3. Мито та його види

Одним з головних завдань, що покладені на митні органи України при впровадженні митної політики, є захист економічних інтересів України та контроль за додержанням законодавства України про зовнішньоеко­номічну діяльність, використання засобів митно-тарифного регулюван­ня при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів.

Найбільш поширеним інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності є ввізне (імпортне) мито, яким обкладаються товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію країни для вільного обігу.

В Україні застосовуються наступні види мита:

- адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

За економічним змістом і характером дії імпортне мито належить до вартісних ринкових регуляторів зовнішньоторговельного обороту, тобто як будь-який податок мито збільшує ціну товару і знижує його конкуренто-спроможність.

Основною метою застосування ввізного мита є:

- створення сприятливих умов для розвитку національного виробництва;

- регулювання конкурентного впливу іноземних товарів на ринок України з метою встановлення добросовісної конкуренції;

- вплив на господарську діяльність і соціальну обстановку як складової механізму ціноутворення;

- формування раціональної структури споживчого ринку, яка грунтується на збалансованій пропозиції внутрішніх та зовнішніх ресурсів, а також на ескалації митного тарифу;

- захист окремих галузей економіки від можливого заподіяння їм суттєвих збитків від іноземних виробників;

- збільшення доходної частини Державного бюджету;

- сприяння структурній перебудові економіки України;

- сприяння оптимізації співвідношення експорту та імпорту держави, валютних витрат і надходжень, досягненню оптимального торговельного балансу;

- вирішення торговельно-політичних цілей у взаємовідносинах з іноземними державами, їхніми союзами та групами, тобто використання митного тарифу з метою поступок на міжнародних переговорах.

Платниками ввізного мита є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності - юридичні особи та громадяни-підприємці відповідно до законодавства України. Ввізне мито підлягає сплаті до або на момент здійснення митного оформлення і сплачується платниками у національній валюті України. При цьому сплата ввізного мита може бути здійснена як шляхом перерахування суми коштів за безготівковим розрахунком на рахунок митного органу, так і внесенням суми зазначених коштів готівкою до каси митного органу. Порядок нарахування та сплати ввізного мита затверджений наказом Державної митної служби України від 23 липня 1997 р. N 344  "Про затвердження Інструкції про порядок справлян-ня ввізного (імпортного) мита."

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. Вивізне мито нараховується за ставками, передбаченими Єдиним митним тарифом України. Вивізним митом обкла-даються товари, що підпадають під дію Законів України від 7 травня 1996 року N 180/96-ВР "Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину", від 10 вересня 1999 року N 1033-XIV "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур" та 24 жовтня 2002 року N 216-IV "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів".

На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

- спеціальне мито;

- антидемпінгове мито;

- компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується:

- як засіб захисту українських виробників;

- як засіб захисту національного товаровиробника у разі коли товари ввозяться на митну територію України у обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

- як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) утискують інтереси України.

Антидемпінгове мито застосовується:

- відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

- у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Компенсаційне мито застосовується:

- відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

- у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.