11. Сутність методу конструювання визначень.

Конструювання визначень -1 з методів дослідження який допомагає сформулювати та описати проблему, оцінити наявну ситуацію, здійснити доказ результатів, презентувати ключові ідеї.

Визначення- встановлення змісту незнаного терміна за допомогою термінів знайомих і вже осмислених або шляхом включення його в контекст знайомих слів, або явне формування рівності в ліву частину якого входить певний термін, а в праву – визначаючий вираз, якій містить лише знайомі терміни. Неявне визначення – відповідає констектуальному визначенню коли суть і зміст предметів та явищ передається через використання поняття в контексті інших понять.

Принципи конструювання визначень:

1. Принцип співмірності визначуваного і визначаючого понять.

2. Принцип виключення хибного кола(не можна визначати поняття або через самого себе або через інше поняття яке в свою чергу визначається через вихідне поняття)

3. Принцип ясності та конкретності всіх понять визначаючої частини(слід використовувати тільки поняття відомі, зрозумілі, загальноприйнятні).

4. Принцип відміності визначення-опису і визначення припису(перше характеризує поняття, що вже використовують у діяльності, але воно потребує певного уточнення, а друге – належить до понять якими оперують за певною домовленістю, в певних умовах).

5. Поняття можна визначити лише шляхом використання понять уже визначених, зрозумілих. Неприпустимо визначать понять через невідоме поняття.

12. Cутність методів класифікації, узагальнення і типології.

Метод класифікації. Система класифікації – це сукупність методів і правил розподілу множини об'єктів на підмножину відповідно до ознак схожості або несхожості.

Об'єкт класифікації – елемент класифікаційної множини.

Метод класифікації – це сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань та зв'язки між ними. Розрізняють два основних методи класифікації: ієрархічний та фасетний.

Принципи проведення класифікації:

1.Принцип єдності критерію.

2.Принцип співмірності поділу явищ і понять.

3.Принцип альтернативності.

4.Принцип багатоступінчастості класифікації.

5.Принцип повноти клас- ції для кожного її ступеня.

2 види класифікації: декомпозиція( не припускає довільного критерію), стратифікація (визнач. Певних шарів у багатошаровому явищі)

Узагальнення – це метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів та здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального.

Узагальнення не може бути безкінечним. Його кінцем являються філософські категорії, які не мають родового поняття і тому узагальнити їх не можна.

Типологія – метод наукового пізнання, в основі якого лежить розчленування систем об'єктів і їх групування за допомогою узагальненої, ідеалізованої моделі або типу. Типологія спирається на виявлення подібності і відмінності об'єктів, що вивчаються, на пошук надійного способу їх ідентифікації, а у своїй теоретично розвинутій формі прагне відобразити будову досліджуваної системи, виявити її закономірності, які дають можливість передбачати існування невідомих об'єктів.

Розрізняють різні форми типології, що застосовуються в науковому пізнанні. Морфологічна типологія орієнтує на пошук незмінного «архетипу», «плану побудови». З утвердженням в науці історичного підходу формується порівняльно-історична типологія, мета якої – відображення системи в її розвитку (побудова генеалогічного дерева індоєвропейських мов).