53.Загальні вимоги, що висуваються до рукописів наукової праці згідно із Державними стандартами України.

Оформлення наукових досліджень здійснюється відповідно до державного стандарту України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Стандарт повинен використовуватись до таких документів, я к курсова робота, дипломна робота, дисертації, річні звіти, посібники. У відповідності до Держстандарту України ДСТУ 3008-95 структура курсових, дипломних робіт, дисертацій, наукових звітів повинна бути такою:

- вступна частина - основна частина - додатки

Вступна частина скл. Із таких структураних елементів:

-обкладинка, -титульний аркуш, -список авторів, -реферат, -зміст,

-перелік умовних позначень,символів,одиниць,скорочень і термінів,

- передмова.

Основна частина містить такі структурні елементи:

-вступ, - суть звіту,курсової,дипом.,дисертації, -висновки, - рекомендації, - список використ. літератур. і фактичниї джерел інформації.

54. Композиційна структура та загальні правила оформлення курсових і дипломних робіт.

Курсова робота є початковою формою науково-дослідницької роботи студентів. Підготовка і написання курсової роботи здійснюється в три етапи: підготовчий, основний, заключний. Підготовчий включає вибір теми, її осмислення і обґрунтування. Основний етап роботи передбачає ґрунтоване вивчення та опрацювання літератури, підібраною за темою дослідження, шляхом конспектування основних положень. Заключний етап роботи передбачає написання студентом вступу, висновків, оформлення списку літ-ри та додатків, редагування тексту, остаточне доопрацювання і підготовку роботи до захисту. Обсяг курсової роботи 30 -35 сторінок., без урахування додатків. Виконана курсова робота передається науковому керівникові для рецензування. Захист курсової роботи проводиться за графіком.

Магістерська дипломна робота є оригінальним теоретико- прикладним дослідженням, побудованим за певною логікою з дотриманням вимог щодо послідовності і завершеності. Загальний обсяг становить 90-100 сторінок друкованого тексту, без урахування списку використаних джерел і додатків.

Орієнтовна структура має такий вигляд:

Вступ – 3-5ст.- Актуальність теми, мета, осн. завд., об’єкт, предмет і методи дослідження, отримані результати.25-30ст.

1.Теортечний розділ. В ньому розкривають теоретичні засадим досліджуваної проблеми.

2.Аналітичний розділ. Аналіз та діагностика проблеми досл.на конкретному підприємстві

3. Обгрунтування системи заходів для вирішення досліджуваної проблеми на підприємстві малого бізнесу або корпоративного типу – 25-30 ст.

Висновки. Стисле викладення теоретичних узагальнень щодо сутності досліджуваної проблеми та результатів аналізу.

55.Термінологія та фразеологія наукової прози. Особливості наукової мови, що впливають на мовностилістичне оформлення дослідження.

Наукові терміни – це втілення сутності досліджуваного явища. Вони допомагають у короткій та стислій формі сформулювати поняття, дати визначення певних процесів, явищ, передати логіку наукового мислення. Не слід змішувати в одному тексті різну термінологію, слід пам’ятати, що кожна наука має лише їй притаманну термінологічну систему. Крім того, не слід використовувати слова-професіоналізми, що не є визначеннями наукових понять, а є умовними диференційованими поняттями, які використовуються у вузькоспеціалізованому середовищі і зрозумілі лише певному колу спеціалістів. Конкретне використання наукової термінології підвищує обґрунтованість наукового процесу і виключає багатозначність. Фразеологія наукової прози також є специфічною, адже вона зобов’язана виражати логічний зв’язок між частинами вислову. Вона має важливе значення в оформлені та поданні наукової продукції. Її функції полягають у: визначенні логічних зв’язків між частинами висловлювань(як показав аналіз…, на підставі отриманих результатів..); позначенні певних понять за допомогою поширеної форми, виконуючи, по суті, роль термінів. Особливістю наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу: наявність міркувань, що сприяють доказовості істини, аргументації. Наукова мова не передбачає використання емоційних мовних елементів, їй притаманна виваженість і відсутність експресії, унаслідок чого домінуючою формою оцінки результатів дослідження є констатація фактів. Вона характеризується наявністю великої кількості іменників абстрактного значення і віддієслівних іменників (дослідження, розгляд), відносних прикметників, які сприяють гранично точній передачі необхідних і достатніх ознак понять. Важливою ознакою наукової мови є логічність та послідовність, якість та стислість. Оскільки наукова мова характеризується чіткою послідовністю, але всі компоненти тісно пов’язані один з одним, то для тексту наукового дослідження, що потребує складної аргументації та виявлення зв’язків різних рівнів, характерними є речення з чіткими синтаксичними зв’язками: «між тим; замість того, щоби; в той час як; після того як; поряд з тим; в результаті; відповідно до і т.д.» Науковій мові притаманні і так звані стилістичні особливості. Об’єктивність викладу — основна стильова риса такої мови, що випливає зі специфіки наукового пізнання, прагне встановити наукову істину, звідси й наявність в тексті вставних конструкцій, що вказують на ступінь вірогідності. Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є джерело, на яке посилається автор, та ким висловлена та чи інша думка. У тексті ця умова реалізується, використовуючи спеціальні вставні слова та словосполучення як: «за такими даними», «на думку такого автора» та ін. Саме такі сталі конструкції допомагають сконцентрувати думку лише на самій дії, залишаючи поза увагою особистість дослідника. Таким чином, мовний стиль наукового викладу матеріалу є безособовим монологом. Широко використовують пасивні конструкції, що зумовлено необхідністю підкреслити об’єкт дії. Так, наприклад: «у даній статті розглянуто..., виокремлено такі функції..., з’ясовано необхідні умови тощо.)