Тема 2. Основні засади державної молодіжної політики.

До своєрідних особливостей соціального складу молодого покоління (в силу його перехідного положення, а також внаслідок змін, що відбуваються у самому суспільстві) необхідно віднести:

                    по-перше, наявність значної частки молоді (учні, студенти), яка не має у повному розумінні власного соціального положення і характеризується або своїм попереднім статусом – соціальним положенням батьків, або своїм майбутнім статусом, пов’язаним з професійною підготовкою;

                    по-друге, те, що соціальні особливості різних груп молоді визначаються не лише їх формальною належністю до різних структур суспільства, але і безпосереднім включенням у масові рухи. Тому соціокультурні моделі молодіжних мас, що утворюються таким чином (неформальні організації, різні рухи), суттєво відрізняються.

Закон “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” визначає молодь як групу населення віком від 15 до 28 років (з 1999 р. - від 14 до 28 років). Життя молодої людини поділяється на кілька періодів, зокрема деякі вчені вирізняють три основні.

                    Перший - це так званий період пошуку, коли молода людина визначає, ким бути, якою бути, яку професію, спеціальність обрати, де реалізувати свої здібності.

                    Протягом другого періоду молода людина інтегрується в суспільство. Йдеться про початок трудової біографії юнаків та дівчат у будь-якій сфері - на виробництві, у науці, культурі тощо.

                    У третій період розпочинаються інтенсивна творча праця молодої людини, завершується її соціалізація та становлення (коли здебільшого обрано фах, здобуто освіту, набуто професійних навичок, створено сім’ю, є власне житло).

соціальний портрет дійсно мозаїчний, суперечливий. Це:

                    покоління людей, які у своїй більшості підтримують процеси формування демократичної незалежної держави, відродження України, ринкові перетворення;

                    генерація, що вимагає більш конструктивних і динамічних еволюційних кроків щодо розвитку суспільства;

                    покоління людей, які бажають вчитися, працювати, власними силами забезпечувати своє життя;

                    врешті, генерація людей гарячих, радикально налаштованих, які не сприймають будь-яку фальш, нещирість, пусті обіцянки стосовно свого сьогодення і майбуття.

М.Вебер вважає, що політика означає надію брати участь у владі або впливати на її розподіл між державами, а також у межах однієї держави - між групами людей. На думку Ж.Френда, це причинно зумовлена, ситуативно змінна за формою та орієнтацією діяльність, яка служить практичній організації суспільства. Він вважає, що політика дає структури суспільству, форми, створює конвенції, інститути, закони і правила, змінює ситуацію і дає змогу людині адаптуватися в умовах, що змінюються у часі і просторі6. Перелік визначень політики може бути продовжений, але зупинимося на визначенні, наведеному в політологічному енциклопедичному словнику за редакцією Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна: “політика - організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, у межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб”7. Тобто неодмінними елементами політики є її суб’єкти, які впливають на владу або ж використовують її безпосередньо з метою забезпечення своїх потреб та інтересів. Тому при дослідженні регіональної державної молодіжної політики (РДМП) постійно матимемо на увазі, що її реалізують суб’єкти, інтереси яких можуть частково чи повністю не збігатися з інтересами молоді, регіону, держави, суспільства в цілому.

Будемо виходити також з того, що політика є функцією політичної системи, а державна молодіжна політика на регіональному рівні - це складова молодіжної політики і політики взагалі у сукупності з трьома її підсистемами: інституціональною, інформаційно-комунікативною та нормативно-регулятивною. У методологічному плані братимемо на озброєння такий підхід, за яким основними конкретними функціями політичної системи є: визначення мети, завдань, шляхів розвитку суспільства, розробка і реалізація конкретних програм його діяльності; визначення і розподіл матеріальних і духовних цінностей відповідно до інтересів та становища соціальних спільнот; гармонізація, узгодження інтересів державних інституцій, соціальних верств, індивідів; духовно-ідеологічна діяльність, формування політичної свідомості громадян або маніпулювання нею; забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки суспільства.

Безумовно, це твердження поширюється й на поняття “регіональна молодіжна політика”, “регіональна державна молодіжна політика”. Наприклад, відомий московський вчений В.К.Криворученко, досліджуючи законодавство про молодь на регіональному рівні, вважає, що перш за все необхідно визначити саме поняття “регіональна державна молодіжна політика”.

В.К.Криворученка: “Молодіжна політика охоплює всі сфери життєдіяльності молоді, включає в себе всі питання, пов’язані з формуванням і вихованням молоді, охоплює всі процеси соціалізації, всю сукупність ідей щодо місця і ролі молоді в суспільстві та їхню реалізацію. Молодіжна політика є сукупністю дій всіх державних і громадських інституцій, проте кожний її суб’єкт, соціальна інституція здійснює її диференційовано відповідно до своїх потреб і можливостей з урахуванням місцевих умов”. Інший московський дослідник проблем молоді І.М.Ільїнський вважає, що молодіжна політика - це, по-перше, система ідей, теоретичних положень про місце і роль молодого покоління в суспільстві; по-друге, це практична діяльність суб’єктів такої політики: КПРС, Радянської держави, громадських організацій та інших соціальних інститутів щодо реалізації цих ідей, положень і директив з метою формування і розвитку молоді, реалізації творчих потенцій в інтересах будівництва нового суспільства. Подібного погляду з поправкою на час і нові історичні умови дотримується М.Ф.Головатий: молодіжну політику у державі він розглядає не взагалі, а з урахуванням того, що її суб’єктом є держава, державні органи (котрі практично реалізують цю політику), політичні партії, громадські організації та об’єднання, профспілки, соціальні інститути (освіти, культури), окремі громадяни і, обов’язково, самі молоді люди.

Узагальнюючи наведені визначення молодіжної політики, зазначимо, що вона є певною системою ідей, теоретичних положень стосовно місця, ролі та перспектив молоді в суспільстві, закріплених у законодавчих, нормативних актах, інших документах, а також діяльністю суб’єктів молодіжної політики щодо втілення цих теоретичних положень у реальність. Молодіжна політика здійснюється в суспільстві у всіх сферах життєдіяльності молоді як в її інтересах, так і в інтересах суб’єктів молодіжної політики. Суб’єктами її провадження є всі суспільні інституції, що взаємодіють безпосередньо чи опосередковано з молоддю, а також сама молодь.

Таким чином, молодіжна політика - це комплексне явище, що є результатом практичної, науково-теоретичної, ідеологічної та іншої діяльності соціальних інституцій стосовно молоді. На нашу думку, її можна розглядати як інтегральну функцію багатьох змінних: діяльності держави, партій, громадських, релігійних організацій тощо. Молодіжна політика включає в себе багато елементів і має складну структуру. Однією з її складових є державна молодіжна політика.В.К.Криворученко вважає, що державна молодіжна політика - це в цілому політика, діяльність держави, спрямована на молодь, на підростаюче покоління, це вся діяльність держави стосовно молоді. Більш розширене тлумачення дає М.Ф.Головатий, який зазначає, що під державною молодіжною політикою слід розуміти наявність у суспільстві чітко і об’єктивно визначених, законодавчо закріплених ідей стосовно місця і ролі молоді в поступальному розвитку суспільства, а також системи різноманітних заходів, що сприяють реалізації цих ідей.

Мета державної молодіжної політики - створити необхідні соціально-економічні, політико-правові, організаційні умови і гарантії для соціального становлення, розвитку і вдосконалення як окремої молодої людини, так і всього молодого покоління

Наведемо визначення державної молодіжної політики, прийняте Декларацією “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні”: “Державна молодіжна політика - це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України”.Молодіжна політика - це діяльність усіх суспільних інституцій стосовно молоді, а державна молодіжна політика є її складовою і характеризує взаємовідносини держави й молоді.

ема 3. Становище молоді в Україні.

План.

1. Становище молоді в основних сферах життєдіяльності.

2. Найважливіші соціальні проблеми молоді.

3. Становище молоді в Хмельницькій області.

4. С/р. Класифікувати основні проблеми молодої людини (варіанти 1-2 кур, 2-3 курс, 3-4 курс).

Становище молоді в основних сферах життєдіяльності.

Таблиця 3.1Смертність підлітків і молоді України за статтю, віковими групами та класами захворювань на 100 тис. населення 2006 р. (за даними МОЗ України)

Класи хвороб	Вік
	15-19		20-24		25-29
	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки
Нещасні випадки, отруєння, травми	85,7	30,0	179,8	32,8	214,5	39,0
Самогубства	17,2	4,9	39,6	6,0	50,0	5,8
Інфекційні хвороби	2,5	0,9	11,5	4,1	23,8	6,4
Злоякісні новоутворення	10,2	7,8	11,6	8,1	15,3	16,6
Хвороби органів кровообігу	5,6	3,5	12,6	5,0	24,3	8,3
Хвороби нервової системи	7,7	3,7	7,0	4,3	8,0	4,8
Хвороби органів дихання	2,4	1,6	5,3	2,6	9,3	3,3
Хвороби органів травлення	1,3	1,2	5,0	2,0	10,5	3,3
Всі причини	123,6	55	247,3	69,8	325,4	95,7

Кількість виявлених осіб віком 16-29 років, які підозрювались у скоєнні злочину(за даними Держкомстату України)

	Виявлено осіб				% до загальної кількості виявлених
	2004	2005	2006	2007	2004	2005	2006	2007
Всього	97279	163045	157886	153846	52,1	47,9	46,7	46,6
з них:
Умисні вбивства та замахи на вбивство	1070	1556	1650	1805	40,8	38,9	40,7	42,3
Умисні тяжкі тілесні ушкодження	1518	2032	2363	2169	38,4	35,1	39,9	40,5
Зґвалтування та замахи на зґвалтування	2365	1228	931	960	81,0	75,0	72,8	74,5
Крадіжки	31830	70487	65568	66592	63,4	50,6	52,3	53,4
Грабежі	5175	8792	8773	8251	74,4	70,5	69,9	67,2
Розбійні напади	2534	3651	4209	4385	74,4	73,9	74,4	74,5
Шахрайство	719	1172	2035	2000	54,2	55,7	46,0	44,3
Хуліганство	10284	16317	18328	15869	71,3	53,3	53,1	56,5

Важливим є те, що хоча незначно, але все ж скорочується питома вага молоді серед осіб, які підозрюються у скоєнні злочину: 2004 р. - 52,1%, 2005 - 47,9%, 2006 - 46,7%, а 2007 р. - 46,6%13.

Таблиця 3.3Розподіл відповідей респондентів на запитання анкети: “Чого найбільше Ви хотіли б досягти в житті?”(Респонденти могли обрати до трьох варіантів відповідей, тому сума відповідей перевищує 100%, вересень 2006 р.)

Варіанти відповідей	Серед всіх опитаних	Вікові групи
		15-17 років	18-24 роки	25-30 років
Сімейного щастя	73	65	75	75
Зробити кар'єру	39	49	45	25
Бути вільним та незалежним у своїх рішеннях та вчинках	33	26	32	38
Мати можливість реалізувати свій талант та здібності	29	27	28	32
Багатства	28	29	30	25
Принести користь своїй країні	12	12	10	14
Спокою та можливості ні в що не втручатися	12	7	11	16
Стати кваліфікованим спеціалістом	10	9	13	8
Влади	5	9	6	2
Слави	3	10	1	-
Важко відповісти	3	5	2	5
Нічого	0,3	1	0,2	0,3
Інше	0,7	1	1	0,2

Таблиця 3.4

Розподіл відповідей респондентів на запитання анкети:

“Що, на Вашу думку, сьогодні є для молоді найважливішим у житті?”

(Респонденти могли обрати до трьох варіантів відповідей, тому сума відповідей перевищує 100%, вересень 1998 р.)

Варіанти відповідей	Серед всіх опитаних	Чоловіки	Жінки
Бути здоровим	51	47	55
Зробити кар'єру	41	44	37
Гроші	40	44	36
Отримати достойну освіту, професію	31	26	37
Створити сім'ю	29	29	29
Взяти від життя більше задоволень	21	24	18
Любов	18	15	20
Щоб не було війни	16	11	21
Віра в Бога	6	5	7
Зробити щось вагоме для свого народу, майбутнього країни	5	6	4
Інше	1	1	1

Найважливіші соціальні проблеми молоді

                   - в області не створено системи моніторингу повного ринку праці;

                  - залишається низьким відсоток молоді, особливо сільської, яка займається підприємницькою діяльністю ( всього 5%);

                  - постійно зростає кількість безробітних серед сільського населення загалом і молоді зокрема;

- студентська та учнівська молодь не залучається центрами зайнятості до оплачуваних громадських робіт;

                  - залишається низьким рівень економічної освіти молоді та молодих підприємців.

Узагальнюючи викладене, можна стверджувати, що соціальні проблеми молоді проявляються надзвичайно гостро, і найважливішими з них, на вирішення яких мають перш за все сконцентруватися зусилля державної молодіжної політики, є:

              створення умов для вирішення проблем матеріального забезпечення молоді та їхніх родин;

              проблеми працевлаштування;

              доступність отримання якісної освіти;

              здоров’я і можливості його збереження та поліпшення;

              проблеми забезпечення житлом;

              проблеми підліткової та молодіжної злочинності та інших антисоціальних проявів;

              проблеми виховання молоді, зокрема патріотичного.