32. Порядок складання виписок, конспектів, анотацій, інформаційних карток, використання ксерокопій.

Виписка – коротко записаний зміст окремих фрагментів (розділів, глав, параграфів, сторінок чи абзаців) прочитаного. Цінність виписок дуже вагома. Вони можуть замінити суцільне конспектування прочитаного тексту. Стислість їх дає можливість в малому обсязі накопичити значну інформацію. Вдало обрана виписка може стати основою для подальшої мислительної, творчої діяльності науковця.

Анотація – стислий виклад змісту першоджерела. Анотацію складають на даний прочитаний документ в цілому. Анотації зручно накопичувати на окремих картках з різних питань, пов’язаних з досліджуваною проблемою. Анотації дають можливість швидко відновити в пам’яті раніше прочитаний текст.

Конспект – це докладно записаний виклад змісту інформації. Конспект повинен бути змістовним, повним і по можливості коротким. Повнота записів означає не обсяг, а все те, що є головним у даній інформації. Головне у складанні конспекту – це уміння виділити раціональне зерно стосовно досліджуваної проблеми.

Текст конспекту повинен мати абзаци та ієрархічний поділ на пункти та підпункти. Щоб виділяти важливі положення чи думки, слід користуватись підкреслюваннями тексту різними типами ліній (прямі, хвилясті, штрихові) або лініями різних кольорів.

Існує два способи складання конспектів.

Перший з них полягає у тому, що підібрана інформація з досліджуваної проблеми опрацьовується послідовно. Спочатку складають конспект на кожну окрему частину інформації, а потім все об’єднують і утворюють один суцільний виклад дослідженої теми. Такий спосіб найбільш поширений, але він недостатньо ефективний – потрібні значні витрати часу.

Другий спосіб – вибірковий. За цим способом підібрану для опрацювання інформацію розміщують у послідовності за ознакою її повноти, важливості, новизни. Спочатку опрацьовують найновішу інформацію високого наукового рівня. Одержані відомості кладуть в основу складання плану подальшої роботи. Далі переглядають менш важливу, другорядну інформацію, доповнюючи нею вже опрацьовані матеріали. При наявності повторів другорядну інформацію пропускають. Останній спосіб скорочує час на підготовку узагальненого конспекту.

Конспект можна складати і за допомогою ксерокопій потрібних для дослідження матеріалів. Це спосіб зручний щодо заощадження часу для виконання дослідження. На сторінках ксерокопій статей, розділів з монографій тощо можна робити підкреслювання, записува-ти власні думки щодо прочитаного, а також доповнення як на полях, так і на звороті аркуша копії.

Види конспектів: Плановий конспект (план-конспект), Текстуальний конспект , Довільний конспект ,Схематичний конспект (контекст-схема) ,Тематичний конспект ,Опорний конспект , Зведений конспект , Вибірковий конспект .

Інформаційна картка являється документом в якому надається вичерпна інформація про автора, назву, місце, час видання, основну тему. 

33. Оцінка ступеня вивченості і наукової розробки досліджуваного питання. Визначення невирішених, дискусійних проблем.

Для наукових розробок цінною є новизна, актуальність і ефективність (можливість упровадження в практику), наукова доказовість.

Економічна ефективність характеризується вираженими у вартісних вимірах показниками економії живої та уречевлюваної праці в суспільному виробництві, сфері послуг, які отримано від використання результатів НДД та порівняння їх з витратами на проведення дослідження.

Науково-технічна ефективність характеризує приріст нових наукових знань, призначених для подальшого розвитку науки і техніки. Соціальна ефективність виявляється в підвищенні життєвого рівня людей, розвитку охорони здоров´я, культури, науки і освіти, поліпшенні екологічних умов тощо.

Наявність досліджуваного питання є показником наявності певної проблеми, невирішеного, дискусійного питання, яке варто дослідити для подальшої ефективної діяльності. Для того, щоб оцінити ступінь вивченості даного питання, варто встановити певні показники-характеристики, які будуть критеріями, тобто еталоном вивченості питання. Відповідно до них і можна зробити оцінку ступеня вивченості. Вона бути відображена як у вигляді усної експертної оцінки, так і у вигляді письмового оцінення (балами, ранжуванням…). За результатами оцінки можна буде робити висновок щодо ефективності вивчення досліджуваного питання.

Проблема — це форма і засіб наукового пізнання, що є єдністю двох змістовних елементів: знання про незнання і передбачення можливості наукового відкриття. Проблема є відображенням проблемної ситуації, яка об'єктивно виникає в процесі розвитку суспільства як протиріччя між знанням про потреби людей у яких-небудь результативних практичних та теоретичних діях і незнанням шляхів, засобів, знарядь їх реалізації. Проблема — це суб'єктивна форма вираження необхідності розвитку знання, яка відображає суперечність між знанням і дійсністю або протиріччя в самому пізнанні; вона є одночасно засобом і методом пошуку нових знань.

Проблеми самі по собі дають знати, рано чи пізно, оскілки вони заважають ідеальному функціонуванню будь-якої системи. Тому для їх визначення необхідно розібрати досліджуваний предмет «подетально», визначивши основні характеристики і, відповідно, відхилення, тобто проблему.

Проблеми бувають і дискусійними, тобто такими, що погляд на рішення має кілька осіб. Через висування різних варіантів розв’язання проблеми і виникає «дискусійна проблема». Не завжди існує єдине правильне вирішення проблеми, тому варто брати до уваги різні погляди, співставляти їх та обирати найкраще, оптимальне рішення проблеми.