Висновки до розділу 3

1. Міжособистісні конфлікти в студентському середовищі можна попередити або ефективно згасити, викори­стовуючи культуру і відповідну стратегію поведінки в конфліктній ситуації. Це передбачає розвиток у індивіда відповідних знань, навичок та умінь стосовно конфліктно нейтралізуючої поведінки, розширення уявлень про взаємодію індивідів, особливостей їх комунікативних, перцептивних, інтерактивних якостей.

2. Для організації і проведення псикорекційної роботи з числа раніш дослі­дженних юнаків були відібрані 25 осіб (студентів 1 групи) для участі в тренінгах міжособистого спілкування. До цієї групи увійшли особи, які виявлені на психодіагностичному етапі як конфліктні та такі, що мають переважним стилем суперництво (5 осіб), а також юнаки, що мають переважним стилем співробітництво (3 чол.) та компроміс (2 чол.). Склад такої групи обумовився наступними причинами: по-перше, психокорекції слід піддавати тих осіб, які не вміють неконфліктно спілкуватися та не мають для цього відповідних якостей та вмінь; по-друге, залучення до психокорекційних занять осіб неконфліктних мало важливе значення для організації та підтримки нормальної робочої атмосфери на заняттях, а також для більшої ефективності їх проведення

3. Була розроблена та реалізована програма щодо запобігання виникнення міжособистісних конфліктів серед юнаків та дівчат (студентів коледжу). Відповідно до неї було організовано і проведено чотири етапи психокорекційної роботи.

На докорекційно-психодіагностичному етапі була узагальнена інформація про психологічні якості колективу та його членів. Така інформація була отримана на попередньому етапі за методиками Q-сортування, методикою А. Басса-А.Даркі та тестом К. Томаса та методикою «Особистісна агресивність та конфліктність». В ході докорекційно-психодіагностичного етапу ця інформація була про­аналізована та використана для формування тренінгової групи.

4. Аналіз результатів повторно проведеної методики Q-сортування В. Стефансона свідчить ,що серед студентів, експериментальної групи в експериментальній групі значно змінились показники, що вказують на зменшення конфліктності особистості, а саме зросла кількість студентів, які вважають себе товариськими, залежними від думки інших, та таких, які готові уникати «боротьби» під час конфліктної ситуації.

5. Порівняння результатів повторного опитування студентів експериментальної та контрольної груп за тестом К. Томаса свідчить про те, що саме в результаті заходів психокорекції комунікативних властивостей, в структурі експериментальної групи студентів намітилися значні зрушення в бік більш конструктивних стилів реагування в конфліктній ситуації, тоді як розподіл студентів за цією ознакою в контрольній групі не зазнав значних структурних змін.

6. Згідно порівняння результатів дослідження ступеня агресивності за тестом А. Басса – А. Даркі в експериментальній та контрольній групах можемо зробити висновки , що студентів експериментальної групи із дуже високою і високою агресивністю стало на 12% менше (відповідно на 8% і на 4%), в контрольній групі ці показники залишились незмінними. Проте показник середньої агресивності зріс на 4% в двох групах. В експериментальній групі збільшилась кількість студентів з показниками помірної та низької агресивності по одному студенту (разом 8%). Проте в контрольній групі показник помірної агресивності зменшився на 4%, а показники низької агресивності залишились незмінними. Згідно наших досліджень про взаємозв’язок агресивності та конфліктності, можемо сказати, що суттєве зменшення агресивності студентів експериментальної групи буде сприяти зменшенню міжособистісних конфліктів між юнаками та дівчатами.

7. Порівняння загального рівня конфліктності за методикою «Особистісна агресивність та конфліктність» в експериментальній і контрольній групі доводить, що в експериментальній групі показники загального рівня конфліктності знизились від до 10 позначень, проте є два студенти , вяких рівень загальної конфліктності зріс на 1. В контрольній групі показники рівня загальної конфліктності практично не змінилися.

8. Отримані результати психокорекційних заходів показали діє­вість обраної програми психокорекції. Дані заключного психодіагностичного дослідження свідчать про значне покращення психологічних якостей осіб, стосовно яких була роз­роблена психокорекційна програма. За результатами обрахунку критерію Стьюдента різниці в рівнях загальної конфліктності студентів експериментальної групи до та після проведення програми психокорекції комунікативних властивостей та установок особистості на спілкування слід визнати статистично значимими (р = 0,001). Отже, застосування психокорекційної програми щодо запобігання виникнення міжособистісних конфліктів серед юнаків та дівчат (студентів коледжу) в експериментальній групі студентів дійсно знизило рівень загальної конфліктності досліджуваних.