19.План дослідження як інструмент реалізації програми і розв’язання проблеми. Основні принципи планування дослідження

План дослідження – це комплекс показників, визначених етапів проведення дослідження, виконання яких забезпечує виконання дослідження, визначає загальну спрямованість дослідження, порядок проведення, відображає мету дослідження, системне бачення роботи для отримання бажаного результату, складається з остаточно сформульованих або тез, деталізація етапів, встановлюються терміни виконання і визначаються відповідальні.

План – організаційний документ проведення дослідження.

Крім цього складають індивідуальні плани (кожним виконавцем). Складається також календарний план-графік.

План дослідження складається з двох частин: методологічної та організаційної.

У методологічній частині вирішуються наступні питання: вибір і обґрунтування методу отримання необхідної інформації, визначення джерела і обсягу інформації, яка буде необхідна для перевірки висунутих гіпотез, вибір способу обробки отриманої інформації.

В організаційній частині відображуються: порядок проведення експерименту, забезпечення необхідним обладнанням, схема обробки матеріалів, джерела фінансування, місце і порядок впровадження отриманих результатів у практику.

Кожне питання плану дослідження повинно бути чітко сформульоване і взаємопов’язане із рештою з дотриманням логічного взамозв’язку і черговості.

Принципи:

1.Конкретність формулювання завдань – завдання мають бути чітко сформульовані;

2.Організаційна значущість – план дослідження має відповідати структурі організації;

3.Обов'язкове визначення фактичної трудомісткості дослідження і порівняння з нормативною;

4.Інтеграція діяльності;

5.Контрольованість діяльності – має бути закладена в план – терміни, ресурси тощо;

6.Відповідальність – зазначення осіб, що мають здійснювати окремі етапи дослідження;

7.Реальність – врахування трудомісткості реалізації завдання.

20. Види планів дослідження: індивідуальний, робочий, план-проспект.

Індивідуальний план дослідження складається в довільній формі, але при цьому слід ураховувати, що в ньому має бути представлена проблема дослідження, чітко сформульована тема дослідження (експерименту), визначені цілі та завдання дослідження, описаний зміст діяльності всіх учасників дослідження (експерименту) відповідно до програми експерименту, указані форми та методи роботи педагога в експериментальному режимі. Також в індивідуальному плані дослідження слід указати, які форми підбиття підсумків дослідження були обрані.

Робочий план складається після того, як дослідник добре ознайомився з темою, її теоретичною розробкою, вивчив практику, висунув та обґрунтував робочу гіпотезу, перевірка та розвиток якої і складе основний зміст наступної роботи. В робочому плані вказується не лише те, що треба зробити, але і яким шляхом: деталізується виконання роботи на основі розчленування її на етапи, визначаються періоди їх завершення та конкретні виконавці. В процесі роботи план необхідно своєчасно уточнювати.

Остаточний план, як правило, має форму плану-проспекту. Він дає певну уяву про основні положення майбутнього дослідження, принципах розкриття теми, співвідношення обсягів окремих частин тощо. Остаточний план - це практично назви розділів і параграфів разом з їх реферативним викладом. Остаточний план найменше наближений до етапу вибору теми і найбільше пов'язаний з етапом формулювання мети та завдань дослідження. Зберігаючи визначений науковий напрям, дослідник може розвивати ідеї та думки, що виходять за рамки, окреслені планом-проспектом.