Билет №15

1. Під функціональною готовністю працівника турпідприємства до ефективних ділових комунікацій розуміється: його настроєність на продуктивне встановлення й розвиток професійних і ділових контактів; націленість на результативний обмін інформацією й вироблення єдиної стратегії взаємодії; на сприйняття й розуміння співрозмовників, а також на надання впливу на них знаковими засобами з метою формування необхідного психічного стану, поводження й установок.

Так, працівник підприємства туристської індустрії, який відрізняється високим рівнем функціональної готовності до ефективних ділових комунікацій:

− є патріотом своєї організації;

− відрізняється здатністю швидко настроюватися на обговорення проблем, що виникають, і, при необхідності, перемикатися на інші теми;

− детально продумує стратегію й тактику комунікативних контактів;

- націлений на досягнення максимально можливих результатів у ході професійного й ділового спілкування й успішно це реалізує;

- професійно розуміється в предметі питань, що обговорюються, завжди говорить по суті, висуває реальній перспективні пропозиції;

− відчуває й об'єктивно оцінює ситуацію, оперативно реагує на її зміни;

− має високий рівень професійно-комунікативної компетентності, що дозволяє йому знаходити найбільш правильні рішення в ході обговорення проблем;

− не втрачає самовладання в критичних ситуаціях;

− здатний протягом тривалого часу вести ефективне професійне й ділове спілкування в умовах великої інтелектуальної й емоційної напруги;

− швидко вловлює думки, розуміє своїх співрозмовників з півслова;

− поважає себе, але при цьому цілком критично ставиться до власних висловлень, вчинків, досягнень;

- у ході спілкування ніколи не допускає виникнення ситуацій, при яких втрачається почуття гідності;

− намагається не вступати у вербальні суперечки, але в принципових питаннях відстоює власну позицію до кінця;

− приємний, ненав'язливий співрозмовник;

− уміє зберігати таємницю й не говорить нічого зайвого, що могло б завдати шкоди організації або колегам по роботі;

− має переважно гарний настрій, не скаржиться на життя, не дорікає у своїх проблемах оточуючих людей;

− людина з гумором, упевнена в собі, незлопам'ятна, вміє пробачати помилки іншим.

2. Кожний народ має свої культурні традиції, власний наці­ональний характер.

Міжкультурна комунікація – сукупність різноманітних форм відносині спілкування між індивідами й групами, що належать до різних культур.

Міжкультурний характер діяльності в туристській індустрії вимагає від її фахівців наявності додаткових умінь - розуміти уявлення й думки представників інших культур, корегувати свою поведінку, переборювати конфлікти в процесі комунікації, визнавати право на існування різних цінностей, норм поведінки. Знання мовного етикету, норм використання вербальних і невербальних засобів комунікації, особливостей їх застосування в інших національних культурах полегшує встановлення довірливого ставлення й доброзичливих відносин з діловими партнерами, співробітниками й споживачами.

При першому контакті з іншою культурою кожна людина володіє дуже малим обсягом інформації про це культурне середовище, не має чітких уявлень про норми поводження, що прийняті в даній культурі й тому переоцінює або недооцінює поводження представників тієї культури.

Спеціалісти з питань міжнародних контактів дотриму­ються різних точок зору на те, якою мірою представники різ­них народів мають враховувати національні особливості спі­лкування під час ведення спільних справ.

Одні вважають, що інтенсивність ділового спілкування веде до розмивання національних кордонів. Глобалізація ін­формаційних систем, розвиток міжнародних політичних, економічних і культурних зв'язків сприяють взаємопроник­ненню національних стилів спілкування, формують єдині па­раметри ведення переговорів.

Інші, навпаки, схильні надавати національним особливо­стям великого значення, оскільки навички, національні тра­диції створюють серйозні проблеми під час переговорів між носіями різних культур.

Тим часом у діловому світі з'являється все більше ділових людей, які не мають досвіду міжнародного спілкування і на­магаються вести справи у своїй національній манері.

Безперечно, національні особливості мають значення в діловому спілкуванні і їх не можна ігнорувати. Поки інтереси сторін співпадають, національні відмінності практично непо­мітні. Але як тільки виникає конфлікт, вони починають віді­гравати важливу роль.

Якщо вам доведеться вести переговори в іншій країні, слід мати на увазі, що ви будете спілкуватися не тільки з представниками ділових кіл, але й з місцевим населенням, якому невідомі тонкощі міжнародної ввічливості.

Щоб уникнути непорозумінь, краще наперед ознайомити­ся з особливостями спілкування, характерними для цієї краї­ни.

Варто відзначити, що національний стиль спілкування - це найбільш типові для даного народу особливості поведінки. Ці риси не обов'язково властиві усім його представникам. Але під час спілкування з іноземцем національні особливості можуть проявитись, і про них бажано знати.