68. Етапи впровадження наукових досліджень у практику.

Процес впровадження наукових результатів складається з двох етапів: дослідно-виробничого впровадження та серійного впровадження(впровадження досягнень науки, нової техніки, технології).

Дослідне випробування має на меті перевірку результатів досліджень в реальних виробничих умовах. Його здійснює комісія, створена за наказом замовника та погоджена з виконавцем. Результати експериментального впровадження оформлюється відповідними документами. За умов виявлення недоліків, недоробок, виконавець доопрацьовує та усуває їх. Після цього комісія складає акт, і віддає його керівництву.

На етапі серійного впровадження, як правило, науково-дослідні організації участі не беруть. Вони можуть за бажанням впроваджуючи установ надавати консультації, або незначну науково-технічну допомогу.

За умови домовленості сторін, може проводитися авторський нагляд організації-розробника за промисловою експлуатацією результатів досліджень.

Впровадження результатів наукових досліджень завершується складанням пояснювальної записки, до якої крім акта впровадження і описів експериментального випробування додаються розрахунки економічної ефективності, довідки про річний обсяг упровадження нових розробок, економію витрат порівняно із запланованим зниженням собівартості, розрахунок фонду заробітної плати, протокол участі організації в розробленні та впровадженні, оцінку ефективності системи менеджменту та ефективності управлінських рішень. Документація про впровадження НДДКР обов’язково має містити положення про правове забезпечення функціонування наукового продукту в процесі його експлуатації.

69. Ролі працівників організації у процесі впровадження нових ідей.

Основні ролі, притаманні науковцям у процесі реалізації наукових ідей і етапів їх практичної реалізації, є такими:

автор (автори) – висуває і розвиває ідею або наукову концепцію та технічно її обґрунтовує; він не завжди спроможний забезпечити її підтримку та напрями практичного використання.

Критик – здійснює перевірку реальності запропонованої ідеї, знаходить слабкі місця і недоліки, розробляє реалістичні критерії, яким має відповідати інновація.

Захисник – обґрунтовує переконливі аргументи на користь необхідності проведення досліджень за даною тематикою, наочно демонструє її переваги, оцінює витрати, пов’язані із проведенням дослідження і його впровадженням, визначає потенційний прибуток, знаходить фінансову підтримку наукового проекту, допомагає долати труднощі під час виконання та реалізації наукового дослідження.

Організатор – керівник середнього або вищого рівня, який усуває всі організаційні бар’єри, затверджує наукову тематику і напрями досліджень, захищає їх як усередині організації, так і перед замовником, сприяє передачі готової наукової продукції замовнику.

Органічне поєднання таких рольових функцій у науковому колективі допомагає успішно організувати всі етапи науково-дослідницького процесу від зародження ідеї до її впровадження у практичну сферу.