Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція Гносеологія.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
115.2 Кб
Скачать

Поняття "гносеологія". Поняття пізнання та його рівні.

Таємниця пізнання завжди хвилювала розум людини. Як людина пізнає навколишній світ? Чи здатна вона проникнути в сутність речей? Чи існують межі пізнавальних здібностей людини і які вони? Ці і інші важливі світоглядні питання є предметом гносеології.

Гносеологія (від грецького, gnosis - знання, пізнання) - роз­діл філософії, у якому вивчаються проблеми природи пізнан­ня і його можливостей, відношення знання до реальності, досліджуються загальні передумови пізнання, виявляються умови його вірогідності, істинності.

Гносеологія теорія пізнання. Гносеологічний - пізнавальний.

Наукова філософія вважає, що світ можна пізнати таким, яким він є, що в реальній дійсності немає нічого такого, чого не міг би рано чи пізно збагнути розум людини. Напрям у філософії, що заперечує або піддає сумніву можливість пізнання природи, суспільства, називається агностицизмом (грец. а — не, gnosis — знання). Таке твердження агностиків обґрунтовується головним чином посиланням на наявну різницю між тим, яким наш світ здається і яким він є насправді.

Пізнання – це процес здобування, нагромадження і систематизації знань про природу, суспільство, людину.

Пізнання це соціально опосередкований процес відображення суб’єктом об’єкта.

Суб'єкт пізнання (Сб) - той, хто відображає (істота наділена свідомістю): людина, соціа­льна група, людство.

Об'єкт пізнання {Об) - те, що відображається (фрагменти об'єктивної реальності, які потрапили в коло практичної і пізнавальної діяльності людини): світ, людина, суспільство, мислення.

Між суб’єктом і об’єктом, існує діалектичний зв'язок, взаємозумовленість: «Немає об’єкта без суб’єкта, немає суб’єкта без об’єкта».

Пізнання відображає дійсність у формі образів.

Образ — є форма і продукт суб'єктивного, ідеального відображення об'єктивної реальності у свідомості людини. Образи за своїм змістом відповідають предметам, явищам, які вони відображають.

У процесі пізнання виділяють два рівні:

  • Чуттєве пізнання (відчуття, сприйняття, уявлення), які дають конкретно-наочне знання про зовнішній бік речей

  • Раціональне пізнання (поняття, судження, умовиводи), що полягає в абстрагуванні, узагальненні чуттєво даного матеріалу і оперуванні абстракціями.

Будь-яке пізнання починається з чуттєвого пізнання (живого споглядання). Органи чуття - це канали, вікна нашої свідомості у відкри­тий зовнішній мир. Живе споглядання здійснюється у трьох формах, це: від­чуття, сприйняття та уявлення.

Відчуття - це відображення у свідомості людини окремих властивостей, якостей, предметів об'єктивного світу, що безпосередньо впливають на органи чуття.

Якісну розмаїтість відчуттів називають їхньою модальніс­тю. По модальності відчуття діляться на: дотикові, зорові, слухові, вібраційні, температурні, нюхові, смакові, больові; відчуття рівноваги (вестибулярні), рухові (кінестетичні), відчуття процесів, що відбуваються у внутрішньому середовищі органі­зму - органічні відчуття і інші. З різноманітних відчуттів у суб'єкта складається цілісний конкретно-чуттєвий образ об'єкта - сприйняття.

Сприйняття – цілісний образ предмета, безпосередньо даний у живому спогляданні в сукупності всіх його сторін, синтез окремих відчуттів.

Уявлення – узагальнений чуттєво-наочний образ предмета, який справляв вплив на органи чуття в минулому, але вже не сприймається зараз. Фізіологічною умовою уявлень є збереження в пам'яті слідів минулих впливів і їхня актуалізація (пригаду­вання) у цей момент. Образи пам’яті (Лаврська дзвіниця), образи уяви (мавка, лісовик).

Результатом чуттєвого пізнання світу є суб’єктивний образ об’єктивного світу.