Лекція №2. Культура Месопотамії

Межиріччя, або Месопотамія або Дворіччя (грец. Μεσοποταμία, земля між ріками) — регіон в Азії (рівнина між річками Тигр та Євфрат на території сучасних Іраку та Сирії). Перші держави в цьому регіоні виникли понад 5 тисяч років тому. Месопотамію часто називають колискою цивілізацій. Тут виникла перша в історії людства писемність, були здійснені численні винаходи, відбувався розвиток будівництва і ряду виробів (від гончарного до металургії), розвинута астрономія. З Месопотамією пов'язані найважливіші події історії - перехід від полювання і збирання до землеробства і скотарства.

Мова Найдавнішою мовою Межиріччя, якою залишилися письмові свідчення, на півдні була шумерська, якою розмовляли шумери. В центральній та північній Месопотамії проживали племена, серед яких найбільше значення мала аккадська мова. Ці дві мови співіснували між собою. Під кінець третього тисячоліття аккадська мова поступово витіснила шумерську з повсякденного вжитку, яка проте продовжувала використовуватися як священна, церемонніальна, літературна та наукова мова.

Після завоювання Месопотамії персами, офіційною мовою регіону стала арамейська, витіснивши інші мови. Ще через приблизно тисячу років, після арабського завоювання Персії, мовою регіону стала арабська, яка досі зберігає свій статус у сучасному Іраку. 

Історія

Дуже довго цивілізації Межиріччя залишалися практично невідомими науці. ХІХ ст.  приголомшило світ грандіозністю своїх археологічних відкриттів: були розкопані найбільші міста Месопотамії, розшифрована писемність, що дозволило підтвердити історичну основу біблійних розповідей, пересвідчитися в достовірності оповідань Геродота та багато іншого. Історію Стародавнього Межиріччя заведено розпочинати із появи перших міських поселень, і завершувати або завоюванням Месопотамії персами, або арабським завоюванням.

Будівництво та архітектура У Месопотамії дуже рано розпочалося будівництво іригаційних споруд. Викопувалися величезні котловани, вони заповнювалися водою під час розливу річки — так створювався запас води на час засухи. Будівництво велось дуже розумно і сплановано, його правильність пильнувалась дуже суворо. Вулиці міст були широкими та прямими. У столиці зводили три- й чотириповерхові будинки. Наприкінці IV тисячоліття до н. е. шумери збудували перші на планеті міста: Ур, Урук, Лагаш.

Монументальне будівництво, як і іригація, — яскравий приклад перемоги людини над несприятливими природними умовами. Справа в тому, що в Месопотамії не було готових будівельних матеріалів — каменю, дерева. Усі гігантські будови зводилися з глиняної цегли. Основними монументальними спорудами були храми і палаци. Перші часто розміщувалися на вершині особливої ступінчастої вежі - зікурату. «Храми-гори», створені працею як вільних громадян, так і рабів стали символами могутності держави. Відгомони слави месопотамських будівельників відбилися в біблійній розповіді про Вавилонську вежу.  

Такими ж величними, як і культові споруди, були палаци правителів Шумеру, Аккаду, Вавилонії і особливо Ассирії. Так, вхід в царські палаци був прикрашений багатьма величезними статуями божеств — крилатих людинобиків та людинолевів. На стінах залів — сюжетні рельєфи, що детально зображують життя правителя. Найвідоміший з рельєфів присвячений полюванню — улюбленому заняттю ассирійської знаті. Рельєфи чудово передають динаміку руху, азарт погоні, особливо вражають своїм драматизмом сцени загибелі тварин — левиць і левів, газелей, диких коней.

Розкопки у Вавилоні дозволили уточнити, як виглядали легендарні «висячі сади» цариці Семіраміди. Це була кам'яна будівля, що складається зі склепінчастих терас. На кожній терасі був шар землі, де і розбивали сад. Вода вгору подавалася за допомогою лопатевого водопроводу.

Постійні війни диктували необхідність оборонних споруд. Міста Межиріччя стали справжніми фортецями. У столиці Ассирії Ніневії зубці стін, що досягали 20 м у висоту, прикрашала цегла, покрита блакитною глазур'ю із золотою блискучою смугою. Вавилон оточували чотири кільця стін. За наказом царя Навуходоносора до них побудували дорогу надзвичайної краси і абсолютної неприступності для можливого ворога. З двох сторін підносилися семиметрові стіни. Вимощена ця дорога була величезними плитами з білого вапняка. Bce, що робилося в державі, вважалося заслугою винятково його правителя. Найтовща стіна, яка була навкруги міста Урнамму, була зруйнована 2006 року до н. е. Її товщина становила 27 метрів.

Міфологія та релігія

Релігія Межиріччя була політеїстичною. За записами на глиняних нараховано понад 2400 богів. Кожне із міст Дворіччя мало свій особливий пантеон (групу богів). Богам поклонялися у вигляді ідолів, збереглися записані на глиняних табличках молитви.

Месопотамські боги були антропоморфічними (схожими на людей). Вони їли і пили, як люди, сварилися між собою. Одним із найважливіших богів спочатку був шумерський бог і цар Енліль, вплив якого поширився також і в Аккаді. Важливими богами у Шумері були Ан (у аккадців – Ану), Енкі (в Аккаді – Еа), Нанна (в Аккаді – Сін), Уту (в Аккаді – Шамаш). Шумерська богиня кохання Інанна була аккадською Іштар. Коли до влади прийшов Вавилон, Хаммурапі оголосив верховним богом Мардука, який до того посідав не особливо визначне місце серед інших богів.

Шумерська міфологія описує творення світу так: Мардук убив богиню-матір Тіамат і половину її тіла використав для того, щоб створити Землю, а іншу — для небес та підземного світу. Світ уявлявся кулею, на трьох верхніх рівнях якої жили боги, і звідки світять зорі на три нижні земні рівні. Жителі Межиріччя вірили, що після смерті душі людей потрапляють у підземний світ незалежно від свого статусу та своїх діянь у земному житті.

Писемність та література

Безумовно, найбільше досягнення культури Месопотамії — писемність. Вперше її створена шумерами в IV тисячолітті до н. е. Спочатку з'явилося малюнкове письмо — піктографія. Потім поступово окремі знаки почали передавати вже не слово, а склади і звуки, малюнки змінили своє зображення — виник клинопис. Для записів використовувався найпоширеніший природний матеріал у Дворіччі — глина. З ретельно обчищеної глини виготовляли табличку, напис наносили очеретяною паличкою або металевим стрижнем; готову табличку обпалювали в спеціальних печах.

На сьогодні знайдено і прочитано тисячі табличок найрізноманітнішого змісту: царські накази, господарські записи, учнівські зошити, наукові трактати, релігійні гімни, художні твори. Чудова знахідка була зроблена при розкопках Ніневії — перша в історії людства бібліотека – її було створено за наказом ассирійського царя Ашшурбаніпала. Бібліотека була чудово організована навіть за сучасними мірками: внизу кожної таблички — повна назва книги і номер «сторінки», ящики розставлені по полицях відповідно до тем, на кожній полиці — бірка з номером. Тут збереглася найдревніша в світовій літературі епічна поема – «Епос про Гільгамеша» ( про царя Урука, який зі своїм другом здійснюють безліч подвигів; після смерті Енкіду, Гільгамеш не може змиритися з тим, що боги зробили людей смертними і вирушає на пошуки секрету безсмертя; пошуки приводять до першої людини — Ут-напишти, що розказує Гільгамешу історію свого життя). Ця розповідь, була перекладена на європейські мови в XIX ст. і викликала справжню сенсацію, оскільки практично повністю збігалася з розповіддю про «великий потоп» у Біблії: гнів богів, спорудження великого корабля, земля, вкрита водою, зупинка на вершині великої гори. До кінця своїх мандрівок Гільгамеш, не отримав чарівний засіб, але зрозумів: вічно живе в пам'яті людей той, хто здійснює добрі справи.

Наука

Завдяки розшифруванню «глиняних книг», отримані досить точні уявлення про рівень наукових знань в Межиріччі. Охоронцем вищої мудрості були жерці. Розумова праця вже відділилася від фізичної, але наука носила характер таємного знання. Особливий розвиток отримало спостереження за зірками - їм приписувалася магічна сила. Храми на вершинах зікуратів служили своєрідними обсерваторіями. Вся зоряна карта, яку можна отримати без телескопа, була вже відома у Вавилоні. Жерці встановили зв'язок Сонця зі знаками Зодіаку. На основі астрономічних спостережень розроблений дуже точний календар, сонячні та водяні годинники.

Багатими для свого часу були і математичні знання: арифметичні дії, квадратний корінь, обчислення площі геометричних фігур, розподіл кола на 360 градусів і години на 60 хвилин має в своїй основі ассиро-вавилонської системи лічби.

Лікарське мистецтво

Мистецтво вавілонських лікарів славилося на Сході. Їх часто запрошували в інші країни. У Вавилоні існували дві медичні школи на державному утриманні. Збереглося багато науково-медичних табличок, складених за єдиним зразком. Починаються вони словами: «Якщо людина хвора…», далі слідує перелік симптомів, а потім рекомендації з лікування. Завершують запис слова: «Він видужає». Цікавий звичай описує Геродот: коли лікарі не знали, як допомогти хворому, його виносили на ринкову площу, і кожний перехожий був зобов'язаний дати йому пораду.

Зачіски та косметика

Судячи із зображень, чоловіки відрощували волосся до плечей і носили їх, зачісуючи назад, при цьому вуха залишалися відкритими. Знатні люди прибирали волосся в сітку або скріплювали їх на потилиці шпилькою, пов'язували кольоровими стрічками. Кінчики волосся підкручували у валик. Царі відпускали великі бороди, надаючи їм прямокутну форму. Пасма бороди завивали в трубочки і вкладали щільними рядами. У деяких випадках замість трубчастих локонів заплітали косички, прикрашаючи їх золотими нитками. Зображення чоловіків з вусами, без бороди практично відсутні. Жерці повністю збривали волосся на голові та тілі. Рабам голили волосся від чола до тімені. У жінок найбільш старовинним, але популярним звичаєм було носити волосся або вільно розпущеним по плечах, або скрученими вузлом на потилиці. Іноді обплітали голову двома косичками. Вавилонянки часто укладали волосся у формі об'ємних півкуль з боків голови. Носили також перуки (цікаво, що слово, яке позначало перуку, мало й інші значення - «краса», «розкіш», а також «зваба).

Косметика була доступна всім. Жінки зберігали різні косметичні засоби в маленьких глиняних або кам'яних баночках або в оздоблених раковинах. Вони підводили очі чорно-зеленим порошком сурми (і до сьогодні вважають, що сурма не тільки прикрашає, але також захищає очі від яскравого сонячного світла і різних інфекцій). Чорною фарбою підфарбовували також вії та брови. Гарними, як і зараз на Сході, вважалися зрощені брови у вигляді «ластів'ячих крил». У « косметичний набір» шумерської або вавілонської красуні входила, крім того, червона фарба для губ і щік. Було прийнято також , щоб жінки фарбували хною долоні і ступні ніг, робили на шкірі витончене татуювання.