Тема 2. Основні частини та технологічні процеси аеропорту. План заняття:

1. Основні частини аеропорту.

2. Елементи летовища.

3. Технологічні процеси в аеропортах.

1. Основні частини аеропорту

Територію аеропорту умовно поділяють на дві взаємопов’язані частини: аеродром і службово-технічну територію (СТТ). До них примикає приаеродромна територія.

Аеродром (від грецьк. Аеr - повітря, dromos - біг, тобто місце для бігу в повітря) є головною частиною аеропорту і являє собою земельну ділянку, спеціально обладнану ділянку, для зльоту, посадки, руління, стояння та обслуговування літаків, на якій розташовані літовище і регламентовані зони, радіосвітлотехнічних засобів, що входять в межі основного землевідводу, використовується для господарських потреб. Таким чином, аеродром призначено для злітно-посадкових операцій (ЗПО), наземного пересування і деяких видів ТО літаків, а також доставки до них і назад пасажирів та вантажів.

Службово-технічна територія - частина аеропорту, де розміщені будинки та споруди, необхідні для виконання технологічних операцій з усіх чотирьох потоків: обслуговування пасажирів, переробка вантажів, певні види ТО літаків і внутрішня господарська діяльність аеропорту.

Приаеродромна територія обмежена регламентованими розмірами і місцевість навколо аеродрому для якої встановлено спеціальні вимоги до розташування різних об’єктів, висотне положення яких контролюють, враховуючи умови безпеки зльоту та заходження на посадку ПС. На цій території знаходяться також відокремлені майданчики для деяких споруд, комунікацій та устаткування, які умовно відносять до аеродрому (наприклад, РТЗ) або СТТ (наприклад, перевалочний склад ПММ).

Повітряний простір над аеродромом і прилеглою до нього місцевістю з установленими розмірами у плані та по висоті, в якому відбувається маневрування ПС, називають районом аеродрому. Мова йде про маневрування під час зльоту та різних заходженнях на посадку, уходу на друге коло посадки, в зони очікування, вихідні коридори і т. ін. Районом керують диспетчери СР.

Іноді сусідні при аеродромні території накладаються одна на одну периферійною частиною таким чином, що це перешкоджає використовуванню одного аеродрому незалежно від сусіднього. Район в установлених на місцевості та у повітряному просторі межах з двома і більше аеродромами, польоти з яких вимагають спеціального погодження та координування, називають аеродромним вузлом.

2. Елементи летовища

До складу літовища входять одна або декілька літних смуг (ЛС), руліжні доріжки (РД), перон, місця тривалого стояння (МТС) ПС і майданчики спеціального призначення. Ділянку літовища, призначену для зльоту та посадки ПС, на які розміщено ЗПС, бічні смуги безпеки (БСБ) та прикінцеві смуги гальмування (ПКСГ), називають літною смугою.

ЗПС — ділянка ЛС, підготовлена безпосередньо для зльоту та посадки ПС. Вона буває ґрунтовою (ГЗПС) або з твердим (штучним) покриттям (ТЗПС). Традиційний термін "штучна ЗПС" слід розглядати як умовний, бо грунт на ГЗПС попередньо ущільнюють природним. До ГЗПС відносять і грунтові поверхні, укріплені дерном, гранулометричними домішками (крупними фунтовим частинками), в'яжучими або хімічними речовинами (смолою, бітумом, цементом, маслами, вапном, органічними і неорганічними розчинами і т. ін.) Злітно-посадкова смуга з твердим покриттям забезпечує цілорічні польоти і часто має радіосвітлотехнічне обладнання, яке дозволяє виконувати ЗПО в умовах поганої видимості. Ґрунтову злітно-посадкову смугу іноді використовують для легких літаків, у випадку ремонту ТЗПС, коли вона зайнята (а черговий літак вимагає аварійної посадки), при обмерзанні ТЗПС, у сніговий період для літаків на лижах. Іншими словами, ГЗПС часто виступає як запасна.

У вітчизняній практиці ЛС великих аеропортів здебільшого розташовані ТЗПС і ГЗПС, які називають робочою площею ЛС. Але одна з цих смуг може бути відсутньою (що особливо характерно для практики), або віддаленою від іншої на деяку відстань. Літна смуга повинна забезпечити зліт - посадку, як правило, у двох взаємно зворотних напрямах. Якщо місцевість не дозволяє цього, то створюють умови для уходу літака на друге коло посадки при першій невдалій спробі.

Бічна смуга безпеки — це спеціально підготовлена ділянка ЛС прилягає до бічної межі ЗПС і призначена для зменшення ризику пошкодження ПС, якщо він викотився за бічну межу під час розбігу або пробігу. Таке викочування можливе при порушенні гальм, систем керування ПС, при поривах бічного вітру, неточній посадці, наявності шару води або нерівностей на поверхні ЗПС і т. ін. Прикінцева смуга гальмування (традиційний термін ПКСБ або "прикінцева смуга безпеки") прилягає до торцевої межі ЗПС. Тут закінчують екстрене гальмування ПС, що невдало приземлився, або після його перерваного зльоту.

Руліжна доріжка — це ділянка літовища, спеціально підготовлена для руління (на тязі власних двигунів) або буксирування ПС. Перон — спеціально обладнана ділянка літовища для стояння ПС на час посадки та висадки пасажирів, завантаження й розвантаження вантажів та оперативного ТО ПС. Місце тривалого стояння — це спеціально обладнана ділянка літовища для "зберігання" (багатогодинного або багатоденного стояння між рейсами) та виконання деяких видів ТО приписаних ПС. Приписане ПС — це корабель, який базується в даному аеропорту. Спецмайданчик — спеціально обладнана ділянка літовища для виконання певних видів обслуговування ПС. Місце стояння (МС)г будь-яке місце стояння ПС.

Літні смуги можуть бути поодинокими і паристими. Найтиповіші схеми їх розташування на аеродромі показані на рис. 1.1. Взаємне розташування СТТ і ЛС здійснюють за фронтальною, вхідною, острівною або тангенціальною схемами, деякі варіанти яких показані на рис.1.2. Кожний з них має свої достоїнства і недоліки.

Рис. 1.1. Схеми розташування ЛС на аеродромі: а – поодинокі; б - паристі

Рис. 1.2. Схеми взаємного розташування ЛС і СТТ:

а,б,в,г – фронтальна; д – вхідна; є – острівна; ж,і – тангенціальна; 1 – ТЗПС; 2 – РД; 3 – перон і МТС; 4 – СТТ.