Розділ іі заповіт як одна з підстав спадкування

2.1. Поняття та значення заповіту у цивільно-правових правовідносинах

Встановлений порядок спадкування за законом громадянин може змінити своїм заповітом. Право заповідати майно — одне з цивільних прав, передбачених ЦК України.

Заповіт — це особисте розпорядження громадянина стосовно свого майна на випадок смерті з призначенням спадкоємців, яке складається у визначеній законом формі і посвідчується особами, вказаними в законі. Заповіт як цивільно-правова угода характеризується цілою низкою специфічних ознак.

По-перше, заповіт — це одностороння угода, вона вважається дійсною після того, як заповідач в установленому порядку і в належній формі виявить свою волю. Про складання заповіту заповідач може сповістити своїх спадкоємців чи інших зацікавлених осіб, а може і не знайомити їх зі своєю останньою волею. Це ніяк не впливає на дійсність заповіту.

По-друге, особливість заповіту полягає в тому, що ця угода настільки тісно пов'язана з особистістю заповідача, що виключає можливість її складання представником чи довірителем заповідача.

По-третє, це розпорядча угода: через заповіт особа розпоряджається своїми правами та обов'язками, наділяючи ними (чи позбавляючи) своїх спадкоємців [25, с. 117-118].

Якщо воля, яку виявляє заповідач, не стосується розпоряджень щодо належних йому прав та обов'язків, то вона не є юридичним заповітом.

По-четверте, заповіт являє собою розпорядження на випадок смерті заповідача, тобто правові наслідки, які пов'язані з реалізацією волі заповідача, безпосередньо настануть лише за неодмінної умови — смерті заповідача. Зацікавлені особи не можуть оспорити заповіт, навіть якщо їм і став відомим його зміст, оскільки заповіт вступає в силу лише після смерті заповідача.

В той же час заповіт не є умовною угодою. Та обставина, що він набуває чинності лише при наявності певного складу юридичних фактів, є основним положенням цієї угоди, а не додатковою обставиною, від якої угода може залежати. Як зазначав ще В. Серебровський, умовою є та обставина, яка може настати, а може і не настати. Крім того, умова є завжди додатковим моментом в угоді, вона встановлюється за погодженням сторін. Саме вад бажання сторін залежить надання угоді умовного характеру. Якщо така умова і буде відсутньою, то угода матиме юридичну силу. Заповіт укладається на випадок смерті. Смерть людини неминуча, невідомий наперед лише момент смерті. Тому ця обставина заповіту є необхідним, а не випадковим його елементом, який заповідач за своїм бажанням може включити, а може і не включати [23, с. 114].

Будь-який дієздатний громадянин може залишити за заповітом все своє майно або його частину одному чи кільком особам, які як входять, так і не входять в коло його спадкоємців за законом, а також окремим організаціям чи державі. Заповідач може позбавити права спадкування одного чи всіх своїх спадкоємців за законом.

Заповіт повинен бути складений у письмовій формі і нотаріально посвідчений. Особливість заповіту полягає в тому, що він містить в собі волю спадкодавця, яку той виклав ще за життя, але безпосереднє здійснення цієї волі можливе лише за умови смерті спадкодавця. Ця обставина і обумовлює особливі вимоги до оформлення заповіту, оскільки після смерті особа вже не має можливості уточнити чи конкретизувати свої наміри, наприклад, яку саме частину будинку повинен успадкувати син, а яку дочка, що розумів спадкодавець під «цінними речами», які необхідно передати брату; нарешті, померлий позбавлений можливості оспорювати цю угоду в силу природних причин.

Тому в законодавстві і передбачені певні гарантії того, щоб воля померлого була виконана належним чином. Законодавець повинен бути впевненим, що особа бажає розпорядитися своїм майном саме на випадок смерті, а не, наприклад, подарувати його; що майно передається спадкоємцям не в рахунок майбутніх послуг, які вони будуть надавати спадкодавцю, як це має місце за договором довічного утримання, а саме безоплатно, що спадкодавець розуміє, що внаслідок такого його розпорядження можуть залишитися без засобів до існування, наприклад, його малолітні діти чи непрацездатна дружина.

Нарешті, особливість заповіту — угоди, за якою громадянин розпоряджається нажитим за все життя майном, обумовлює необхідність додаткових гарантій того, що така угода укладена спадкодавцем свідомо, без насильства, погроз, обману. Складання заповіту в письмовій формі дає можливість заповідачу серйозно обдумати свої наміри, уникнути поквапливості, поспіху, прийняття непродуманих рішень.