1.2 Метод самовиховання та формування свідомості як ефективний метод у процесі трудового виховання учнів птнз

У демократичному суспільстві, в якому взаємини між людьми базуються, перш за все, на принципах гуманізму, повноцінна діяльність кожної особи може бути ефективною, якщо вона спирається на свідомість і переконання. Тому група методів, направлена на формування цих якостей, є визначальний.

Часто у важливих життєвих ситуаціях вчиться бракує чіткість переконань, єдність слова і справи, суспільна активність, які заступають користолюбство, хворобливе прагнення розваг, несформованості естетичних смаків. Такі риси виявляються і в достатньо інтелектуально розвинених дітей, які теоретично всі обґрунтовують правильно. Тому педагог повинен створити умови для усвідомленого осмислення і застосування знань в повсякденному житті.

Вплив на свідомість є вплив на розум і відчуття людини з метою формування позитивних якостей і подолання негативні. Основним його засобом є слово вчителя, яке повинне добродійно впливати на розвиток особи. Проте слово педагога не має бути жорстким, грубим, холодним. Основні методи впливу на свідомість особи - бесіда, лекція (розповідь, повідомлення, моральна проповідь), дискусія, диспут.

Розповідь - це послідовний виклад переважно фактичного матеріалу, здійснюваний в описовій або оповідаючій формі. Він широко застосовується у викладанні гуманітарних предметів, а також при викладі біографічного матеріалу, характеристиці образів, описі предметів, природних явищ, подій суспільного життя. До розповіді, як до методу педагогічної діяльності висувається ряд вимог: логічність, послідовність і довідність викладу; чіткість, образність, емоційність; облік вікових особливостей, зокрема відносно тривалості (10 хвилин в початкових класах і 30 хвилин в старших).

Бесіда - метод виховання і отримання інформації про особу за допомогою безпосереднього словесного спілкування. Основне в бесіді - це ретельно продумати систему питань, які поступово підводять нових знань, що вчаться до отримання. Готуючись до бесіди, викладач, як правило, повинен відзначати основні, додаткові, навідні, уточнюючі питання. Індуктивна бесіда зазвичай переростає в так звану евристичну, оскільки що вчаться від приватних спостережень приходять під допомогою викладача до загальних виводів. При дедуктивній побудові бесіди дається спочатку правило, загальний вивід, а потім організовується його підкріплення, аргументація.

Диспут - вільний, жвавий обмін думками, колективне обговорення питань, які хвилюють його учасників.

Тематика диспутів повинна спонукати що вчаться до глибоких роздумів, пошуку власних вирішень обговорюваної проблеми. Диспут дає можливість аналізувати поняття і доводи, захищати свої погляди, переконувати людей про правильність своєї думки. Для участі в диспуті має бути виражена своя точка зору, потрібно знайти сильні і слабкі сторони протилежної думки, підібрати докази, які спростовують помилковість одній і підтверджують достовірність іншої точки зору. Диспут учить мужності відмовитися від помилкової точки зору в ім'я істини.

Дискусія - метод групового обговорення проблеми з метою з'ясування істини шляхом зіставлення різних думок.

Часто дискусією називають суперечку, суперечку осіб. Для неї характерні чіткість мети, компетентність, науковий підхід до проблеми, пошана до аргументів опонента, послідовна критика міркувань учасників обговорення.

Самовихова́ння — свідома діяльність людини, спрямована на ви­роблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Передусім самовиховання потребує від людини знання себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Для збагачення учнів знаннями і уміннями проводять цикл бесід про психічну діяльність людини, свідомість, волю, по­чуття, характер, мотиви поведінки, інтереси, здібності, потреби, темперамент, а також розкривають сутність само­виховання, методи і прийоми роботи над собою.

Важливим аспектом самовиховання є логічне мислен­ня, вміння аналізувати кожен свій вчинок, що сприяє ви­робленню вимогливості до себе як постійної риси характе­ру, без якої неможливо досягти успіху. Тому педагоги в індивідуальних бесідах і на зборах детально аналізують порушення правил поведінки, їх причини, привчають уч­нів до самоаналізу.

Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не зане­падати духом від невдач. Тому слід залучати учнів до видів діяльності, які передбачають зібраність, організова­ність, відповідальність. Долаючи труднощі, вони загартовують волю, доводять розпочату справу до кінця, перекону­ючись, що навіть невеликі успіхи роблять їх сильнішими.

Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне учень. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети, ідеалу. Тому важливо знати ідеали учнів, допомогти сформувати ідеали тим, хто їх не має.

Успішність процесу самовиховання значною мірою за­лежить від рівня розвитку колективу взагалі. У згуртова­ному колективі, де панує здорова громадська думка, ат­мосфера доброзичливості, розвинута взаємовимогливість, самовиховання відбувається, як правило, успішно.

Висновки до теоретичного розділу

Мета трудового виховання лежить в створенні умов для розвитку і самореалізації особи, її професійного самовизначення, самовираження і самоствердження, як громадянина України, здатного ефективно працювати і укріплювати незалежне держави.

Трудове виховання - процес залучення що вчаться до багатообразних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передачі ним певного трудового досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості і свідомості людини праці.

Вплив на свідомість - це вплив на розум і відчуття людини з метою формування позитивних якостей і подолання негативні. Основним його засобом є слово викладача, яке повинне добродійно впливати на розвиток особи. Проте слово викладача не має бути жорстким, грубим, холодним. Все, що ми називаємо вихованням, є велика творчість повторення себе в Людині.

Трудове виховання складає фундамент творчої активності і результативності в учбовій діяльності, в цивільному і моральному становленні особистості.