- •Лекція №1. Поняття «культура» та «цивілізація»
- •Стародавній світ
- •Середні віки та Відродження
- •Просвітництво
- •Лекція №2. Культура Месопотамії
- •Тема №3 Культура Стародавнього Єгипту
- •Архітектура
- •Тема №4 Давньогрецька культура
- •Міфологія
- •Література
- •Драматургія, театр та музика
- •Архітектура
- •Образотворче мистецтво
- •Тема №5 Культура Стародавнього Риму
- •Шлюб і родина
- •Живопис та скульптура
- •Архітектура
- •Розваги та відпочинок
- •Тема №6 Візантійська культура
- •Тема №7 Культура Середньовічної Русі
- •Образотворче мистецтво
- •Декоративно-ужиткове мистецтво
- •Скульптура
- •Тема №8 Середньовічна культура Західної Європи
- •Тема №9 Європейське Відродження
- •Проторенесанс
- •Раннє Відродження
- •Високий Ренесанс
- •Тема №10 Культура Нового часу: Раціоналізм та Просвітництво
- •Образотворче мистецтво
- •Театр та література
- •Тема №11 Європейська культура хіх століття
- •Наука і техніка
- •Класицизм
- •Декаданс
- •Скульптура
- •Архітектура
Архітектура
Мистецтво було носієм життя вічного, головним засобом забезпечити безсмертя. Тому праця художників вважалася священою, вони займали високе положення, часто були жрецями. Написи прославляють їх. На відміну від майстрів Месопотамії, в історії збереглися імена древньоєгипетських майстрів. Першу піраміду побудував Імхотеп, він був і архітектором, і математиком, і лікарем. Слава про його мудрість дійшла до древніх греків, які ототожнювали його з богом врачювання Асклепієм. Разом з тим, свобода індивідуальної творчості була обмежена, художник насамперед був охоронцем священних традицій. Три тисячоліття мистецтво Єгипту зберігало єдність художнього стилю.
Стосовно монументальної архітектури, майже не збереглося споруд цивільного призначення, зате безліч - похоронних споруд і храмів. Першою похоронною спорудою, для якої камінь був основним будівельним матеріалом, була піраміда фараона Джосера, зведена під керівництвом Імхотепа. Під пірамідою була вирубана скельна гробниця неймовірно складного планування (11 паралельних коридорів з всілякими приміщеннями). Піраміда Джосера — ступінчаста, згодом же стали будувати геометрично правильні піраміди. Недалеко від сучасного Каїра, у Гізі, знаходяться найбільші з них — піраміди Хеопса, Хефрена і Мікеріна. Піраміда Хеопса досі залишається найбільшою з кам'яних споруд світу. Піраміди оточені храмами. У заупокійний комплекс Хефрена, окрім піраміди і храму, входить гігантська фігура Сфінкса (хоч існує і припущення, що Сфінкс побудований задовго до появи перших пірамід).
Цікавим фактом є те, що плити з яких збудовані піраміди настільки щільно укладенні, що між ними не можна просунути й лезо ножа, а їх кути абсолютно точно зорієнтовані на частини світу і кожен з них дорівнює прямому куту у 90º (наприклад, ні один дім збудований у сучасному світі не має таких точних кутів)!
З виникненням різних економічних і політичних труднощів піраміди, що знову зводяться поступово «меншають» в розмірах, а потім їм на зміну приходять скельні гробниці і гробниці в «Долині мертвих». Більшість з них була пограбована ще в старовині, тому в 1920—1922 рр. великою подією в єгиптології стало відкриття археологом Говардом Картером незайманої гробниці фараона Нового царства Тутанхамона.
У часи Нового царства були зведені найвідоміші храмові комплекси — храми Амона-Ра (Карнак і Луксор, недалеко від Фів). Від Луксора до Карнаку веде пряма двокілометрова дорога — алея сфінксів. Ансамбль храмів дуже складний, будувалися вони віками. Найхарактерніша деталь — безліч величезних колон (в одному із залів їх 144). Стовбур деяких можуть обхопити лише п'ять чоловік. Колони стилізовано наслідують нільским рослинам і деревам — їх капітелі виконані у вигляді закритих або розпущених квіток лотоса, листя пальми.
Ще одне справжнє чудо давньоньоєгипетської архітектури — скельний храм фараона Рамзеса II в Абу-Симбелі. При вході в храм висічені чотири фігури двадцятиметрової висоти, що зображають самого фараона і головних богів. Вже в наші часи, в ході будівництва дамби на Нілі храм в Абу — Симбелі попав в зону повного затоплення, але техніка ХХ ст. дозволила перенести величезну споруду (правда, по частинах) на безпечне місце.
Образотворче мистецтво
Як і архітектура, весь стиль древньоєгипетського образотворчого мистецтва виражає ідею постійності, вічності. Воно підкорялося найсуворішим канонам. Суворо визначені були типи статуй: фігура напружено випрямлена, ліва нога робить крок уперед, руки опущені і притиснуті до тіла, спина випрямлена, погляд спрямований вдалечінь. Протягом Давнього, Середнього і Нового царств численні статуї божеств, фараонів, жреців повторювали ці пози. Особливий канон був прийнятий для зображення фігур на площині — рельєфів, фресок, малюнків на папірусі. Голова і ноги зображалися в профіль, а верхня частина тіла - в анфас. Розміри зображень передавали систему цінностей: найбільшим зображався фараон (рівний богам), потім — члени його сім'ї, найменшими — раби. Теми композицій були різними — придворне життя, релігійні церемонії, побутові сцени. Часто зображали тварин, причому реалістично.
Портретне мистецтво Єгипту також було досить поширеним. Один з найвідоміших жіночих скульптурних образів у всьому світовому мистецтві — портрет Нефертіті (дружина фараона-реформатора Ехнатона).
Наука
Виникнувши з практичних потреб, наукові знання утаємничувалися й охоронялися жрецькою кастою. Розвиток астрономії диктувався потребою обчислювати періоди розливу Нілу. Єгипетські жерці розробили надзвичайно точний для свого часу сонячний календар, який складався з 360 днів. Коли жерці уточнили тривалість року, було вигадано міф про те, що боги подарували народу Єгипту декілька днів, які були оголошені святковими. У пізньому періоді навіть виник проект введення високосних років, але він не здійснився. Саме в Єгипті розділили добу на 24 години.
Звичай муміфікації сприяв розвитку анатомічних знань (для порівняння — в Месопотамії препарування трупів було заборонене державою). Існували лікарі різних спеціальностей — окулісти, дантисти, хірурги. При храмах діяли закриті навчальні заклади — «будинки життя».
Зачіски та косметика
Характерною рисою усіх давньоєгипетських зачісок була строгість і чіткість ліній, за що вони отримали назву «геометричних». Більшість єгиптян мали коротко підстрижене волосся. Багато чоловіків, особливо жерці, повністю збривали волосся. Усе вільне населення Єгипту носило перуки. Їх форма, розміри і матеріал вказували на соціальне становище власників. Перуки виготовлялися з натурального волосся, вовни, рослинних волокон і навіть мотузок. Їх фарбували в темні тони, (найбільш модними вважалися темно-коричневий і чорний кольори). Було відомо безліч фасонів. Найчастіше волосся було до плечей, але в урочистих випадках надягали перуки із довгим волоссям.
Всі чоловіки голили бороду. Право носити бороду мав тільки фараон (на знак свого володіння землею), але його борода була штучною. Її, як і перуку, робили з вовни або з зрізаних волосся, перевитих золотими нитками і підв'язували до підборіддя шнурком. Цій бороді могли надавати різні форми, але найпоширенішою була загнута на кінці косичка, схожа на котячий хвіст.
Жіночі зачіски в усі часи були значно довші чоловічих. Давньоєгипетські аристократки, як і їхні чоловіки, нерідко голили голову і надягали перуки. Найтиповішими зачісками на перуках були такі: перша - все волосся поділялися поздовжнім проділом, щільно лягаючи з обох боків, і рівно підстригалося на кінцях; верх перуки був плоским; друга - мала форму кулі. З часом набули поширення довгі завиті перуки, три пасма якого спускалися на груди і спину. Зачіски робили і з власного волосся. Широко застосовувалася завивка, яка робилася за допомогою холодного укладання (для цього пасма волосся намотували на дерев'яні палички і обмазували мулом, а коли він висихав, його струшували, а волосся розчісували). Часто волосся завивали дрібними хвилями - така завивка виходила після розплетення дрібних тонких кісок.
Дітям - хлопчикам і дівчаткам - збривали волосся, залишаючи одну або кілька пасм (дівчаткам - на тімені, хлопчикам - з боків голови). Ці пасма закручували в локон (така зачіска називалася «локон юності») або заплітали в косу на лівій скроні.
Після водних процедур єгиптяни робили манікюр і педикюр, а на обличчя накладали макіяж. Це була тривала процедура, для якої потрібно безліч усіляких пристосувань і приладдя. Занадто темну шкіру освітлювали за допомогою фарби на основі жовтої охри; нею ж рум'янили щоки. Нігті, долоні і ступні фарбували хною у помаранчевий колір, як це і зараз прийнято на Сході.
Особливо ретельно розмальовувалися очі. Жінки (а нерідко і чоловіки) обводили очі темною лінією (це повинно було додати погляду особливу виразність). Фарбу для повік довгий час робили з малахітового порошку; пізніше стали використовувати порошок галеніту. Зуби чистили содою. Відомі були мазі, які очищали і омолоджували шкіру, видаляли плями та прищі, а також засоби для епіляції. Знаменита цариця Клеопатра володіла навіть справжньої парфумерної фабрикою на узбережжі Мертвого моря. Свої пізнання з даного питання Клеопатра виклала у книзі «Про ліки для обличчя». Це був перший відомий в історії косметичний довідник, де наводилися рецепти приготування губної помади, рум'ян, пудри і т. д. Деякі з цих рецептів дійшли до наших днів.
