- •1.Політика як соціальний правовий феномен
- •3. Мораль, політика і право.
- •4. Предмет політології
- •5.Методологія і методи вивчення політичних явищ.Функції політології.
- •6. Порівняльна політологія
- •8.Політичні погляди н.Макіавеллі. Макіавеллізм.
- •9.Томас Гоббс і його вчення про державу, політичну владу та право.
- •10. Джон Локк як засновник системи класичного лібералізму
- •11. Правничо-розподільча теорія ш.-л. Монтеск'є.
- •12.Руссо про народний суверенітет.
- •13.Вчення і.Канта, Гегеля про державу та право.
- •14. Політична творчість м.Вебера
- •15.Політичні погляди у Київській Русі.
- •16.Конституція п.Орлика та її політичне значення.
- •17. Кирило-Мефодіївське товариство про державно-політичний устрій
- •18. Погляди м.Драгоманова і м.Грушевського на проблеми українського державотворення.
- •26. Легітимність політичної влади, типи легітимності.
- •27.Криза влади: причинно-наслідковий механізм та правова обумовленість
- •28.Політична система суспільства
- •34.Форми територіального устрою держави.
- •Понятие и сущностные черты федерализм:
- •35.Державна бюрократія як суб’єкт політики
- •38. Сутність політичних партій.Їх типологія.
- •43 Групи інтересів та групи тиску: поняття, функції, типологія.
- •44.Громадсько-політичні рухи: причини виникнення, етапи розвитку, класифікація та функції.
- •51. Передумови та шляхи демократизації.
- •52.Становлення і розвиток демократії в сучасній Україні
- •53.Вибори як інститут демократії.
- •55.Політичний процес
- •56.Політична діяльність. Основні форми здійснення політичної діяльності.
- •57.Суб'єкти і об'єкти політики.
- •58.Політична свідомість як форма відображення політичних відносин суспільства.
- •59.Політична ідеологія
- •60.Лібералізм як ідейно-політична течія Заходу
- •61.Соціально-політичні ідеї консерватизму
- •62.Соціал-демократична доктрина суспільного устрою
- •64. Неолібералізм та неоконсерватизм.
- •65.Політична доктрина фашизму та нацизму.
- •66.Політична культура суспільства: поняття і зміст
- •67 Типологія та функції політичних культур
- •68.Політична соціалізація :переваги правової держави.
- •69.Політичні еліти. Поняття , зміст.
- •70. Основні елітарні теорії
- •71.Типологія і функції політичних еліт.
- •72.Політичне лідерство
- •73.Типологія політичного лідерства, його функції.
- •74.Політична стабільність, її основні різновиди
- •75, 76 Політичний конфлікт – сутність, функції, типологія.
- •77.Міжнародна політика в житті суспільства
- •78.Провідні європейські і світові установи та організації
- •79.Зовнішня політика,зміст принципи функції
- •80. Україна в сучасному геополітичному просторі
- •81.Геополітика
- •82. Мирне співіснування: еволюція політичного змісту
- •83. Політична модернізація
- •84.Неопатрімоніальні політичні системи
- •85.Змі та політика
- •87.Закон «малих чисел» м.Вебера
- •88. Закон «соціального ілюзіонізму» п. Сорокіна
- •90.М.Грушевський про державний суверенітет
78.Провідні європейські і світові установи та організації
Міжнародні організації. Сучасний світ – багатомірний, динамічний і суперечливий. Це світ складних альтернатив, тривог і надій, де міжнародним організаціям належить велика роль. Вони володіють значними компетенціями і можуть забезпечити співробітництво держав із широкого кола питань.
Міжнародні організації виникли в середині ХІХ ст., і до кінця століття їхня діяльність досягла рівня, який дав підстави говорити про них як про важливі центри міжнародного життя. Першими діючими міжнародними організаціями були організації неполітичного характеру. Першу політичну постійно діючу міжнародну організацію було створено в 1919 році – Ліга Націй. Її статут, розроблений на Паризькій мирній конференції, став компонентом Версальського мирного договору 1919р. Офіційною метою Ліги Націй, яка діяла до 1946 року, було підтримання міжнародного миру та безпеки.
Важливим етапом в історії міжнародних організацій було утворення Організації Об’єднаних Націй. У червні 1945 р. на конференції у Сан-Франциско було підписано Статут ООН – першої політичної універсальної організації з підтримання міжнародного миру та безпеки, заснованої на принципі колективної безпеки. Одночасно з ООН було утворено міжнародні організації, що одержали назву спеціалізованих установ, зв’язаних з ООН спеціальними угодами. Це продовольча й сільськогосподарська організації ООН (ФАО), Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони здоров´я (ВОЗ) та ряд інших. Продовжували існувати давні та виникали нові регіональні організації з підтримання миру та безпеки: Організація американських держав (ОАД), Ліга арабських держав (ЛАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Організація договору Південно - Східної Азії (СЕАТО), Організація Центрального договору (СЕНТО) та інші.
ЮНЕСКО. Діяльність спеціалізованих установ ООН пов’язана насамперед із вирішенням глобальних проблем : встановлення рівноваги між національними, регіональними й загальнолюдськими інтересами, здійснення заходів довіри, розширення міжнародного співробітництва.
півдружність Незалежних Держав (СНД). Ініціаторами їх утворення виступили Білорусь Україна та Росія. 8 грудня вони уклали в Мінську договір про утворення СНД. 21 грудня в Алмааті 11 керівників колишніх радянських союзних республік підписали протокол до Договору, який зафіксував, що Азербайджан, Вірменія, Білоусь, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан і Україна утворюють Співдружність Незалежних Держав.
Організація Об’єднаних націй. Україна, яка з - поміж перших держав підписала статут ООН, упродовж усього терміну існування цієї організації бере активну участь у її діяльності. Нині Україна задіяна у військових операціях із підтримання миру. Сумлінно виконують свої обов´язки також українські цивільні поліцейські спостерігачі. Українські делегації наполегливо працюють у комітетах та на пленарних засідання Генеральної Асамблеї ООН, головою якої у 1997 р. було обрано Міністра закордонних справ України Г. Удовиченка.