1)При необхідності відшукати у об´єкта раніше невідомі властивості;

2)При перевірці правильності теоретичних побудов;

при демонстрації явища

Переваги експериментального вивчення об´єкта порівняно зі спостереженням полягають у тому, що:

-під час експерименту є можливість вивчати явище «у чистому вигляді», усунувши побічні фактори, які приховують основний процес;

-в експериментальних умовах можна досліджувати властивості об´єктів;

-існує можливість повторюваності експерименту, тобто проведення випробування стільки разів, скільки в цьому є необхідність.

9.Розумово-логічні методи дослідження: методи дедукції та індукції.

Висновки людина одержує індукцією і дедукцією. Особливість цих методів пізнання дійсності полягає у переході знання про одиничне й окреме у знання про загальне і навпаки.Практичне розчленування і поєднання речей передували логічному аналізу і синтезу. Розуміння діалектичної природи цих протилежностей дає змогу з'ясувати їх справжнє місце і значення у русі пізнання до істини.

!!! Індукція (лат. inductio - наведення) - метод пізнання, згідно з яким на основі висновків про часткове роблять висновки про загальне. Наприклад, мідь, залізо, срібло проводять електричний струм. Отже, всі метали проводять струм.Цей метод часто застосовують задля перевірки гіпотез (припущень). Індукція може бути повною, якщо на підставі властивостей елемента, який належить до певного класу, роблять висновок про наявність аналогічних властивостей у всіх елементів цього класу. За неповної індукції роблять висновок про наявність усіх властивостей в елементів даного класу на підставі наявності лише деяких властивостей елементів цього класу. Індукція нерозривно пов'язана з дедукцією.

!!! Дедукція (лат.deduction - відводжу, виводжу) - метод логічного висновку, метод пізнання, заснований на висновках від загального до часткового (особливого). Реалізується вона як виведення певних тверджень (вірогідних висновків) на основі вихідних положень. Приклад дедукції.

Різниця між індукцією й дедукцією в протилежній спрямованості ходу думки. Узагальнюючи емпіричний матеріал, що накоплено, індукція підготовляє ґрунт для висування припущень про причину досліджуваних явищ, а дедукція, теоретично обґрунтовуючи отримані індуктивним шляхом висновки, зменшує їхній гіпотетичний характер і перетворює в достовірне знання.

10. Основні закони формальної логіки: тотожності, суперечності, виключення третього і закон достатньої підстави.

Логічні закони-це закони через які реалізується правило проведення дослідження

З-н тотожності: предмет думки в межах одного міркування має лишатися незмінним: А є А(А=А), де А – думка. Вимога цього закону: повідомлення скл. з понять і суджень однозначного характеру, не можна припускати багатозначності та невизначеності. Дотримуватися цього досить важко, оскільки в тексті треба досягти єдності змісту і словесної форми. Зовні однакові словесні конструкції можуть мати різний зміст – омонімія. Навпаки одну і ту ж думку можна висловити по – різному – синонімія.

Закон виключення третього : - з двух заперечливих судженя одне істинне, а інше- хибне. Третього не дано. Формула : А є В, або не В.

Закон достатньої підстави: будь – яка слушна думка дає достатньо підстав. Достатньою підставою для будь-якої думки може бути інша думка, з якої випливає істинність даної думки. Одне і те саме твердження може спиратися на численні обґрунтування. І кожне з них не буде достатнім якщо воно хибне.

З-н суперечності – не можуть бути істинним одночасно 2 висновки, один з яких стверджує певне положення, а другий – заперечує його. Формула : А і не А одночасно істинні – не є правильними. Ідея закону – якісна віизаченістьявищ і предметів, відносна стійкість їхнії властивостей.