Билет №20

1. Виділяють такі види комунікацій в організації:

- формальні - визначаються організаційною структурою підприємства;

- неформальні (наприклад, канал поширення слухів);

- вертикальні (міжрівневі) – між керівниками і підлеглими;

- горизонтальні - обмін інформацією між співробітниками;

- міжособистісні – усне спілкування людей у кожному з перерахованих видів комунікацій.

Етика ділового спілкування "зверху-вниз". Мистецтво й успіх ділового спілкування багато в чому визначаються тими етичними нормами й принципами, які використовує керівник відносно підлеглих. Відношення керівника до підлеглих впливає на весь характер ділового спілкування в колективі, багато в чому визначає його морально-психологічний стан. Саме на цьому рівні формуються в першу чергу моральні еталони й зразки поводження. Серед них основними є такі:

- прагнення перетворити організацію в згуртований колектив з високими моральними нормами спілкування, залучення співробітників до цілей організації, сприяння ідентифікації кожної особистості з колективом;

- з'ясування причин виникнення проблем і труднощів, пов'язаних з несумлінністю;

- зауваження співробітникам має відповідати етичним нормам. З цією метою необхідно зібрати повну інформацію в конкретному випадку, обрати правильну форму спілкування;

- критика має бути спрямована на дії та вчинки, а не на особистість людини;

- критику слід “ховати” між двома компліментами, розмову закінчувати на дружній ноті;

- керівнику не слід радити підлеглому як поводитися в особистих справах;

- керівник має ставитись до всіх співробітників як до рівноправних членів колективу;

- керівник ніколи не повинен давати співробітникам можливість помітити що не володіє ситуацією;

- дотримання принципу розподільної справедливості: чим більші заслуги, тим більше має бути винагорода;

- заохочення колективу навіть у тому випадку, якщо успіх досягнутий головним чином завдяки успіхам самого керівника;

- зміцнення в підлеглого почуття власної гідності, адже добре виконана робота заслуговує не тільки матеріального, але й морального заохочення;

- довіра до співробітників і визнання власних помилок в роботі;

- захист підлеглих, відданість їм;

- обрання правильної форми розпорядження, з огляду на два фактори: ситуацію, наявність часу для нюансів і особистість підлеглого (хто перед вами, сумлінний і кваліфікований працівник або людина, яку постійно потрібно підганяти).

2. Стрес – комплекс фізичних, хімічних та інших реакцій людини на стресори (або стимули) в оточуючому середовищі, дія яких виводить з рівноваги її фізіологічні та психічні функції.

До основних причин виникнення стресу в щоденному житті можна віднести такі як втрата контролю над ситуацією, страх, напруження, безсоння й інші психосоматичні розлади; вимога постійного підвищення результативності дій; незакінчені справи, які обтяжують; острах не виконати обіцянки; неправильна оцінка дійсності; гнів, що проявляється як страх і роздратування.

Засоби боротьби зі стресом - контроль над своїм поводженням, глибокий подих, рух, тимчасове відключення від проблеми (наприклад, перерва в роботі), збереження щиросердечної й фізичної рівноваги, не слід розглядати всю проблему цілком, а тільки окрему ситуацію. Важливими є правильне харчування, відпочинок, дотримання режиму, зайняття спортом, контроль почуттів та думок.

При подоланні стресу слід:

- оцінити ситуацію, визначити причину стурбованості;

- визначити, що може трапитися найгірше, ймовірність його виникнення, чи може бути воно прийнято;

- спробувати уникнути самого гіршого. Цілеспрямована дія вже сама по собі є кращім методом занепокоєння і подолання стресу.