформація;

-                          професійна консультація;

-                          професійний добір;

-                          професійний набір;

-                          професійна адаптація.

Вказаний підхід найбільш повно відображає потреби практики.

Професійна інформація – це система заходів щодо накопичення та розповсюдження відомостей про зміст та перспективи сучасних професій та вимоги, що висуваються до особи, котра бажає їх набути, форми й умови оволодіння різними спеціальностями, можливості професійно-кваліфікаційного зростання, стан та потреби ринку праці, формування професійних інтересів, нахилів і мотивацій особи.

Професійна консультація – це науково організована система взаємодії профконсультанта та особи з метою допомогти при виборі професії чи виду діяльності на підставі вивчення індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвої ситуації, професійних інтересів, нахилів, стану здоров’я особи та з урахуванням попиту на ринку праці.

Вона не обмежується фазою формування трудових ресурсів, а зачіпає й інші фази. Так, профконсультація у зв’язку зі зміною професії незайнятим громадянином внаслідок його вивільнення з підприємства має безпосереднє відношення до фаз обміну та розподілу трудових ресурсів.

Основною метою профконсультації є формування професійного плану особистості і складання прогнозу стратегії професійної діяльності людини з урахуванням індивідуальних та психологічних характеристик. Особливостей життєвої ситуації, професійних інтересів, нахилів, здібностей, стану здоров’я особистості та попиту на ринку праці.

Відповідно до змісту послуг виділяють такі типи профконсультацій:

-                          психологічна;

-                          медична;

-                          довідкова.

За формою проведення профконсультації можуть бути індивідуальними та груповими.

Професійний добір – це системи профдіагностичного обстеження особи, спрямованого на визначення конкретних професій найбільш придатних для оволодіння громадянином.

Професійний відбір – це система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення ступеня її придатності до окремих видів професійної діяльності згідно з нормативними вимогами.

Профдобір і профвідбір охоплюють усі фази трудових ресурсів.

На відміну від профконсультації, профвідбір проводиться не за всіма професіями, а лише за професіями підвищеного ризику як для самого працівника, так і для оточуючих його людей. Відповідно до реалізації першого етапу Концепції державної системи професійної населення затверджено тимчасовий Перелік професій та спеціальностей, що вимагають професійного відбору.

Професійна адаптація – це комплексна системи заходів, яка покликана перевірити правильність вибору конкретної професії, сприяти процесу пристосування особи до психологічних, фізіологічних та організаційно-технічних особливостей професійної діяльності на виробництві, успішному професійно-трудовому самовизначенню особистості.

Профадаптація пов’язана з профконсультацією, профдобором, профвідбором. У процесі профвідбору може бути встановлено, що рівень та структура профпридатності працівника не за всіма позиціями відповідає вимогам абсолютної та відносної профпридатності. В цьому випадку завданням профадаптації є розвиток недостатньо розвинутих якостей (що відносяться до тих, котрі формуються) тренуванням під час професійного навчання, а також вироблення індивідуального стилю діяльності у процесі роботи.