2.1 Сучасна система управління промисловим маркетингом

Маркетинг являє собою систему організації планування і управління усіма сторонами ділової активності одиниць, що господарюють, починаючи з розробки ідеї створення продукції і закінчуючи актом споживання товарів і зародження відповідної реакції споживача на товар.

Промислове підприємство, яке орієнтує свою діяльність на маркетинг повинне вирішувати низку специфічних задач:

1. постійне розширення і збільшення асортименту пропонованої продукції з метою задоволення всіх бажань споживача і відповідності всім його очікуванням;

2. організувати постійно функціонуючий канал співробітництва з споживачем;

3. збільшення гнучкості виробництва (у тому числі за рахунок проведення диверсифікації виробництва та ринку збуту);

4. постійно проводити роботу з підвищення рівня якості і конкурентоспроможності виробленої продукції;

5. забезпечувати функціонування системи управління конкурентоспроможністю підприємства взагалі;

6. підвищувати ефективність виробництва, постійно удосконалювати техніку і технологію;

7. підприємство повинне забезпечити ефективну діяльність у сфері реалізації продукції шляхом активізації рекламної діяльності, шляхом підвищення привабливості товару, шляхом використання елементів економічного впливу на виробника;

При цьому маркетингова діяльність повинна забезпечити:

1. Надійну, своєчасну і правдиву інформацію про ринки збуту, про вимоги споживачів, про можливості конкурентів, про стан факторів зовнішнього середовища.

2. Виробництво такого товару (набору товарів), що став би задовольняти потребу в цільових ринках у більшому ступені, ніж товар конкурента.

3. Забезпечити максимальний контроль сфери реалізації з метою підвищення рентабельності й ефективності виробничо-збутової діяльності фірми.

Таким чином, маркетинг являє собою систему внутрішньофірмового керування, спрямованого на вивчення, облік та управління попитом на товар з метою обґрунтування вибору напрямку діяльності фірми по виробництву конкурентоспроможної продукції і визначення місця фірми на ринку для постійного підвищення ефективності функціонування підприємства в умовах змінності споживчих прихильностей, смаків та потреб та посилюючій конкурентної боротьби, отже для підвищування власних прибутків та доходів, а також рівня своєї престижності.

Маркетинг як науковий напрям має наступні основні принципи:

1. Обґрунтований вибір цілей і стратегій функціонування підприємства.

2. Ув'язування цілей і стратегій підприємства з його можливостями і ресурсами.

3. Оптимальне сполучення в управлінні фірмою централізації і децентралізації, а також пошук інструментів для підвищення ефективності виробництва.

До функцій маркетингу відносять:

1. Обов'язковий аналіз і облік ринкового попиту і потреб споживача.

2. Ретельний підхід до визначення оптимального асортименту продукції і структури виробництва.

3. Ухвалення відособленого рішення, ефективність якого безпосередньо впливає на результати виробничо-комерційної діяльності підприємства.

4. Розробка ефективної збутової політики.

5. Розробка ефективних мереж товарообігу і найбільш вигідних каналів збуту.

6. Організація ефективної системи сервісу і стимулювання збуту.

Однак маркетинг є частиною управлінської системи на підприємстві й у більшому ступені являє собою ринкову діяльність, тому ринок є головним об’єктом дослідження та уваги.

Ринок – це сукупність потенційних та існуючих споживачів і характеризується наступними показниками:

1. Місткість ринку – показник принципово можливого обсягу споживання товарів на конкретному ринку збуту.

Е=V+І-Е  З (2.1)

де V – обсяг виробництва продукції усередині країни;

І – обсяг імпорту;

Е – обсяг експорту;

З – залишки (недолік) продукції на ринку за попередній період.

При аналізі ємності ринків товарів широкого вжитку дослідженню піддається національний доход, рівень середньої заробітної плати, структура доходів і споживчих витрат потенційних споживачів, структура і характеристика вимог, потреб і звичок споживачів і т.д.

При аналізі ємності ринку товарів промислового призначення, дослідженню піддається рівень науки і техніки в даній галузі промисловості, політика інвесторів у даній галузі, стан інноваційної діяльності, темпи НТП і т.д.

Знаючи величину ємності ринку, динаміку зміни і розвитку ринку можна здійснювати прогноз перспектив розвитку ринку, а отже перспективи розвитку підприємства, яке виходить на даний ринок.

2. Частка ринку – показує, яка частина ринку (обсяг реалізації, споживання) належить даній фірмі.

(2.2)

де V_A – обсяг товарів фірми;

Е – ємність ринку.

, (2.3)

де n – кількість фірм-конкурентів на ринку;

bi – престижність i-го конкурента на ринку збуту;

bа – престижність фірми, що виробляє товар А;

m – співвідношення попиту та пропозиції;

Ka – рівень конкурентоспроможності продукції А.

3. Ніша ринку – та частина ринку, яка в даний момент не заповнена жодним з конкурентів і потреби споживачів цієї частини ринку не задоволені або задоволені частково на пропоновані на ринку товари.

4. Попит – купівельна потреба, підкріплена купівельної платоспроможністю.

Для проведення аналізу ринку збуту необхідно зробити побудову його моделі шляхом експрес-дослідження ринку. У процесі прийняття підприємством рішення про організацію фірми і здійснення виробничо-збутової діяльності необхідно, насамперед, обмежити зону господарювання (економічного простору), в якому зазначається ринок збуту цільового призначення і вказати ту групу споживачів, на яку буде розрахований зроблений товар (необхідно просегментувати ринок збуту).