9

Тема 19. Механізм правового регулювання.

1. Поняття та ознаки механізму правового регулювання.

2. Стадії механізму правового регулювання.

3. Ефективність механізму правового регулювання.

1. Правове регулювання і правовий вплив.

Проблема правового регулювання, впливу права на суспільні відносини набула актуальності у вітчизняній науці у 60-х роках ХХ століття.

Вперше механізм впливу права на суспільні відносини дослідив М.Г. Александров у праці „Право і законність в період розгорнутого будівництва комунізму” (1961) [63], визначивши взаємозв’язок права і суспільних відносин, специфічні форми та нормативний характер впливу права на суспільні відносини.

Наступним етапом дослідження механізму правового регулювання стала праця С.С. Алексєєва „Механізм правового регулювання в соціалістичній державі” (1966) [64].

В.М. Горшенєв у монографії „Способи та організаційні форми правового регулювання в соціалістичному суспільстві” (1972) визначив природу та розкрив зміст правового регулювання, а також його організаційних форм [65].

У праці „Право та особистість” (1978) М.П. Орзіх звернувся до проблеми механізму правового впливу на особистість, змісту такого механізму, форм та методів правового впливу на особистість [62].

Регулююча дія права на суспільні відносини полягає у тому, що воно в своїх нормах конструює модель обов'язко­вої або дозволеної поведінки різних суб'єктів цих відно­син. Це знаходить свій вираз у наданні одним суб'єктам суспільних відносин певних прав і в накладанні на інших певних обов'язків, пов'язуючи їх тими самими взаємними правами і обов'язками. При цьому можливості права в ре­гулюванні суспільних відносин не безмежні. Правове регу­лювання зумовлено деякими об'єктивними та суб'єктивни­ми чинниками, до яких можна віднести:

• рівень економічного розвитку суспільства;

• його соціальну структуру;

• рівень зрілості, стійкості суспільних відносин;

• рівень правової культури громадян і посадових осіб;

• рівень визначеності предмета, способів І типів правового регулювання.

Слід мати на увазі, що в реальному житті право чинить на суспільні відносини дію не лише суто юридичного ха­рактеру, а й загальносоціального плану - виховного, інфор­маційного та іншого. У зв'язку з цим розрізняють два види дії права на суспільні відносини: правовий вплив і правове регулювання.

Правовий вплив ~ це дія права на суспільні відносини, свідомість і поведінку людей з допомогою неправових (пси­хологічних, ідеологічних та інших) засобів. Інакше кажучи, при правовому впливі відповідність поведінки суб'єктів при­писам правових норм досягається без використання спеціаль­них правових засобів, наприклад процедури застосування норм права, тієї чи іншої форми втручання державних органів тощо. Засобом, що забезпечує належну правомірну поведін­ку суб'єкта, тут виступають якісь інші фактори.

Прикладом правового впливу може слугувати ситуація, за якої суб'єкт хоче вкрасти чиюсь річ, але не робить цього зі страху перед можливим покаранням. У цьому разі його втримали від вчинення злочину, а тим самим і забезпечили реалізацію відповідних право­вих заборон, що містяться у Кримінальному кодексі, не спеціальні юридичні механізми й засоби, а певні психологічні фактори.

Правове регулювання - це дія права на суспільні відносини з допомогою використання певних юридичних засобів. В умовах формування в Україні основ правової держави роль і значення правового регулювання суспільних відносин набувають особли­вої актуальності. Адже головною ознакою моделі держави, що характеризується як правова, виступає саме ознака високої пра­вової врегульованості суспільних відносин.

Правовий вплив і правове регулювання різняться, по-перше, за предметом своєї спрямованості. Предмет правового впливу є значно ширшим, ніж предмет правового регулювання. Це, зокре­ма, є коло економічних, політичних, соціальних та інших відно­син, що безпосередньо правом не врегульовані, але на які воно впливає. По-друге, вони відрізняються своїм механізмом дії. Якщо правове регулювання здійснюється з допомогою виключно юри­дичних засобів, то правовий вплив - за допомогою і неюридичних (соціальних, ідеологічних, психологічних та інших) ме­ханізмів.

Предмет правового регулювання складають не всі суспільні відносини, а ті з них, що мають певні ознаки. Це відносини:

1. що виникають між людьми та їх об'єднаннями. Не є пред­метом правового регулювання явища об'єктивної дійсності, що розвиваються за законами природи - фізичні, хімічні, біологічні процеси, стихійні явища - землетруси, повені тощо. Проте деякі з цих явищ і процесів або їх результати можуть враховуватись як юридичні факти (наприклад, умови і порядок виплати страхових сум за збитки, завдані землетрусом);

2. суб'єкти яких є свідомими й вольовими їх учасниками. Право не може регулювати дії, що не залежать від свідомої волі людини - психічно хворих людей або тих, що перебувають під гіпнозом;

3. які з точки зору держави мають принципове значення для неї, об'єднань людей, конкретних осіб. Коло таких відносин не усталене. Воно змінюється залежно від конкретних умов того чи іншого етапу розвитку суспільства;

4. 4) що об'єктивно потребують і піддаються юридичній регла­ментації. Дружба, любов тощо не можуть піддягати правовому ре­гулюванню і підпадають під дію інших соціальних норм - моралі, звичаїв.

Отже, предметом правового регулювання є найважливіші, з точки зору держави, суспільні відносини, що об'єктивно потре­бують і піддаються юридичному регулюванню, і сторони яких виступають їх свідомими та вольовими учасниками.

Слід зауважити, що з розвитком суспільства змінюється і пред­мет правового регулювання. Одні відносини відмирають і тому виходять зі сфери правового регулювання (наприклад відносини, пов'язані з існуванням спадкової монархії), інші - починають ак­тивно впливати на життя суспільства, і тому виникає потреба в їх правовому врегулюванні (взаємовідносини з навколишнім сере­довищем, використання ЕОМ і т. ін.).