38. Проаналізувати властивості уваги, розкрити методи їх дослідження.

Стійкість уваги –це властивість, що забезпечує тривалість збереження інтенсивності уваги. Ця властивість характеризується часом протягом якого діяльність людини зберігає свою цілеспрямованість. Переключення це довільна зміна людиною спрямованості її діяльності Показниками переключення уваги є час, який витрачається на перехід від однієї д-ті до іншої; продуктивність, якість роботи, відсутність помилок. переключення буває повним і неповним.Успішність переключення знижується 1) при переході від легкої до складної роботи. 2) якщо попередня діяльність не до кінця виконана 3) якщо попередня д-ть мала велике значення. Розподіл уваги-властивість, що характеризує можливість одночасно успішно виконувати декілька видів діяльності. Обсяг уваги-це кількість одночасно сприйнятих об’єктів уваги.Концентрація-це ступінь заглибленості в діяльність, яку людина виконує в даний момент. Зміна концентрації уваги називається коливанням уваги. Властивості уваги виявляються в різний спосіб. Найдоступніший метод дослідження уваги — це спостереження за діяльністю особистості. Воно дає змогу спостерігати інтенсивність і тривалість зосередження, відволікання. Кількість і тривалість відволікань протягом певного часу (наприклад, уроку) є показником інтенсивності зосередження. Для дослідження обсягу і розподілу уваги широко використовують тахістоскоп - прилад, за допомогою якого можна експонувати матеріал протягом нетривалого часу. Кількість сприйнятого матеріалу — одноманітного або різного за змістом та формою, наданого одночасно, - показник обсягу або розподілу уваги. Використання тесту Бурдона (метод коректурної проби), який полягає у викреслюванні певних літер серед неорганізованого тексту або певних фігур серед багатьох фігур, дає можливість дослідити і зосередженість, і розподіл, і переключення уваги.

39. Розкрити психологічну сутність емоцій і почуттів.

Події життя стають для людини джерелом її переживань. Зрештою виникає внутрішнє ставлення людини до того, що відбувається в її житті, до того, що вона пізнає, як діє. Почуття - стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів. Почуття формуються у процесі суспільного розвитку людини і змінюються залежно від конкретних соціальних умов. Емоції (від лат. emoveo - хвилюю, збуджую) – різноманітні переживання людини, в яких виявляється її ставлення до того, що діється навколо неї, до інших людей і до самої себе. Супроводжуючи практично будь-які вияви активності суб\'єкта, емоції є одним із головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення актуальних потреб. Позитивна емоція виникає тоді, коли події оцінюються як позитивні; негативна - коли вони оцінюються як негативні. Позитивна емоція спонукає до дій, що підтримують позитивні події, негативна - до дій, спрямованих на усунення контакту з негативною подією. У житті людини значення позитивних і негативних емоцій однаково важливе. І ті, й інші пов\'язані з усвідомленням своїх потреб і з їхнім задоволенням. Те, що створює насолоду, часто змушує нас прагнути цього об\'єкта і намагатися виконати діяльність так, щоб здобути задоволення. Те, що пов\'язане з неприємними переживаннями, також змушує певним чином організувати свою поведінку, боротися проти того, що викликає незадоволення. Залежно від того, який взаємозв\'язок тієї чи іншої емоції зі станом готовності організму людини до дії, розрізняють так звані активні і пасивні почуття, або \"стенічні\" і \"астенічні\" (\"стенос\" від гр. - сила). Одні емоції можуть надавати сили, активізувати діяльність людини, наприклад, радість, упевненість, гнів; інші, навпаки, викликають пасивний стан, наприклад, смуток, невпевненість, сум тощо.