6.2 Метод ціноутворення порівняння питомих показників та

його використання для промислової продукції

Метод порівняння питомих показників зводиться до встановлення зв’язку між одним з найважливіших (головним) параметрів товару та ціною. Він використовується у тому разі, коли є можливість визначити в товарі головний параметр, і коли у розпорядженні є велика статистична база даних, яка має інформацію про аналогічну продукцію фірм-конкурентів. Для встановлення ціни таким методом необхідно побудувати параметричний ряд товарів, які підлягають оцінці і виділити основні технічні параметри. У цьому випадку передбачається здійснення залежності між ціною товару і величиною головного технічного параметра.

, (6.3)

де P1...Pn – ціна товару даного параметричного ряду;

N1...Nn – величина головного технічного параметра товару даного параметричного ряду;

Pп – питома ціна головного параметра.

Для продукції промислового призначення передбачається здійснення зв'язку між ціною устаткування і його продуктивністю:

, (6.4)

де n – показник ступеня, який характеризує залежність ціни від потужності і продуктивності устаткування.

При використанні цього методу для машинобудівної продукції для підвищення ефекту розрахунку найкраще використання експлуатаційної продуктивності. Сучасний рівень розвитку науки і техники вимагає в сфері важкого машинобудування забезпечення надійності випускового устаткування на який покладається місія одного з найбільш важливих показників, що характеризують не тільки технічний рівень і якість, але й ефективність використання досліджуваної машини.

У даний час існує два основних принципи класифікації продуктивності: по-перше, у залежності від джерел її визначення, і, по-друге, за сферою використання. Перша група підрозділяється, у свою чергу, на розрахункову продуктивність, під якою розуміють отриману за допомогою розрахунків, а також на фактичну, отриману зі звітних даних.

У залежності від сфери використання конкретної продуктивності, а саме при визначенні основних технічних характеристик і параметрів машини, тобто під час розроблення, або формування і складання технічних вимог до її проектування, або під час експлуатації машини, розрізняють три основні види продуктивності:

1) конструктивна;

2) технічна;

3) експлуатаційна.

При розрахунку конструктивної продуктивності враховують, головним чином, конструктивні властивості машин: параметри робочих органів, потужність двигуна, швидкості руху робочих органів самої машини (при цьому слід застережити, що і конструктивні властивості машини враховуються також не цілком - не враховується зручність конструкції машини для технічного її обслуговування, не враховується вплив шуму та вібрації в кабіні на стомлюваність робітника, який її обслуговує, і т.д.). Умови роботи користувача припускаються постійними, закладеними в розрахунках при її конструюванні. Припускається, що машиніст, керуючий машиною, має високу кваліфікацію, не враховуються необхідні технологічні й організаційні перерви в роботі устаткування. Для багатьох машин така продуктивність носить умовний характер, тому що робота машини ведеться в холосту (наприклад, для кранового устаткування не ураховується час ручних операцій для причеплення і відчеплення вантажу від гаків). Таким чином, конструктивна продуктивність характеризує, в основному, конструктивні можливості машини і використовується для попереднього порівняння варіантів машин при їхньому проектуванні.

При розрахунку технічної продуктивності устаткування крім конструктивних її властивостей ураховуються умови провадження робіт і технологічні перерви, а не беруться до уваги лише організаційні перерви.

Технічна продуктивність визначається для конкретних виробничих умов. Вона є основною для порівняння машин між собою, для визначення ступеня її використання, а також показником технічної характеристики майбутньої машини при розробленні вимог на її проектування. Величина технічної продуктивності не є показником, що залежить від надійності машини, і визначається стосовно до кожної одиниці устаткування у відповідності до специфіки її роботи.

Технічна продуктивність використовується для розрахунку експлуатаційної продуктивності машини. На відміну від технічної цей вид продуктивності визначається з урахуванням надійності машин, а також технологічних, організаційних перерв у їхній роботі, у тому числі простоїв устаткування при заправленні його паливом; необхідних перерв у роботі при пересуванні його, у разі потреби, по виробничому просторі (наприклад, для вантажопідйомного устаткування таким є будівельний майданчик) і т.д.; зміни робочого устаткування з урахуванням часу відпочинку робітника, який обслуговує розглянуту машину. А також інших перерв у процесі функціонування в межах визначеного календарного відрізка часу, передбачених проектом провадження робіт чи відповідними нормами, правилами, інструкціями і технічними умовами. Експлуатаційна продуктивність характеризує здатність техніки виконувати свої функції, але не у визначених (еталонних) умовах, а у фактичних умовах експлуатації.

Таким чином, можна зробити висновок, що експлуатаційна продуктивність є комплексним показником функціонування устаткування [107]:

, (6.5)

де Qекс_. - експлуатаційна продуктивність;

QТ - технічна продуктивність;

NТ - коефіцієнт використання календарного часу.

Величина коефіцієнта використання календарного часу (NТ) залежить від тривалості планових ремонтів, технічного обслуговування; характеру, частоти виникнення відмовлень устаткування й оперативності їхнього усунення; наявності допоміжних операцій у зміні; транспортної системи; числа пересувок транспортних комунікацій, холостих переходів і т.д. [134]. (Більш подробно цей показник розглядається у курсі управління конкурентоспроможністю продукції промислового призначення).