Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MND_shpory_VSE_33__33__33 (1).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
446.98 Кб
Скачать

25.Інтегральний дослідницький інтелект: типи творчих особистостей та принципи його формування.

Вищою формою організації колективної праці дослідників є інтегральний інтелект – якісно нове поєднання здібностей і інтелектуального потенціалу працівників, їх ефективне поєднання і застосування.

Головними пріоритетами при створенні її мають бути: цілі дослідження, особливості вирішуваних проблем, знання дослідників, мотиваційні механізми і способи поєднання особистості.

Інтеграція особистостей:

- піонер (проблемник)(першим бере на себе формування проблеми, володіє значними знанями),

- генератор ідей (концептолог),

- скептик (критикує),

- інформатор,

- психолог (вирішує і попереджує виникнення конфліктних ситуацій),

- перекладач (перекладає результати дослідження зрозумілою мовою),

- енциклопедист (знаходить аналогію наявної проблеми в різних галузях знань),

- ентузіаст (заряджає оптимізмом) ,

- прогнозист (передбачає можливі наслідки в майбутньому),

- естет (дизайнер, гарний сак),

- незалежний (працює один),

- розробник (систематизатор – систематизує, згруповує інформацію),

- реалі затор (доносить результати досліджень широкому загалу).

Принципи формування інтегрального інтелекту: - неоднорідності (гетерогенності), - сполучення формальної і неформальної організації діяльності; - імітації, - безперервності (перманентності), - діяльної поєднуваності(принцип спрацьовування).

Засади спільної дослідної діяльності і І.І.: - наукова рівність дослідників, - консультативність, - творча активність, - організація раціонального використання ресурсів, - конструктивна критичність діяльності, - поєднання локального та загального обговорення, - уявне експериментування, - створення системи мінімального контролю, - забезпечення психологічного комфорту діяльності

26. Організаційно-технологічні принципи ефективної побудови дослідницької діяльності.

Основними принципами організації наукової діяльності є на­ступність, колективність, динамічність, мобільність, самооргані­зація, творчий підхід, самообмеження.

Наступність — це взаємозв’язок живої і матеріалізованої праці у раніше виконаних наукових дослідженнях. Кожне нове наукове дослідження не починається «з нуля», воно спирається на досягнення (спадщину) попередників.

Колективний характер наукової діяльності зумовлений по­глибленням спеціалізації науковців, складністю і масштабами до­сліджень, розвитком матеріально-технічної бази науки. Хоча без­посередній процес творчості індивідуалізований.

Динамічність організаційних форм у наукових дослідженнях виявляється виходячи з необхідності запровадження змін розпо­ділу і кооперації праці (розподіл роботи на етапи та розміщення виконавців за цими станами, організація робочого місця), які до­помагають успішно завершити дослідження у визначені терміни.

Мобільність професійної підготовки наукових кадрів означає готовність адаптувати свою діяльність залежно від особливостей дослідження, спеціалізації, ступеня участі в науковій праці.

Самоорганізація є одним з головних принципів наукової діяль­ності, яка піддається регламентації в певних межах. Елементами самоорганізації є:

  • організація робочого місця із забезпеченням оптимальних умов для високопродуктивної праці;

  • додержання дисципліни праці;

  • послідовність у накопиченні знань протягом творчого життя;

  • формування рис характеру — зосередженості, уважності, аналітичності мислення;

  • дотримання трудового режиму і графіка роботи, дисципліни мислення;

  • зосередження на головних напрямах дослідження, дотри­мання логічного розвитку ідеї.

Самообмеження — як принцип виявляється в тому, що у будь-якому дослідженні слід обмежувати себе за широтою охоп­лення теми та за глибиною її розроблення. Цей принцип передбачає розвиток і виховання самокритичності, скромності, вміння тактовно відстоювати свої переконання та бути терплячим із опонентом.

Творчий підхід передбачає вивчення і узагальнення досяг­нень з теми досліджень, критичне осмислення їх, формування нових концепцій. Такий підхід спрямовується на створення нових знань, зокрема на пізнання об’єктивних законів і тенденцій роз­витку явищ для вирішення нових науково-теоретичних і науково- практичних проблем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]