Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MND_shpory_VSE_33__33__33 (1).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
446.98 Кб
Скачать

63.Критерії ефективності фундаментальних та прикладних економічних досліджень.

Ефективність наукових досліджень оцінюється такими категоріями як наукова значущість виконаної роботи. Оскільки результатами фундаментальних (теоретичних) досліджень є нові знання в сфері теорій, відкриття законів суспільного і природничого характеру, які можна використати пізніше через реалізацію досліджень прикладного характеру, досить складно конкретно виміряти їхню ефективність. У більшості випадків під час оцінювання ефективності фундаментальних досліджень беруться до уваги кількість нових методів, наукових принципів, концепцій, ідей, гіпотез¸ законів, теорій, наукових засобів, які знайшли експериментальне підтвердження і сприяли отриманню нового результату.

Як критерій ефективності теоретичних досліджень можна використовувати частоту цитування наукової праці у відповідних дослідженнях. Вивчення цитування роботи дозволяє з’ясувати галузь або сферу застосування результату теоретичного дослідження, ступінь впливу отриманого результату досліджень на суміжні науки.

Критеріями ефективності науково-дослідних робіт є також обсяг наукової продукції. Він вимірюється загальною кількістю або середнім числом публікацій, що випущені одним науковим співробітником за час проведення досліджень, виконаних і захищених дисертаційних робіт, завершених тем, або зданих наукових звітів, тощо.

Єдиним критерієм економічної ефективності результатів НДДКР у сфері виробництва і обслуговування є економія суспільних витрат, які виражаються приростом економічного ефекту на одиницю корисної роботи.

64. Критерії ефективності діяльності дослідника та групи дослідників

Наукове дослідження може виконуватись одним або кількома виконавцями — колективом. Але в обох випадках праця наукового працівника носить специфічний характер і його продуктивність залежить від раціональної організації праці.Чим вищий рівень організації праці науковця, тим більших результатів він може досягти за короткий термін. І навпаки,при незадовільній організації наукової праці подовжуєтьсятермін виконання дослідження і знижується його якість, зменшується ефективність.

Отже основними критеріями ефективності діяльності дослідників виступає ряд принципів: творчий підхід, плановість, динамічність, колективність,самоорганізація.

Творчий підхід передбачає вивчення та узагальнення досягнень в даній галузі знань, їх критичне осмислення та створення нових концепцій Ефективність наукової діяльності залежить від моральних, вольових та інших якостей працівника і, особливо, від його інтелектуального рівня. Під інтелектом наукового працівника розуміють захопленість працею,незадоволеність досягнутим, готовність до самопожертви заради наукової істини. Захопленість працею формується у дослідника на основі впевненості в справедливості та важливості справи, якій він віддав свої сили. Незадоволеність досягнутим проявляється у постійному пошуку кращи шляхів вирішення наукових проблем.

Плановість є важливим принципом, крім того, через пов'язаний з науковою працею ризик тут особливо значна небезпека невиправданих витрат часу та засобів.

Динамічність організаційних форм праці визначається тим, що в умовах прискорення темпів розвитку науки, змінюються форми розподілу та кооперації праці (розподіл кадрів, рівень колективності праці, розподілроботи на етапи, організація робочого місця та ін.). Вона викликає необхідність оперативного забезпечення координації дій працівників в процесі дослідження. На підставі отриманих результатів в робочі плани таметодику виконання робіт вносяться корективи, направлені на успішне завершення досліджень в передбачені строки. Колективність праці в наукових дослідженнях обумовлена зростанням спеціалізації працівників, масштабами і складністю досліджень, розвитком матеріально-технічної бази науки.Колективна праця ефективна лише у тому випадку повного взаєморозуміння між учасниками, якщо на чолі стоїть керівник, який оперативно синхронізує та гармонізує їх працю. Найбільш поширеними організаційними формами колективної наукової праці є комплексні бригади, тимчасові творчі колективи, наукові дискусії.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]