7.Визначення цільових груп громадськості. Пріоритетні групи громадськості

У системі паблик рілейшнз визначення груп громадськості для спрямованого впливу, як правило, виконують ПР-практики. Для них групи громадськості мають абстрактні назви, якими з прагматичних міркувань зручніше користуватися при плануванні програм (звідси не дивно, чому в теорії та практиці зв'язків із громадськістю існує така величезна гама основ, на яких будується типологія громадськості). Ад­же відповідальним за планування потрібно певним чином ідентифіку­вати (дати назву) ті або інші групи громадськості, щоб гіотім визначи­ти цілі, стратегію та тактику реалізації ПР-програми. Але хоча надані так групам громадськості назви здебільшого абстрактні, проте вони, як правило, мають дійсних відповідників у соціальній реальності.

Найбільш загальною, проте й найменш корисною абстракцією, з точки зору потреб ПР-практики, є поняття «загальна громадськість». Якби у практиків паблик рілейшнз були у розпорядженні необмежені матеріальні ресурси, вони, напевне, взагалі б відмовилися від такої абстракції і мали справу виключно з конкретними індивідами. Але це малоймовірна ситуація. Тому, відмовляючись від надто загальних абс­тракцій, вони прагнуть мати справу з визначенням конкретних груп громадськості, хоча й тут не можуть подолати звички до певної міри абстрагування, яка виробилася в лексиці практиків-піарменів.

Поширені в практиці паблик рілейшнз демографічні підходи до визначення груп громадськості не завжди виявляються корисними для розробки стратегічних ПР-програм. Адже простий перелік за­гальних категорій потенційних ключових груп громадськості не міс­тить вичерпної інформації для тих, хто розробляє й реалізує ці прог­рами. Такий перелік мало що говорить їм про те, як саме люди кож­ної із загальних категорій впливають на проблемну ситуацію та орга­нізацію або як вони підпадають під вплив останніх.

Наприклад, такі ключові категорії громадськості, як наймані праців­ники, акціонери, випускники вузів, споживачі, громада, урядові орга­нізації тощо, можуть містити в собі те, що Джеймс Груніг називає «не-громадськістю, латентною громадськістю, обізнаною громадськістю та активною громадськістю» [66, Р.127]. Що ж має на увазі Д. Груніг?

Негромадськість - це люди, які не стикаються з проблемною ситу­ацією, не втягнуті в неї або на яких не впливають організація чи інші люди. Рівень їх «включеності» настільки незначний, що вони не справляють будь-якого впливу на організацію, і організація у свою чергу не справляє помітного впливу на них.

Латентна громадськість включає об'єктивно причетних до проб­лемної ситуації людей, які ще просто не усвідомлюють своєї причет­ності до інших людей або організації з приводу даного питання або проблемної ситуації.

Обізнана громадськість - люди, які усвідомили, що на них певним чином впливає проблемна ситуація, або вони всі втягнуті в неї, але ще не обмінювалися думками (не спілкувалися) між собою з цього приводу.

Активна громадськість - люди, які усвідомили проблемну ситуа­цію і розпочали спілкуватися та організовуватися з метою приборкан­ня цієї ситуації.

отже, найбільш корисними для програми паблик рілейшнз є ті визначення груп громадськості, які ґрунтуються на розумінні того, якою мірою люди втягнуті в проблемну ситуацію і як вона впливає на них, хто вони, де мешкають, до яких організацій належать, як вони чинять у даній ситуації тощо. Такі визначення виводяться з конкрет­ної ситуації, заради якої й планується ПР-втручання.