73. Формування стратегії дослідницького мислення та реалізації творчого дослідницького потенціалу.

Мислення - це активний процес відображення дійсності в свідомості людини, що спирається на знання, інтуїцію, звички і навички і визначає поведінку людини в конкретній ситуації.

Мислення - не просто запас знань, це більш складна характеристика людини. Воно визначає успіх його діяльності, чим би людина взагалі не займався. Діяльність менеджера полягає в роботі з людьми, у прийнятті управлінських рішень, які виконують співробітники. Якість рішень залежить від характеру і типу мислення менеджера

У діяльності дослідника велику роль може грати метод перемикання стратегій. Його суть полягає в забезпеченні зв'язку і взаємодії спонтанного і організованого мислення. І те й інше об'єктивно існує в практиці дослідження і характеризує різні стратегії розумового процесу.

Стратегія мислення відображає зв'язок витоків (причин, мотивів, збудливих факторів) і спрямованості (цілей, передбачуваних результатів, очікувань) розумового процесу.

Підпорядкувати спонтанні фактори мислення загальному процесу дослідного мислення - ось головне завдання дослідника.

З іншого боку, організоване мислення може бути також відключеним від спонтанного мислення. Не можна досліджувати проблеми, покладаючись тільки на логіку. Нові та оригінальні рішення дуже часто знаходяться в площині випадкових думок, непередбачених вражень, неусвідомлених посилок. Ці процеси можна і дуже корисно мотивувати і пов'язувати з організованим мисленням.

У цьому і полягає суть методу перемикання стратегії мислення. І головне тут полягає не в тому, що дослідник повинен переходити зі спонтанного мислення на організоване і назад, а в тому, що сама стратегія пошуку повинна змінюватися під впливом взаємодії спонтанного і організованого мислення.

Зіставлення спонтанних думок і організованих дає можливість переходу до нової стратегії мислення.

Метод перемикання стратегій - це вирішення конфлікту жорсткого і гнучкого мислення в процесах проведення дослідження.

Використання цього методу можливо як в індивідуальній, так і в колективній дослідницькій роботі

Творчий потенціал людської праці невичерпний. Він присутній в усіх професійно обмежених її формах. Та й у своїй вузькій професійній діяльності людина завжди збільшує потенціал своєї творчості, виходячи за межі професійних інтересів, інтегруючи в індивідуальному розвитку максимально можливі для неї сфери людської діяльності. Професійна обмеженість людини не є абсолютною перешкодою для всебічного і гармонійного розвитку, для виявлення власного творчого потенціалу. Ось чому для досягнення мети - перетворення людської праці з необхідності в потребу самореалізації - слід рухатись з двох боків. Передусім - це зміна за допомогою науки і техніки характеру виробництва, що виключає тяжкі, виснажливі, монотонні процеси. Однак не можна недооцінювати й інший шлях - розвиток, вдосконалення самої людини, здатної вже сьогодні багато чого змінити в характері праці, зробити її максимально привабливою і бажаною.