14. Методи доведення (елементи та форми доведення, прийоми та способи доведення).

Доказ – це процес мислення, результатом якого є встановлення істинності будь-якого твердження за допомогою інших тверджень, істинність яких вже доведено.

Складовими елементами доказів є: теза, аргумент і демонстрація

Теза – твердження, судження, яке має бути доведене. Це систематизований виклад основних положень, думок, спостережень, в ній відсутні деталі, пояснення, ілюстрації тощо.

Аргумент – це підстава, доказ, які використовуються для обґрунтування, підтвердження чогось. Це положення або судження, з якого виводиться теза. Зважаючи на те, що аргумент є твердженням, яке визначає iстинiсть тези, його називають основним доказом.

Демонстрація – це форма зв’язку між аргументами та тезою (макети, таблиці, схеми)

Прийоми i способи доведения в реальних умовах є рiзноманiтними.

Експериментальне доведення спирається на iнформацiю, отриману в ходi експерименту та його результатiв.

Фактологiчне доведення здійснюється за допомогою систематизацiї фактiв.

Аксiоматичне доведення передбачає первiсне формулюваня аксiоми — беззаперечного, зрозумiлого i прийнятного положення, а далi вибудовується доведення, яке грунтується, частiше за все, на кiлькох аксiомах.

Достатньо поширеним є доведення, побудоване на аналiзi властивостей дослiджувавого об’екта.

Доведения вiд протилежного здiйснюється шляхом доведення не основної тези, а її вiдхилення — антитези.

Доведення на основi класифiкації дослiджуваних факторiв або явищ дозволяє встановити властивостi об’єкта дослiдження і причини його поведiнки.

Доведення за концепцiєю (робочою гiпотезою) спирається на гiпотетичне, тобто наукове припущення, яке містить комплекс ключових положень, що достатньо повно, цілісно i всебiчно розкривають сутнiсть, змiст i особливостi дослiджуваного предмета або явища.

Доведення вiд визначення побудоване на чiткому опису ключових категорiй таким чином, щоб визначення цих категорiй були адекватними реальним явищам i практичному досвiду.

Доказ за концентрацiєю фактів ґрунтується на тому, що доводяться не окремі факти, а їх певна концентрація i конструкція.

15. Суть методів моделювання.

Моделювання - метод наукового пізнання, що ґрунтується на заміні предмета або явища, які вивчаються, на їх модель, що містить істотні риси оригіналу. Застосовують цей метод пізнання, якщо безпосереднє вивчення предметів, процесів, явищ неможливе або недоцільне. Використання цього методу дає змогу пізнавати начебто недоступні процеси і явища, наочно уявляти, «наближувати» їх до дослідника.

Головною вимогою до моделі є спорідненість з оригіналом. Моделювання використовується, коли вивчення сторін і властивостей об’єкта неможливе на засадах безпосереднього спостереження, коли це дорого. Модель є завжди спрощеним віддзеркаленням об’єкта дослідження і, не перебуваючи постійно в певних відносинах з реальним об’єктом, до певних меж може заміняти його.

Переваги, що дає моделювання:

- можливість дослідження об'єкта, який недоступний, або занадто великий для безпосереднього пізнання;

- висока ступінь обґрунтованості рішень;

- скорочення термінів і вартості процесу розробки УР;

- можливість розрахувати результат.

Модель має відповідати таким вимогам:

-достатньо повно відображати особливості та сукупність досліджуваного об’єкта;

-представляти об’єкт у спрощеному вигляді, але з допустимим ступенем простоти для даної мети дослідження;

-дати можливість здійснити перехід від модельованої інформації до реальної.

Моделі бувають:

-речові (матеріальні)

-логічні

Методи моделювання бувають:

-аналітичні

-методи математичного аналізу

В стратегічному плануванні використовуються моделі:

-логічні (образи)

-математичні

В економічних дослідженнях широко застосовується економіко-математичне моделювання, коли модель та її оригінал описуються тотожними рівняннями і досліджуються за допомогою комп’ютерної техніки.