Зміст

Введення 2 1. Психологія спілкування 4 1.1. Поняття спілкування в псіхологіі_ 4 1.2. Людина як суб'єкт спілкування 12 1.3. Спілкування як взаємодія 15 2. Спілкування як взаємодія 19 2.1. Місце взаємодії в структурі спілкування 19 2.2. Взаємодія як організація спільної деятельності_ 27 3. Дослідження спілкування як взаємодії на прикладі групи студентів 28 3.1. Тест на товариськість 28 3.2. Чи приємно з вами спілкуватися? 31 Висновок 34 Список літератури_ 36

Введення

Спілкування - складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування є живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається комунікатором, що одержує її - реципієнтом. У спілкуванні можна виділити ряд аспектів [[1]]: зміст, мета і засоби. Розглянемо їх докладніше. Зміст спілкування - інформація, яка в міжіндивідуальних контактах передається від однієї живої істоти іншому. Це можуть бути зведення про внутрішній (емоційному і т.д.) стані суб'єкта, про обстановку в зовнішньому середовищі. Найбільш різноманітний зміст інформації в тому випадку, якщо суб'єктами спілкування являються люди. Мета спілкування - відповідає на питання "Заради чого істота вступає в акт спілкування?". Тут має місце той же принцип, що вже згадувався в пункті про зміст спілкування. У тваринні мети спілкування не виходять звичайно за рамки актуальних для них біологічних потреб. У людини ж ці мети можуть бути дуже і дуже різноманітними я виявляти собою засобу задоволення соціальних, культурних, творчих, пізнавальних, естетичних і багатьох інших потреб. Засоби спілкування - способи кодування, передачі, переробки і розшифровки інформації, що передається в процесі спілкування від однієї істоти до іншого. Кодування інформації - це спосіб її передачі. Інформація між людьми може передаватися за допомогою органів почуттів, мови й інших знакових систем, писемності, технічних засобів запису і зберігання інформації. Процес спілкування (комунікації). По-перше, він складається безпосередньо із самого акта спілкування, комунікації, в якому беруть участь самі комуніканти, що спілкуються. Причому в нормальному випадку їх повинне бути не менше двох. По-друге, комуніканти повинні здійснювати сама дія, яку ми і називаємо спілкуванням, тобто робити щось (говорити, жестикулювати, дозволяти "зчитувати" зі своїх облич опреде-ленне вираз, що свідчить, наприклад, про емоції, пережитих у зв'язку з тим, що повідомляється). По-третє, необхідно, далі визначити в кожному конкретному комунікативному акті канал зв'язку. При розмові по телефоні таким каналом є органи мови і слуху; в такому випадку говорять про аудіо-вербальному (слухо-словесному) канал, простіше - про слуховому каналі. Форма і зміст листа сприймаються по зоровому (візуально-вербальному) каналі. Рукостискання - спосіб передачі дружнього вітання по кинесики-тактильному (двігально-осязательному) каналі. Якщо ж ми по костюму довідаємося, що наш співрозмовник, допустимо, узбек, то повідомлення про його національну приналежність прийшло до нас по візуальному каналі (зоровому), але не по візуально-вербальному, оскільки словесно (вербально) ніхто нічого не повідомляв. Структура спілкування. До структури спілкування можна підійти по-різному, в даному випадку буде охарактеризована структура шляхом виділення в спілкуванні трьох взаємозалежних сторін: комунікативної, інтерактивної і перцептивної [[2]]. Таким чином схематично структуру спілкування ми представимо так: Комунікативна сторона спілкування (чи комунікація у вузькому сенсі слова) складається в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються (обмін діями). Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння. Вживання цих термінів умовно, іноді в більш-менш аналогічному сенсі вживають і інші: у спілкуванні виділяють три функції - інформаційно-комунікативна, регуляційних-комунікативна, афективно-комунікативна. [[3]] Тема спілкування як взаємодії є актуальною, тому що є ще не до кінця вивченою. Цьому питанню присвячено безліч наукових праць, але усе-таки вченим не вдалося до кінця осягнути всі таємниці спілкування як взаємодії Метою роботи є вивчення спілкування як взаємодія. Гіпотеза. Товариська людина зовсім не обов'язково повинен бути приємним співрозмовником, і навпаки, людина не дуже товариська, але вміє добре слухати, вчасно підтримати бесіду парою потрібних слів може бути більш приємним співрозмовником, ніж товариська, але не вміє слухати оточуючих. Об'єктом дослідження є студенти МДУ в кількості 10 чоловік. Предметом дослідження є спілкування як взаємодія. Методи дослідження: В якості методів дослідження нами були використані: тест на товариськість і тест «Приємний ви співрозмовник?». Завдання дослідження: 1. Дати визначення поняття «Спілкування»; 2. Розглянути основні аспекти спілкування; 3. Вивчити спілкування як взаємодії. Об'єктом дослідження є процес спілкування. Предметом дослідження є спілкування як взаємодія.