«Педагогічні умови успішного родинного виховання і реалізація їх у практиці»

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………. 3

Розділ 1. Загальні умови сімейного виховання з погляду А.С.Макаренка …………………….. 6

Розділ 2. Пріоритетні напрями і завдання сімейно-родинного виховання ……………….……. 9

Розділ 3. Родинне виховання в сучасних умовах

3.1 Функції родинного виховання ……………………………………….. 11

3.2 Умови успішного виховання в сім’ї ……………………………… 11

3.3 Рівень родинного виховання у сім’ях школярів(тести) ….. 13

Розділ 4. Ціннісні орієнтації сімейного виховання

4.1 Концепція реалізації сімейного виховання …………………….. 16

4.2 Новітні перспективи сімейного виховання ……………………. 21

Розділ 5. Можливості школи з педагогічного керівництва родинним вихованням

5.1 Шляхи підвищення педагогічних знань батьків ……………… 24

5.2 Поради і закони організації сімейного виховання школярів …………….. 26

Розділ 6. Практичне вивчення стану родинного виховання школярів ….. 28

Висновки………………………………………………………………………… 29

Список використаної літератури …………………………………………………. 31

Додатки……………………………………………………………………………. 32

Вступ.

Джерелом людського життя є родина. З прадавніх часів люди усвідомлювали значущість родини для всебічного розвитку особистості.

Сім’я завжди була найбільш стабільною структурною одиницею суспільства. У ній закладаються основи особистості, засвоюються головні цінності людського спілкування, формується базис стосунків людини зі світом [3, c.26].

Сім’я незримо є, за образним висловом І.О.Ільїної, “первинним лоном людської культури”. Особистість зароджується і визначається в цьому лоні на все подальше життя. У майбутньому вона буде так чи інакше представляти сім’ю, що її виростила. Більше того, людина розпорядиться світом, виходячи з тих принципів, які заклала в неї сім’я. Не випадково у цьому зв’язку німецький богослов Толук стверджував, що світом керують з дитячої кімнати.

Сім’я – невід’ємна складова суспільства. Жодна нація, жодне цивілізоване суспільство не обходилося без родини, сім’ї. Для кожної людини сім’я – початок усього в житті.

Сучасна педагогіка, в тому числі сімейна, як і суспільство загалом, стоїть перед вибором системи вартостей. Ми з вами переживаємо час, коли різними духовними сурогатами за допомогою кіно, преси і телебачення наспіх заповнюється вакуум ідеалів, а моральний стан суспільства визначається моральним станом незахищених ні перед ким і ні перед чим людей. Спричинений цими умовами процес дегуманізації людини, зростання її агресивності стоїть на перешкоді визнання рівності всіх людей, їх самоцінності як основи гуманізму людських стосунків.

За свою багатовікову історію наш народ створив невичерпні скарби сімейно-родинного виховання. Сьогодні настав час спільними зусиллями батьків і навчального закладу, де навчаються їхні діти, відродити благородні традиції. Адже родина – це часточка держави, і ми зобов’язані відродитися в родині і через родину. 

Тому вже сьогодні потрібно, щоб провідним напрямом виховання став розвиток духовної сфери життєдіяльності людини. Адже тільки за умови, коли виховання ґрунтуватиметься на духовних засадах, моральна поведінка людей у своїй основі спиратиметься на глибоку моральну культуру, що перейшла у переконання особистості і виявлятиметься у культурному співжитті та прагненні творити Добро [1, c.72].

Авторитет української родинної педагогіки загальновизнаний. Цим засвідчується гідний вклад українського народу в світову педагогічну культуру. Традиційну родинну педагогіку українців високо цінують за те, що вона носить лагідний, гуманний характер, пройнята щирою любов’ю до дітей і невпинним піклуванням батьків про їх щасливу долю, пройнята демократизмом родинних взаємин, солідарністю і взаємоповагою між родичами й свояками, забезпечує добре виховання молоді.

Великим внеском у проблему виховання батьків стала педагогіка українського вченого В.О. Сухомлинського, який у своїх працях торкнувся майже всіх проблем сімейного виховання та розробив механізм підготовки до батьківства. Численних прихильників має концепція батьківського виховання А.С.Макаренка та М.Монтессорі [1, c.70]..

Ось чому сьогодні, як ніколи, актуальним є переконання В.О.Сухомлинського в тому, що вирішення майже половини всіх завдань виховання – це виховання гарної матері, батька, що, звичайно, неможливо без науково обґрунтованої та методично грамотно реалізованої підготовки молоді до майбутнього сімейного життя [8, с.211].

Видатний педагог А.С. Макаренко у книзі “Книга для батьків” писав: “Тільки в сім’ї, де є кілька дітей, батьківське піклування може мати нормальний характер. Воно рівномірно розподіляється між усіма. У великій сім’ї дитина звикає з наймолодшого віку до колективу, набуває досвіду взаємного зв’язку. Якщо в сім’ї є старші і молодші діти, між ними встановлюється досвід любові і дружби в найрізноманітніших формах. І дуже часто єдина дитина звикає до свого виняткового становища і стає справжнім деспотом у сім’ї. Для батьків дуже важко буває загальмувати свою любов та свої турботи до неї, і мимоволі виховують егоїста” [5, c.72].

 В. Сухомлинський вважав спільну трудову діяльність батьків і дітей основою успішного виховання та одвічною традицією сімейно-родинної педагогіки.

Людська природа така, що їй завжди потрібен авторитет, орієнтир для впевненості. У дитинстві – це мати, пізніше – педагогічні колективи, вихователі. Хотілося б, щоб наші діти не знали дефіциту любові, адже в неї є своя душа.

Неперевершеною в родинному вихованні є роль матері. Це вона дає чуттєві забарвлення родинному життю, стоїть на сторожі доброї, світлої атмосфери в домі. Ґенезу таких явищ слід шукати в характері українського сімейно-родинного виховання. Так склалося віками, що вихованням дітей у сім’ї опікується в основному мати. Тому норми поведінки, ідеал людини, характер моралі, спосіб життя українців підпорядковані нормам, що є типовими для жінки.

Сьогодні великою проблемою для України є деградація, моральне розтління, духовний занепад, алкогольний та наркотичний дурман. Занепадає наука, шкільна освіта. Вимирають села, скорочується народжуваність, збільшується смертність. Матері виховують у закордонних наймах чужих дітей, доглядають чужих батьків, залишивши власних. На превеликий жаль, у цих питаннях сучасна влада теж відіграє негативну роль і часто є першопричиною біди. Думають одне, кажуть інше, роблять третє. Приймають закони, проте їх не виконують. Словом, невичерпна кількість проблем, які потрібно розв’язувати поколінням. Саме розв’язання цих проблем сучасним поколінням призводить до занепаду виховання в колі сім’ї. Багато батьків думають, що відправивши дітей в школу, вони звільнилися, принаймні, від часткової відповідальності за своїх дітей. Це далеко не так, адже в школі діти багато чому навчаються, проте саме прекрасне, а саме любов, вони хочуть відчувати збоку матері з батьком. Адже в школі вони перебуватимуть лише певний період свого життя, а батьки залишаться з ними назавжди [10]. 

Саме тому розлад у родинних взаєминах, занепад родинного виховання заслуговують на осуд. Він підривають родинні педагогічні позиції, шкідливо впливають на вирощення потомства, риють прірву між батьками й дітьми, подружжям, сіють ворожнечу між родичами й свояками, знецінюють духовно-моральні вартості, ослаблюють міць держави й нації [7, с.4].

Однією з причин занепад родинного виховання є невиконання сім’єю поставлених перед нею надзвичайно благородних й різноманітних функцій [10]:

• відтворення і продовження роду людського;

• виховання дітей;

• організація домашнього господарства і побуту;

• забезпечення і передача новим поколінням духовних і матеріальних цінностей та життєвого досвіду;

• передача новим трудових умінь і навичок;

• підготовка молоді до сімейного життя.

Таким чином, якщо говорити про кризу сім’ї, то кризу сім’ї безликої, національно й духовно здеградованої, безбожної, лінивої, й безгосподарної, анемічної, безвідповідальної й пасивної, збайдужілої й апатичної, безініціативної.

Мета курсової роботи — теоретично обґрунтувати необхідність вивчення мікроклімату в сім’ї, причин занепаду родинного виховання на сьогоднішній день; порівняти основні цінності сім’ї й сімейного виховання з погляду видатних педагогів і школи; діагностувати рівень родинного виховання у сім’ях учнів.

Завдання:

• Вивчити педагогічну літературу з родинного виховання школярів.

• Розкрити особливості родинного виховання на сучасному етапі.

• Вказати основні напрями і педагогічні умови успішного родинного виховання.

• Визначити можливості школи з педагогічного керівництва родинним вихованням. 

Об’єкт дослідження – умови успішного родинного виховання.

Предмет дослідження – методи і прийоми здійснення правильного родинного виховання .

Методи – анкетування, виховний захід, спостереження.