12. Розкрити особливості сприймання руху.

Сприймання руху. Фізичною причиною є зміна положення предмета, що рухається у відношенні до інших предметів. Зоровий і кінестетичний аналізатори відображають напрямок і швидкість руху предмета. В основі знаходиться умовний рефлекс на зміну рухів м’язів ока на продовження або скорочення зорових осей з різною швидкістю а також рефлекс на напрямок та швидкість переміщення на сітківці очей. У сприйманні руху бере участь слуховий аналізатор. Погляд на нерухомі об’єкти може породжувати ілюзії руху, які мають вигляд індукованого руху, стробоскопічного і авто кінетичного. Індукований виникає під час сприймання непорушн. об’єкта на фоні предмета, що рухається. Страбоскопічний виникає при швидкості зміні нерухомих картин. Автокінетичний має місце при фіксованому погляді на точку, що світиться в темряві(зірки на небі).

приймання руху - це відображення зміни положення, яке об\'єкти займають у просторі. Воно дає можливість людям і тваринам орієнтуватися у відносних змінах взаємо розташування та взаємовідношення предметів навколишньої дійсності.  Знання про переміщення предметів людина отримує, безпосередньо сприймаючи рух. Встановити, в який бік прямує дитина, з якою швидкістю пройшов потяг, можна на підставі досвіду просторової орієнтації. Сприймання руху також здійснюється на базі умовисновків. Наприклад, про незначні зміни у швидкості автомобіля судять, спостерігаючи за змінами в показниках спідометра. Існують пози бігу, стрибків, ходьби, повзання, за допомогою яких, з огляду на досвід, доходять висновків про здійснюваний рух. Ілюзія руху може виникнути за відсутності реального руху предмета, при фіксованому погляді. Якщо через незначні проміжки часу показувати низку зображень, які відтворюють етапи рухів предмета, то складається враження руху. Це явище дістало назву стрибкоскопічного ефекту. На його основі здійснюється сприймання руху при перегляді кінофільму. Дослідження В.П.Зінченка показали, що знання про рух предметів виникають як при фіксованому погляді, так і при стеженні поглядом за рухомим предметом. Сприймання руху здійснюється зоровим, слуховим і кінестезичним аналізаторами. Сприйманню руху допомагає осмислення змін у навколишньому середовищі на основі індивідуального досвіду і знань особистості.

13. Розкрити психологічну сутність пам’яті, проаналізувати теорії пам’яті.

Память- пізнавальний психічний процес запамят.,збереж., відтвор. та забув. Індивідом свого досвіду.Це мнемічні процеси. Продуктом памяті є мнемічний образ.Теорії памяті: Асоціативна(Ебінгауз). Основним принципом запам’ятовування є принцип асоціації (зв'язок між предметами). Закономірності утвор. асоціацій: за схожістю, за суміжністю, за контрастом. Продуктивність запам’ятовування визначається ступенем віддаленості асоціацій. Чим менша віддаленість тим краще запам’ятовується. Гештальт теорія: (Кофка, Коллєр, Вертгеймер)пам'ять визначається будовою предмета, що запам’ятовується.Погано структурований матеріал погано запам’ятовується. Біхевіаристична теорія (Уотсон)звертає увагу на роль вправ для закріплення рухових навичок під час научіння. Вивчалися фактори, які впливали на закріплення навичок:інтервали між вправами,обсяг матеріалу, ступінь научіння, вік та індивідуальні можливості між людьми. Когнітивна теорія(Норман,Коффка)розглядає пам'ять, як сукупність блоків і процесів переробки інформ. Один з таких блоків забезпеч. Виокремлення і розпізнав. Характерних рис інформ.; утримання інформ. впродовж часу; представлення її у певній формі. Діяльнісна теорія(Виготсякий, Зінченко,Леонтьєв) закономірн. Памяті визнач. Не тільки зв’язком між елементами матеріалу його процесами і обробки, тим що робе індивід цим матеріалом і яке місце він посідає в структурі його діяльності. Пам'ять розглядається як ланка активн. Зв’язку зі світом,а форми цього зв’язку-мнемічна дія, а результат- мнемічний образ. Пам'ять може входити у будь-яку д-сть або виступати самостійно.